День пам’яті захисників України. Вічна пам’ять, слава та шана Героям!

День пам’яті загиблих захисників України відзначається щороку 29 серпня. Цей день є особливим для українського суспільства, бо всі ми разом вшановуємо пам’ять та висловлюємо щиросердну вдячність нашим захисникам, які віддали своє життя, відстоюючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.
Офіційно День пам’яті загиблих захисників України був запроваджений 23 серпня 2019 року указом президента України Володимира Зеленського - №621/2019 «Про День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України». Дата Дня пам’яті загиблих захисників України - 29 серпня - була обрана не випадково. Саме цього дня 2014 року стався один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення - вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом. Тоді, московити вкотре порушивши домовленості, розстріляли українських військових, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим коридором».
Сьогодні, разом з усією Україною, вшановує пам’ять своїх полеглих працівників, студентів, аспірантів, випускників і велика родина Національного університету біоресурсів і природокористування України. Кожен ННІ та факультет, на превеликий жаль, вже має свою дошку шани, веде свій реєстр військовослужбовці і учасників добровольчих формувань, які загинули, відстоюючи незалежність України.
Є така дошка пам’яті загиблих студентів та випускників і на гуманітарно-педагогічному факультеті НУБіП України. Їх імена знають всі викладачі і студенти. Сьогодні не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність.

Днями надійшла ще одна страшна звістка про загибель випускника кафедри міжнародних відносин і суспільних наук - Іллю Кирильченка. Ілля здобув фах міжнародника у 2022 році, але так жодного дня і не працював за спеціальністю, бо вступив до лав ЗСУ. Загинув Ілля у близькому стрілецькому контакті з ворогом 24 серпня 2025 року у День Незалежності України.

Викладачі та одногрупники згадують Іллю як сумлінного студента, веселого, позитивного, який знаходив взаєморозуміння з усіма одногрупниками та однокурсниками. Він був високим, спортивної статури, завжди активним, емоційним, веселим, добрим і відкритим до всіх.
Куратор групи 18003б Юлія Сєкунова згадує: «Ілля був справжнім українцем, мужнім, світлим, відкритим, йому були близькі українські традиції, він мав нескінчену любов до рідної землі. Перша яскрава згадка про Іллю, у вересні 2018 р. на нашому суботнику біля третього корпусу НУБіП України. Вся група дуже сумлінно працювала, а потім в паузі Ілля, як справжній українець, дістав тормозок з їжею, і це було дуже мило по-українські. Під час занять Ілля проявляв активність, часто задавав різні питання. Навчання його цікавило і результатом було успішне закінчення навчання. На жаль, останній раз ми переписувались 7 червня 2025 р., я дуже раділа, що Ілля був живий та здоровий…».

В споминах одногрупників він був дуже добрим та щедрим.
Як згадує Роман Буяновський: «Завжди допомагав тим, хто того потребував».
Анастасія Мадянова пригадує, що у наших хлопців були конструктивні дискусії на різноманітні теми, особливо вони з хлопцями любили говорити про автівки, оскільки Іллі подобались ретро автомобілі.
Вікторія Ковальчук пам’ятає Іллю допитливим студентом із незламним характером. Йому ніколи не вистачало поверхневих знань, він завжди прагнув дійти до суті. Це була світла людина й відданий патріот своєї країни. Вікторія наголошує, що для неї велика честь, що вона мала нагоду знати Іллю.
Мосюк Ігор: «Найбільше мені запамʼяталося як ми з ним на парах та перервах сперечалися з приводу того, за кого голосувати на виборах 2019-го року. Ця людина завжди вміла підійти конструктивно до будь-якого питання, завжди привітний, щедрий і обідом своїм пригощав з термоса. Ще разом були у Німеччині полуницю збирали, Ілля був дуже працьовитий, він тоді раніше приїхав на 2 тижні, ніж я, і він мене підтримав, розповів, що до чого, а ще згадалося як після роботи пили німецьке пиво, смажили баварські ковбаски. Просто хороша людина, не хочеться писати була, я думаю він і досі з нами зі своєю МВ-18003б, згадується лише хороше. Ілля це людина, яка була справжньою, таких вже не буде. На жаль, війна забирає найкращих з нас синів і доньок України, але вони назавжди залишаться в наших серцях, ми за них помстимося, їхня справа буде жити вічно, ми повернемо свою землю, свою історію і все це в памʼять про них. Ілля, вибач, будь ласка, за все, що не так тобі сказав, ти один з найкращих кого я знав, сподіваюсь ти вже за столом зі Святим Юрієм (Георгієм) Переможцем (Змієборцем) і своїми побратимами й посестрами розповідаєш як ви били проклятого москаля. Вічна слава Україні та її героям!!!».
28 серпня 2025 року на Берковецькому кладовищі Іллю провели в останню путь - нашого мужнього Захисника України, нашого друга, учня, рідну людину.
Група 18003б – ми сумуємо за Героєм! Ми дуже пишаємось, тим що знали Іллю Кирильченка і він завжди залишиться в наших сердцях! Слава Герою!!!

Вікторія Хвіст,
доцент кафедри міжнародних відносин і суспільних наук
Юлія Сєкунова,
куратор групи 18003б
випускники групи 18003б