А давайте поворожимо
А давайте поворожимо
11 грудня 2015 року
Дівчата, прив’язуйте хвіртки та бережіть вхідні двері! А якщо у вас на подвір’ї стоїть віз, швиденько ховайте до возівні. А то на наступний день можете знайти його на даху клуні, а браму на краю вулиці у канаві! Про що це я? – та ж скоро Андрія, а значить, що час збиратись на вечорниці, гадати на милого, їсти калиту, а хлопцям – робити збитки.
Ще давним-давно для наших бабусь та дідусів великим зимовим святом був день Андрія. Це свято відзначається 13 грудня і вважається днем пам'яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових — Андрія Первозваного.
Для молоді вечір напередодні Андрія був ще одним приводом, щоб повеселитися, хлопцям – позалицятись, а дівчатам може і судженого собі нагадати. Саме тому його і називали вечорниці, бо відбувалися вони ввечері та тривали до півночі. Хлопці мали в цей час право бешкетувати і їм вибачались усі витівки. У тих дівчат, що на виданні, могли зняти хвіртку чи ворота з завіс, розібрати паркан, поцупити віз, плуг та закинути їх на дах хати чи хліва, а то й віднести на інший край села.
Прийшло свято і до нас. Організаторами та учасниками вечорниць були викладачі П’єнтак Г.І. та Бойко О.І. і студенти коледжу.
Розпочали свято куми Ганна П’єнтак та Олександра Бойко, які звернулися до присутніх з вітальними словами, повідомили гостям про історію свята, необхідність збереження народних традицій, звичаїв та обрядів.
Прийшли на вечорниці до дбайливих господинь студентські театральний і танцювальний колективи. Як і годиться, першими до оселі завітали дівчата із дзвінкими піснями. Очікуючи парубків-односельців, вони беруться до приготування та випікання головного атрибута свята – калити – символа Сонця, щастя, достатку, добробуту та надії. Усім процесом керують досвідчені господині.
Не забули дівчата й про ворожіння, які перейняли від своїх бабусь та матерів.
З гучними та веселими піснями на вечорниці завітали й парубки, які принесли неабияку радість дівчатам. Цього ж вечора намагався знайти свою суджену й Грицько сільський багач. Жарти, сміх переповнювали зал.
Найурочистіший етап свята – обряд «Кусання калити». Пан Калитинський запрошував «коцюбинських» кусати калиту.
Почесними гостями вечорниць були О.О. Чайка – методист ради директорів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, адміністрація та викладачі ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», керівництво району і міста.
Насамкінець учасники свята разом з глядачами виконували пісні, у яких переплелися національне й патріотичне, єднання поколінь, державна минувшина й сьогодення, обрядовість та евтентичність народу.
Звичайно, гадання на Андрія ніхто не сприймає надто серйозно і ворожать заради забави. Проте, може в когось гадання таки збулись? А ви ворожили в ніч на Андрія?
Практичний психолог коледжу
Лещук В.І.
