Times Higher Education: погляди університетів України на «складну» реформу вищої освіти

 

Побоювання, що нещодавнє підвищення плати за навчання на «перенасичених» спеціальностях обмежить доступ, однак вітаються поліпшення в автономії та акредитації.

 

Триваюча реформа вищої освіти в Україні викликала розбіжності у поглядах представників сектору: одні відзначають «значний прогрес» останніх років, інші – критикують окремі кроки, зокрема підвищення плати за навчання.

 

Минулого місяця уряд оголосив про підвищення мінімальної вартості навчання майже для третини освітніх напрямів, особливо – для спеціальностей, які вважаються перенасиченими на ринку праці, зокрема права, менеджменту та економіки.

 

Станіслав Ніколаєнко, президент Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБіП) та міністр освіти і науки України у 2005–2007 роках, заявив, що це підвищення «шокувало» суспільство та «різко обмежило доступ молоді до цих спеціальностей», додавши: «Ми — країна, що воює, і доходи громадян є низькими».

 

У коментарі Times Higher Education він відзначив і деякі «позитивні кроки», зроблені за останні роки, зокрема створення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, яке відповідає за акредитацію освітніх програм та закладів.

 

Ніколаєнко зазначив, що деякі інші реформи були «недопрацьованими», зокрема охарактеризував процес вступу до університетів як «дуже забюрократизований», звернув увагу на відсутність стимулів для бізнесу інвестувати в університети, а також на недостатню фінансову автономію вишів.

 

Хоча він і привітав обмеження строків перебування ректорів на посаді, однак скептично поставився до планів уряду створити наглядові ради, до складу яких мали би увійти зовнішні радники з бізнесу та державного сектору. «Вони не несуть відповідальності за свої рішення», — зауважив він, додавши, що чинні вчені ради університетів «працюють ефективно».

 

Тетяна Кагановська, ректорка Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, зайняла більш позитивну позицію, заявивши в інтерв’ю Times Higher Education, що «Україна продемонструвала значний прогрес у реформуванні вищої освіти» в останні роки. За її словами, український уряд «справді вважає вищу освіту та науку пріоритетом».

 

«Університети отримали більшу академічну автономію, зросли вимоги до якості освітніх програм, покращилася система акредитації», — зазначила Кагановська.

 

Особливою віхою, на її думку, став закон 2024 року про індивідуальні освітні траєкторії. «Завдяки цьому ми значно наблизились до європейської системи вищої освіти», — зазначила ректорка, — «студенти тепер можуть краще “персоналізувати” свій освітній шлях. Цей крок був непростим і створив певні виклики для нас, але він був необхідним».

 

Охарактеризувавши ставлення академічної спільноти до процесу реформ як «різноманітне», Кагановська вказала, що особливим джерелом розчарування є брак ресурсів для реалізації нових ініціатив: «Багато інновацій потребують сучасної інфраструктури, цифрових платформ, перепідготовки персоналу та міжнародної співпраці. Усе це вимагає фінансування».

 

«Досить серйозною проблемою, – додала вона, – є помітне, а подекуди й надмірне навантаження на викладачів та адміністративний персонал. Упровадження нових освітніх стандартів часто супроводжується зростанням обсягу роботи та відповідальності без відповідного підвищення заробітної плати».

 

Надія Іваненко, почесна дослідниця факультету освіти Оксфордського університету, зазначила, що процес реформування вищої освіти неминуче було перервано через повномасштабне вторгнення росії в Україну у 2022 році.

 

У зв’язку з тим, що багато молодих людей залишили країну, рятуючись від війни, «чимало університетів втрачають величезну кількість студентів і просто не можуть функціонувати як університети», — сказала Іваненко. Кагановська назвала скорочення кількості іноземних студентів, спричинене також вторгненням росії, однією з «найбільших втрат для українських університетів».

 

У «ідеальному світі», за словами Кагановської, «я хотіла б бачити системні, послідовні та добре скоординовані реформи», серед яких — фінансова реформа, що передбачає «збільшення державних інвестицій у науку та вищу освіту, стимулювання отримання грантів, розвиток державно-приватного партнерства та донорську підтримку».

 

«Україна має величезний науковий потенціал, але йому часто заважають застарілі механізми фінансування та фрагментація», — продовжила вона, закликавши до посиленої підтримки міждисциплінарних досліджень.

 

Станіслав Ніколаєнко з НУБіП зазначив, що «стратегічні цілі» українських університетів також мають включати «оновлення змісту освітніх програм з урахуванням війни та відбудови держави, цифровізацію та впровадження штучного інтелекту в освітній процес».