АЛЕЯ СЛАВИ: Колкунов Володимир Володимирович

     Колкунов Володимир Володимирович (1866-1939 рр.) – біолог і ботанік, вчений-агроном, селекціонер, організатор селекційно-насіннєзнавчої справи.
     Народився Колкунов В.В. у м. Санкт-Петербурзі. Навчався у Харківському університеті, Університеті св. Володимира в Києві на юридичному факультеті (до 1893 р.), закінчив юридичний факультет Новоросійського університету в Одесі (1898 р.).

     У 33-річному віці він вступає на сільськогосподарське відділення КПІ вже маючи вищу юридичну освіту і немалий стаж праці в сільському господарстві (закінчує у 1904 р.). Руйнівні наслідки посух 1891 р. і 1899 р. примусили його замислитися над пошуком нових методів боротьби з цими бідами. Слухаючи захоплюючі лекції професора Є.П. Вотчала, аналізуючи власні спостереження, В.В. Колкунов зрозумів, що поряд з впровадженням агротехнічних і організаційних заходів великі можливості боротьби з посухою закладені також у самій рослині, на що до К.А. Тімірязєва не звертали особливої уваги. Подібно тому, як інженер-конструктор повинен знати всі деталі машини і роль кожної з них у роботі, так, за переконанням В.В. Колкунова, біологу-агроному необхідно знати будову своєї «зеленої машини» і функції її окремих частин. Тільки за такої умови можна свідомо створювати придатніші, зокрема, посухостійкіші рослини. 

     За клопотанням професора Є.П. Вотчала був залишений на сільськогосподарському відділенні КПІ при кафедрі фізіології рослин для підготовки до професорського звання. У цей час він працює ад'юнктом і успішно керує науковим студентським гуртком. Перших результатів експериментальних досліджень молодий учений домігся уже у 1903 p., оскільки було підтверджено зв'язок посухостійкості з особливостями будови (дрібноклітинністю) рослин. У 1905 р. В.В. Колкунов опублікував першу частину фундаментальної праці «До питання про створення посухостійких рас культурних рослин», а в 1907 р. вийшла з друку друга частина роботи. Ця праця принесла не лише ступінь магістра агрономії (1909 р.), звання екстраординарного професора, Ахматовську премію Російського товариства акліматизації тварин і рослин та світове визнання, але й, що найважливіше, започаткувала створення нового напряму в селекції, пов'язаного з проблемами посухостійкості. 

     У 1908 р. Колкунов В.В. підготував новий на той час курс лекцій «Вчення про селекцію», який читав студентам і членам агрономічного гуртка КПІ, одним із засновників якого він був. 

     З 1909 р. Колкунов В.В. – професор кафедри спеціального землеробства Новоолександрійського інституту сільського господарства і лісівництва у Польщі. Протягом 1910-15 рр. – професор кафедри агрономії Університету св. Володимира (нині Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка). Водночас, від 1912 р. працює на сільськогосподарському відділенні Київського політехнічного інституту (згодом Київського Сільськогосподарського Інституту): професор кафедри загального землеробства. З 1912 р. Колкунов В.В. очолює Київське агрономічне товариство. Є членом Міжнародного товариства селекціонерів. 

     Протягом 1915-20 рр. він обіймав посаду декана сільськогосподарського відділення (агрономічного факультету) КПІ. З 1920 р. працює професором кафедри селекції, з 1922 р. до 1924 р. – професором кафедри землеробства Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту, а з 1927 р. – Київського кооперативного інституту. 

    З 1922 р. він – перший директор Наукового інституту селекції (нині Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН), керівник науково-дослідної кафедри хліборобства й акліматизації інституту.

     З 1930 р. Колкунов В.В. стає директором наукової частини Всесоюзного інституту махоркової промисловості, а з 1934 р. – професор Кубанського сільськогосподарського інституту (обидва знаходилися у м. Краснодарі). 

     Активізуючи науково-організаційну діяльність, спрямовану на зміцнення зв’язку науки з сільським господарством, В.В. Колкунов заснував своєрідний науковий напрямок, основною метою якого було вивчення посухостійкості культурних рослин за анатомофізіологічними ознаками та виведення посухостійких сортів сільськогосподарських культур. В останні роки свого життя вчений ускладнив свою теорію введенням поняття «ковзний оптимум» (величини клітини), під яким він розумів відповідність її певним умовам зовнішнього середовища залежно від комплексу супутніх ознак структури організму (наприклад, кількість хлорофілу). Водночас він висунув ідею добору посухостійких рослин, яка отримала самостійний розвиток, на основі вивчення їх анатомічних ознак. Його роботи сприяли становленню екологічної фізіології рослин і визначили основний напрямок серії експериментальних досліджень, виконаних у ботанічній лабораторії КПІ. Це був перший традиційний етап розв’язання екологічних завдань у фізіології рослин. Однак всього цього не відбулося якби В.В. Колкунову не поталанило на вчителя, що став на багато років і його товаришем та колегою у наукових розвідках. Мова йде про видатного вітчизняного вченого світового виміру, що свої найвидатніші відкриття зробив на українських землях – академік ВУАН Є.П. Вотчала.

     Колкунов В.В. сприяв організації селекційних станцій і кафедр селекції в Україні та Російській Федерації. Є автором одного із сортів кукурудзи.

    Професор В.В. Колкунов відомий вітчизняний учений – фізіолог рослин, активно й плідно працював у багатьох фундаментальних і прикладних напрямках. Його багатогранна наукова та педагогічна діяльність відіграла помітну роль у розвитку вітчизняної агробіологічної науки. 

Людмила Лановюк,
директор музею історії НУБіП України