АЛЕЯ СЛАВИ: Скороходько Антон Каленикович

11 жовтня 2015 року

     Серед плеяди видатних українських учених-ветеринарів варто згадати постать Антона Калениковича Скороходька (1883-1954).
Народився А.К. Скороходько у м. Каневі. Навчався в Уманській школі рільництва та садівництва, з якої був згодом відрахований за участь у молодіжному революційному русі. Отож, змушений переїхати до Саратовської губернії, де у м. Марийську закінчує рільниче училище за І розрядом. У 1904 р. вступає до Харківського ветеринарного інституту, який закінчує з відзнакою у 1909 р. Проте, й тут за участь у революційних заворушеннях адміністрація інституту двічі відраховувала його «за студенческие беспорядки».

    Упродовж наступних десяти років А.К. Скороходько працював на Приладозьких каналах Петербурзького земства, а згодом у Херсонській та Київській губерніях на посаді земського ветлікаря. Тоді ж він проводить ряд важливих наукових досліджень, результати яких детально виклав у наукових працях: «Состояние животноводства в Елисаветградском уезде» (1910), «Экономическая убыточность ящура», (1911), «К вопросу об организации зоотехнической работы» (1913). У фаховій періодиці з’являється півтора десятка його статей, у яких аналізується ветеринарно-епізоотичний стан та рівень зоотехнічної роботи в регіоні, порушуються болючі питання тогочасного тваринництва, сприяння розвитку галузі.

     У роки Першої світової війни А.К. Скороходько – військовий ветеринарний лікар у кавалерії 8-ї армії Південно-Західного фронту. У 1918 р., після демобілізації з армії, його призначають на посаду головного епізоотолога та завідувача ветеринарним управлінням Київського губернського земельного відділу. Згодом, враховуючи наукові здобутки А.К. Скороходька, йому присвоїли звання професора.

     Помітну роль професор А.К. Скороходько відіграв, як член оргкомісії, у відкритті Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту (КВЗІ), де згодом став першим деканом (1920) і ректором (1924-1927). Питання щодо організації вищого навчального закладу ветеринарного профілю уперше було ініційоване Українським товариством ветеринарних лікарів 1918 р. Нарешті 1920 р. на базі колишнього сільськогосподарського відділення Київського політехнічного інституту відкрили ветеринарний факультет, який у 1921 р. було реорганізовано у Київський ветеринарно-зоотехнічний інститут. Обсяг справ, якими предметно займався вчений, багатогранний. Питаннями першочергової важливості були: кадрове забезпечення виконання навчальної програми і добробут студентів. Молодь, практично стовідсотково із сільської місцевості, потребувала житла. Близько 85 % навчальних дисциплін викладались українською мовою. До речі, А.К. Скороходько спеціально займався питаннями української мови, української термінології, очолював ветеринарно-зоотехнічну секцію, був співголовою сільськогосподарського сектору Інституту української наукової мови ВУАН.

     Він також був засновником і завідувачем першої в СРСР кафедри зоогігієни (нині кафедра гігієни і санітарії ім. А.К. Скроходька НУБіП України), відкритої у грудні 1922 р. у структурі КВЗІ. З відкриттям кафедри починає викладатися окремим курсом предмет «зоогігієна», який із 1930 р. вводиться як обов’язковий до навчальних планів усіх інститутів і факультетів відповідного профілю. За цих обставин активно опрацьовується комплекс теоретичних і практичних питань зоогігієнічного спрямування.

     У квітні 1928 р. А.К. Скороходько завершує багаторічну працю над першим вітчизняним підручником «Гігієна тварини», який виходить друком українською мовою 1930 р. Підручник опрацьований на основі оригінальних методологічних і методичних підходів автора, а також із залученням кращого тогочасного європейського і вітчизняного досвіду в тваринництві. Згодом він витримав ще три перевидання (1936, 1940, 1950) і лишався настільною книгою кількох поколінь студентів. У 50-ті роки ХХ ст. підручник видано кількома мовами країн Європи та Азії. Окремі його положення не втратили актуальності й дотепер.

     Зусиллями А.К. Скороходька 1928 р. відкрито лабораторію гігієни сільськогосподарських тварин при Київській зоотехнічній дослідній станції «Терезине». Тут уперше проведені наукові експериментальні дослідження на сільськогосподарських тваринах, що стало новою сторінкою у розвитку зоогігієни.

     А.К. Скороходько, розробивши методичні основи викладання першого курсу зоогігієни та ініціювавши створення перших навчальних та дослідних структур у цій галузі, став фактично її фундатором.

  Незважаючи на значну перевантаженість викладацькою та науково-дослідною роботою, А.К. Скороходька обирають членом Сільськогосподарського наукового комітету та Науково-консультативної ради при Наркомземі УСРР, де він очолює ветеринарну секцію.

     Наукова діяльність А.К. Скороходька розгорталася у драматичні 20-40-і роки ХХ ст., коли для розвитку вітчизняної науки визначальними були принципи її ідеологізації, політизації та канонізації. У 1929 р. науковця звинуватили у належності до таємної організації «Спілка визволення України», позбавили прав і заслали до м. Архангельська. Проте, авторитет науковця був настільки високим, що до нього не застосовували суворих обмежень. Досвід ученого став у нагоді й на засланні: упродовж 1930-1932 рр. він завідує відділом зоогігієни Північного крайового науково-дослідного ветеринарного інституту. Тоді ж працює над фаховим підручником російською мовою, який виходить двома виданнями (1936, 1940).

     Протягом 1932-1944 рр. А.К. Скороходько очолює кафедру Вологодського сільськогосподарського інституту, а також паралельно протягом 1935-1937 рр. обіймає посаду старшого наукового співробітника відділу зоогігієни Всесоюзного інституту експериментальної ветеринарії (м. Москва).
     У 1934 р. А.К. Скороходька поновили в правах, а у 1936 р. атестаційна комісія ВАСГНІЛ, враховуючи істотний внесок у розвиток зоогігієни та ветеринарії, затвердила його у вченому ступені доктора ветеринарних наук (без захисту дисертаційної роботи).
     У червні 1944 р. А.К. Скороходько знову очолив кафедру зоогігієни Київського ветеринарного інституту (КВІ), на якій пропрацював до кінця свого життя. З його іменем також пов’язано становлення кафедри зоогігієни Білоцерківського сільськогосподарського інституту, якою він завідував у 1946-1948 рр.
     Кафедра зоогігієни КВІ стає незаперечним «законодавцем» передових наукових ідей розвитку тваринництва, потужним консультативним центром для молодих науковців із різних кінців країни. А.К. Скороходько сповнений планів реорганізувати систему навчально-наукової роботи освітніх закладів і практичної підготовки студентів. Він виступає на авторитетних союзних форумах вчених, обґрунтовує необхідність докорінних змін у ставленні офіційних державних органів щодо розвитку і постановки комплексних зоогігієнічних досліджень і рішучого впровадження їх результатів у виробництво. На превеликий жаль, на цьому шляху зазнавав численних перешкод ідеологів існуючої системи.

     Учений готує молодих науковців з різних кінців країни, створює власну наукову школу. У 1950 р. виходить друком останній, найбільш ґрунтовний підручник за авторством А.К. Скороходька «Гигиена сельскохозяйственных животных», високо поцінований вченими-фахівцями, практиками сільськогосподарського виробництва. У перекладі він видається у Польщі, Чехословаччині, Болгарії, Китаї.

     Професор А.К. Скороходько є автором понад 75 наукових праць, у тому числі 9 підручників та навчальних посібників із гігієни тварин, які були перекладені на 15 іноземних мов.
     Наукові ідеї А.К. Скороходька отримали розвиток зусиллями його учнів: К.О. Левицького, А.С. Басова, А.А. Шилова, О.Л. Бедрати, Г.Ф. Одошкіної, Н.О. Караванської, К.С. Єрмолаєвої, М.С. Борща та ін. Їм належить пріоритет у розробці питань фізіології, теплорегуляції та теплообміну у сільськогосподарських тварин за різних умов утримання; особливостей газообміну і теплопродуктивності у високопродуктивних корів, пов’язаних із різним рівнем годівлі й утримання; обґрунтуванні фізіолого-гігієнічних норм вирощування молодняку сільськогосподарських тварин за умов низьких та мінусових температур тощо.

     Науковий доробок професора А.К. Скороходька не втратив своєї актуальності і на сучасному етапі розвитку тваринництва, коли вітчизняний генофонд охопили кардинальні зміни, пов`язані з інтенсивним завезенням зарубіжного племінного матеріалу та залученням його високого генетичного потенціалу при створенні нових високопродуктивних порід на основі складного відтворного схрещування з місцевою худобою. Стали в нагоді розробки вченого, які вже набули значення методичних керівництв, щодо забезпечення санітарно-гігієнічних норм утримання та вирощування високопродуктивних тварин. Обґрунтований ученим метод холодового вирощування сільськогосподарських тварин широко використовується і сприяє отриманню високорезистентних та стресостійких особин.

   Життєвим кредо інтелігента душі, великого людинолюба А.К. Скороходька була праця, перелита в науковий пошук. Цим займався уперто, самозречено, попри переслідування і цькування, тривалу, упродовж десятиліть, психорепресивну атаку на нього як на невсипущого поборника українізації.

Людмила Лановюк,
директор музею історії НУБіП України

 

 

Набір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook