Міжнародники вшановують пам’ять жертв Другої світової війни

22 червня …. До лютого 2022 року кожний пересічний українець пов’язував цю дату із наймасштабнішим вторгненням, найжорстокішим окупаційним режимом, найкровопролитнішими бойовими діями.
Український народ зробив величезний внесок у перемогу над нацизмом і, водночас, став одним із найбільш постраждалих народів у роки Другої світової війни. З перших днів вторгнення вермахту на територію СРСР Україна стала ареною запеклих бойових дій.
Кореспондент газети «Saturday Evening Post», відвідавши в 1945 році Україну, з жахом написав: «Те, що дехто намагається зобразити як «російську славу», було, насамперед, українською війною. Жодна європейська країна не постраждала більше від глибоких ран, завданих своїм містам, своїй промисловості, сільському господарстві, людській силі».
За офіційними даними, бомбардування Києва почалося о четвертій ранку. Проте у журналі 35 авіаційної винищувальної дивізії, яка захищала місто, вказано, що 90 фугасних бомб було скинуто з 7:05 до 7:15. Під удар потрапили заводи, військові аеродроми, мости. Також вибухи лунали у передмістях: Святошині та Жулянах. Перші снаряди впали в районі Шулявки. Під час першого бомбардування загинули 25 людей, 76 отримали поранення, хоча за іншими даними кількість загиблих значно більша - до 200 чоловік. За спогадами киян, перші бомби впали на територію кіностудії імені О.Довженка та завод «Більшовик».
Територія нашого університету стала одним із ключових елементів третьої, останньої лінії оборони міста Києва, яка тривала з 7 липня по 19 вересня 1941 року. За перші 5 днів війни до лав армії  вступило понад тисяча чоловік – співробітників і студентів голосіївських вузів, ще понад 200 – до народного ополчення, будуючи оборонні укріплення біля сіл Білогородка і Хотів. Ще 400 студентів увійшли до загонів захисту об’єктів Голосіїва, чергуючи в корпусах і гуртожитках, риючи окопи, протитанкові рови, споруджуючи ДЗОТи, готуючи пляшки з «коктейлем Молотова», навчаючись на курсах медичних сестер. Встановлено прізвища 125 студентів, викладачів і співробітників університету, які брали участь в обороні Києва.
На початку липня було сформовано винищувальний загін, штаб якого знаходився в 3 навчальному корпусі. Бійцям загону було поставлено завдання виявляти парашутистів-диверсантів. Із студентів і викладачів голосіївських вузів сформували дві роти народного ополчення, які разом із 5 і 6, 212 повітряно десантними бригадами та бронетанковим полком Київського танково-технічного училища, вели бої в Голосіївському лісі.
Найзапекліші бої за Голосіїв та південну околицю Києва тривали 8-10 серпня. Серед тих, хто тримав оборону і виявив героїзм, студенти сільськогосподарських вузів: М.Скиба, М. Громов, Я.Близнюк, В.Давидов, Клещов, О.Томан, Г.Пасменко, О.Кондратьєв, В.Кондратьєв, Л.Шапера, викладачі М.М.Слободской, І.Г.Авасафян, Р.В.Пряжко. Чимало співробітників і студентів боролися із загарбниками у складі партизанських загонів, очолювали підпільні організації.
За героїзм, проявлений у Другій світовій війні 1941-1945 рр., біля 2000 викладачів, співробітників і студентів нагороджено орденами і медалями. Семеро осіб (один посмертно) мають найвище звання Героя Радянського Союзу, двоє є повними кавалерами ордена Слави. Студент агрономічного факультету Київського сільськогосподарського інституту Михайло Арсенійович Білоножко за героїзм в боях з фашизмом удостоївся 22 урядових нагород: орден Вітчизняної війни І ступеня, 2 ордени Слави ІІ – ІІ ступеня, 4 ордени Червоної зірки, 2 медалі «За відвагу» та ін. Після війни він плідно працював на кафедрі рослинництва рідного вузу, став професором, брав активну участь у виховній роботі студентської та учнівської молоді. Орденами Слави ІІІ ступеню нагороджені студенти Лісогосподарського інституту М. Ганжа та С.Козьяков.
Найвищими урядовими нагородами відзначені П.А. Власюк, П.А. Гірко, М.М. Годлін, М.Ф. Гулий, В.М. Кияниця, С.І. Лебєдєв, А.Г. Михаловський, І.О. Поваженко, О.Н. Пономаренко, І.Ю. Русанов, М.С. Співак та ін.

До формування інформаційної бази даних щодо викладачів й співробітників, а також студентів нашого навчального закладу, які брали участь у Другій світовій війні, у ході інформаційно-аналітичної навчальної практики, долучилися студенти 2 курсу освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів денної форми навчання спеціальності 291 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії». Студенти працювали із архівними документами, які зберігаються у фондах Музею історії університету: анкети учасників військових дій на фронтах війни, захисників Києва та Голосієва, особові листки, епістолярні джерела тощо. Робота виявилася клопіткою, але цікавою, оскільки джерельна база дозволила відчути як історичну атмосферу трагедії ХХ ст., так і емоційну складову. Це стало новим досвідом для дослідників, особливо в контексті проведення паралелей між війною середини ХХ ст. та початком ХХІ ст., при здійсненні аналізу ряду факторів подій. Робота студентів, зокрема, оцифрування архівних документів, дозволить покращити доступ до інформації з проблематики та забезпечити її збереження. Результати будуть розміщені на сторінці сайту Музею історії університету у відповідному розділі. Отже, навчальна практика студентів у даному випадку носила не лише теоретично-прикладний аспект, але й мала практичний результат з упорядкування фондів Музею, пов’язаних із проблематикою Другої світової війни.

Під час практики студенти опрацьовували у музеї історії НУБіП України унікальні джерела — оригінальні рукописні анкети учасників Другої світової війни, які були викладачами, працівниками чи студентами університету. Ці документи містять особисті спогади, відомості про бойовий шлях, нагороди, післявоєнну діяльність та долі родин. У процесі роботи студенти здійснювали первинний аналіз, звірку фактів, тематичну систематизацію та узагальнення отриманих даних. Уся опрацьована інформація була внесена до єдиної узагальнюючої таблиці, яка дозволяє бачити широку панораму участі представників університетської громади у війні. Найближчим часом ця таблиця буде опублікована на офіційному сайті університету, що дозволить зробити матеріали доступними для широкої академічної та громадської спільноти, а також сприятиме збереженню пам’яті про героїв у цифровому просторі.

      
22 червня в Україні – це День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. Пам’ятаємо героїзм наших співвітчизників і шануємо пам’ять тих, хто загинув, захищаючи рідну землю від ворогів.

Олена КРОПИВКО, Людмила ЛАНОВЮК,
доценти кафедри
міжнародних відносин і суспільних наук