24 травня – День слов’янської писемності й культури

24 травня в Україні відзначається День слов’янської писемності й культури. Це свято приурочене до дня вшанування пам’яті слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія.

Дослідники припускають, що Кирило (мирське ім'я Костянтин) і його старший брат Мефодій народились у ІХ столітті в місті Солунь (нині Салоніки, Греція) у сім'ї воєначальника. Саме Кирилу традиція приписує створення слов’янської абетки на основі грецької, яку, щоб передати фонетичні особливості слов'янської звукової системи, суттєво змінив, доповнивши новими буквами, запозиченими з глаголиці. Цей алфавіт поширився у східних і південних слов’ян, отримавши в честь засновника назву «кирилиця». Цей алфавіт існував в основному для написання книг, в побуті ж її не використовували.

Варто зазначити, що серед лінгвістів є прихильники іншої версії, а саме, що Кирило і Мефодій не були творцями «кирилиці». Зокрема побутує думка, що брати розробили «глаголицю», а кириличну абетку створили пізніше їхні учні («глаголиця» в сучасних мовах не використовується).

Одночасно зі створенням абетки брати працювали над перекладом зі старогрецької мови на старослов’янську Євангелія та Псалтиря. Загалом Кирило й Мефодій переклали значну кількість книг, що стало передумовою започаткування слов’янських літературних мов і книжкової справи. Найдавнішою точно датованою кириличною книгою є давньоруське Остромирове Євангеліє (1057).

На основі кирилиці створені абетки таких слов’янських мов: української, білоруської, болгарської, македонської, сербської, чорногорської, російської.

Вперше День слов’янської писемності і культури було відзначено у 1863 році на честь 1000-річчя створення слов’янської абетки. 24 травня в Україні відзначають День слов'янської писемності та культури. Свято відоме також в інших східноєвропейських країнах: Болгарії, Сербії, Македонії, Чехії, Чорногорії.

Початком офіційного відзначення цього свята на державному рівні в нашій країні став Указ Президента України від 17 вересня 2004 року в якому підтримуючи ініціативу Національної академії наук України, громадських та релігійних організацій день 24 травня встановлено Днем слов’янської культури і писемності.

Зазвичай, 24 травня проходять заходи просвітницького і культурного характеру, науково-практичні конференції, зустрічі з читачами в бібліотеках, концерти і фестивалі, присвячені вшануванню української мови та культури.

Цікаві факти про слов'янські мови та писемність

До слов'янських відносять кілька десятків сучасних мов, на яких говорять близько 440 мільйонів чоловік. Всі слов’янські мови мають приблизно 80% загального лексикону. Імовірно, предком сучасних слов'янських мов є праслов’янська мова, яка існувала приблизно у ІІ–І століттях до н.е.

У старослов’янській мові не було теперішнього часу, але було чотири форми минулого і три майбутнього. Також у ній було 6 відмінків, як у сучасній українській мові.

У наш час ентузіасти створили штучну міжслов’янську мову, яка використовує загальні для більшості слов’янських мов правила і слова. Її можуть розуміти жителі майже всіх східноєвропейських країн.

Є сучасні слов'янські мови, які не мають чіткої літературної норми, наприклад, чорногорська і сербохорватська.

Більшість слов’янських мов використовують латинський алфавіт. Кирилична абетка використовується в українській, болгарській, македонській, сербській, чорногорській та інших мовах.

Сьогодні українською сьогодні розмовляють понад 44 мільйони осіб, що робить її однією з найбільш поширених слов’янських мов у світі. Наша мова має глибоке історичне коріння і є важливим елементом національної ідентичності українців. Особливо це гостро відчутно у період повномасштабного воєнного вторгнення та зазіхання на нашу незалежність та самобутність.

Українська мова є державною мовою України, де нею володіє переважна більшість населення. Окрім України, значні українськомовні громади існують у таких країнах, як Канада, США, Бразилія, Аргентина, Польща, Італія та багато інших. Це свідчить про її глобальне поширення та культурний вплив.

З розвитком технологій та інформаційного суспільства, українська мова активно використовується в Інтернеті, соціальних мережах, наукових та освітніх платформах. Все більше молоді обирають українську мову для навчання та спілкування, що сприяє її подальшому зміцненню та розвитку.

Загалом, українська мова не лише зберігає своє місце в серцях українців, але й продовжує розвиватися і адаптуватися до нових реалій сучасного світу. Це потужний символ національної єдності та культурного багатства українського народу.

Тетяна ЧУМАК,

вчений секретар музею історії НУБіП України