До Дня журналіста: першокурсники в своєму альманасі - нас слово єднає, веде, мотивує!
До Дня журналіста: першокурсники в своєму альманасі - нас слово єднає, веде, мотивує!
5 червня 2025 року
Вже від перших занять в університеті, здійснивши, як мовиться, «пробу пера» на теми, запропоновані нам під час знайомства з основами журналістики, ми у своїх навчальних групах відчули себе журналістами, об’єднавшись у редакційні колективи. Як виявилося згодом, це була не «гра у журналістику», а справжня професійна робота за методикою школи «Педагогіка творчості». І ми — уже всьоме! — продовжили реальне набуття фахових компетентностей, практичних журналістських навиків. Цю школу, як і ми, до нас пройшли всі першокурсники, котрі навчаються журналістській справі від часу підготовки за цим фахом в нашому університеті. І ось вона, — омріяна колективна збірка наших творчих робіт! Ми це зробили!
На заняттях з дисциплін «Вступ до спеціальності» та «Теорія журналістики» студенти першого курсу спеціальності «Журналістика» гуманітарно-педагогічного факультету 1 і 2 групи отримали унікальну можливість спробувати себе у ролі справжніх авторів. Вони писали творчі есе, обговорювали сучасні теми, власні переживання, патріотичні почуття та виклики часу. Результатом цих зусиль стали друковані альманахи, які об’єднали усі їхні тексти та стали символом творчого початку на університетському шляху.
Альманах першої групи носить назву «Голоси майбутнього». Ця збірка — результат роботи всієї групи, а особливо редакційної команди, яка організувала цей процес: головний редактор — Артем ОКСЕНИЧ, заступник редактора — Максим ТІМЧЕНКО, головні дизайнери — Аліна САВЧУК та Олександра ТОЛОЧИНА.
Альманах другої групи носить назву «AmorFati». Цьогоріч студенти додали нову «родзинку» — QR-коди та автографи кожного студента. Це втілення колективної ідеї, реалізованої завдяки натхненню учасників і злагодженій роботі редакційної команди, яка скерувала створення видання: головний редактор — Дар’яна СКРИННІК, заступник редактора — Олександр КУДРЯ, головний дизайнер — Софія МИКИТЕНКО, заступники дизайнера — Анна ЛІСОВЕНКО, Поліна ВАСЬКО та Софія ПОСУХІВСЬКА
Усі учасники доклали максимум зусиль, аби кожна сторінка альманаху відображала наші ідеї, творчість і прагнення. Завдяки спільній праці, натхненню та підтримці одне одного нам вдалося створити не просто збірку текстів, а справжнє відображення нашого внутрішнього світу, єдності та віри в силу слова. Ці альманахи — не лише підсумок спільної роботи, а й символ нашого шляху, нашої дружби та творчого зростання.
Теми, запропоновані для есе, були актуальними та надихаючими. Їх розробляв шеф-редактор професор кафедри журналістики та мовної комунікації, заслужений журналіст України Іван Сергійович ЧИЖ. Він надихав мислити глибше та знаходити в собі сили для творення, допомагаючи кожному студенту висловити свої думки через слово.
Серед представлених тем були роботи, що відображали різні аспекти сьогодення: від роздумів про силу слова до роздумів про випробування війною, яку переживає кожне покоління.
Приклади творчих робіт:
1. «Нема нічого, що сильніше слова, і журналіст — володар тої сили!» Каріна БОГДАНОВА пише: «Журналіст несе величезну відповідальність, адже слово може викликати емоції, спонукати до дії або навіть змінити перебіг подій. Майстерність журналіста — це не лише вміння розповідати історії, а й здатність розпізнавати маніпуляції, відділяти факти від брехні. Від його чесності залежить, чи буде світ жити в правді».
2. «Твій голос, Голосієве, я чую... Приймай мене в свою сім’ю, НУБіП!» Ангеліна ВІНТІЛА зазначає: «НУБіП — це не просто університет, це мій вибір, моя молодість, моє майбутнє, злети та падіння, і мій дім».
А Вікторія ЧИЖ додає: «Університет дає нам можливість зрозуміти себе як індивіда та прийняти труднощі самими. Це можливість стати частиною чогось більшого. Університет приймає нас як члена сім’ї. І ми повинні пам’ятати — що робить нас сильними, кращими, де б ми не були на шляху до світлого майбутнього».
3. «Війна... війна на кожне покоління... Та Україна із правік у нас одна... на всіх одна! Нас не поставиш на коліна! Пощезни з недолюдками, війна!» Христина ГІМБЕР ділиться: «Не можна перемогти націю, якщо її серце б’ється разом. Всі ми — це частини великої машини, що рухає нас до перемоги. Ми впевнені, що будемо стояти разом, навіть коли небо над нами чорне від диму».
Катерина ЄВЛАН додає: «Війна показала, хто є другом, а хто ворогом. Вона навчила нас цінувати життя, кожну його мить. Ми стали сильнішими, ми продовжуємо боротися, вірячи в нашу незалежність і те, що Україна житиме вічно».
4. «Не маю запасної Батьківщини!.. Не мав такої і не матиму ніколи! Як матері немає запасної, як не буває запасної долі.» Вадим ГУРТОВЕНКО розповідає: «Кожного разу, коли ворог топче українську землю, у серцях людей прокидається особлива сила. Така, що не потребує гасел чи наказів. Це сила, яка народжується з глибокого знання: немає іншої землі, яку ми можемо назвати своєю. Немає іншого дому, за який варто боротися так, як за Україну».
Віта ДМИТРЕНКО: «Можна на якийсь час залишити Батьківщину, але неможливо вирватиїї з серця. Її запахи — пшениці і вишневих садів, її пісні — тужливі йгорді, її мова — мелодійна, як ріка. Усе це проникає в нас настільки
глибоко, що стає невід’ємною частиною самої душі. Іншої такої у нас немає і не буде».
5. «Не сумуйте, сади. Не сумуйте так рано за цвітом. Так буваєзавжди, як весна покохається з літом»
Не сумуйте, сади... Це звернення до природи звучить для мене якзвернення до кожної душі, що вміє цінувати красу миті. Бо справді —чи варто сумувати за тим, що було прекрасним, якщо воно природнои переходить у нову, не менш дивовижну форму життя? Веснаобіймається з літом, і в цьому — не кінець, а продовження. Цвітобертається плодами, ніжність — силою, надія — здійсненням. — Ірина ГРІНЧЕНКО.
Крім написання есе, творча команда наших студентів не зупинилася на цьому. Для створення альманаху вони також малювали і фотографували цікаві події з повсякденного життя університету. Фотографії, які супроводжують тексти, відображають живу атмосферу, ілюструючи кожну з історій, що були розказані в збірці. Це була дуже непроста робота, до якої долучився кожен: від складання композиції до остаточного дизайну макету альманаху.
Від імені всіх студентів-першокурсників щиро дякуємо Івану Сергійовичу ЧИЖУ. Саме його мудрість, поради та віра в студентів стали рушійною силою усього процесу. Його слова про відповідальність журналіста, про силу правди та чесного слова стали для кожного дороговказом.
«Про що б ви, друзі, не писали, — ви завжди пишете про себе. І що б ви, друзі, не творили, — ви завжди творите себе!» — ця фраза Івана Сергійовича стала девізом нашої роботи над альманахом.
А також, велика вдячність Редакційно-видавничому відділу університету за можливість тримати в руках надрукований альманах — результат студентських зусиль, студентської творчості, студентської душі.
Якщо ви досі на роздоріжжі, наші юні друзі, а вагання, тривоги, невизначеність не дають вам спокою, — як ми вас розуміємо! Адже ще рік тому ми були на вашому місці. Ми теж сумнівалися, переживали, ставили запитання. Але сьогодні можемо впевнено сказати: ми щасливі, що стали частиною великої родини НУБіП України!
Наша перша колективна творча збірка — лише невеличка частинка всього того, що ми хочемо сказати світові. Якби ви побачили всю глибину та розмаїття наших думок, відчули б силу й щирість кожного тексту — це був би повноцінний тритомник! Проте навіть ці кілька десятків сторінок говорять голосно — про наше бачення, нашу правду, нашу Україну.
Тож, якщо ви мрієте творити, розповідати історії, впливати словом, шукати правду і бути почутими — приєднуйтеся до нас! Тут вас зрозуміють, підтримають і дадуть можливість розкритися вашим талантам. Творчі, креативні, цілеспрямовані, патріотичні — саме такі студенти потрібні нашій спільноті. Ставайте частиною НУБіПу — і ви ніколи про це не пошкодуєте!
Артем ОКСЕНИЧ, Максим ТІМЧЕНКО
(«Голоси майбутнього»)
Дар яна СКРИННІК, Софія МИКИТЕНКО
(«AmorFati»)
