Депортація кримських татар: біль, пам'ять, супротив

18 травня Україна вшановує День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу — одну з найтрагічніших сторінок у сучасній історії. Саме цього дня у 1944 році сталінський режим розпочав масову депортацію кримських татар з їхньої історичної батьківщини — Криму. Цей злочин, який за своєю суттю та наслідками відповідає міжнародному визначенню геноциду, став спробою знищити кримськотатарську спільноту як корінний народ, стерти її присутність з півострова, викорінити культуру, мову, традиції. Однак попри надзвичайні втрати, насильство й десятиліття вигнання, кримські татари не припинили боротьбу за право жити на своїй землі.

 Нинішня російська окупація Криму багато в чому відтворює репресивну політику радянської доби, спрямовану проти кримськотатарського народу. Щоб осмислити масштаби трагедії, зрозуміти її причини, наслідки та значення для сьогодення, зі здобувачами освіти групи ЕкП-11 було проведено виховну годину «Депортація кримських татар: біль, пам'ять, супротив».

В ході обговорення теми, студенти коротко пригадали історію кримськотатарського народу, обставини входження Криму до складу Російської імперії, спробу проголошення самостійності у 1917р. та повторну окупацію військами РРФСР. Однак особлива увага була звернена на події 18 травня 1944р.

Депортація кримських татар, фото з відкритих джерел

Для розуміння трагедії депортації кримськотатарського народу, глибокого емоційного переживання та формування емпатії, здобувачі освіти переглянули уривки з художнього фільму «Хайтарма», прослухали музичну композицію у виконанні Джамали «1944», які у художній формі відтворюють біль та пам'ять про депортацію. У межах обговорення також було прочитано спогади кримських татар — безпосередніх очевидців трагічних подій. Ці свідчення надали можливість студентам поринути в особистісний вимір історії, відчути страх, розпач і втрату, які переживали тисячі людей.

Сучасна політика Російської Федерації в окупованому Криму є безпосереднім продовженням геноцидної практики, започаткованої ще в радянський період. Після окупації півострова у 2014 році російська окупаційна адміністрація розгорнула системну кампанію тиску, переслідувань і витіснення кримськотатарської громади, яка стала одним із головних осередків ненасильницького спротиву окупації. Від самого початку дії окупаційного режиму були спрямовані на придушення ідентичності, культури, політичного самовираження та самоорганізації корінного народу Криму.

Пам'ять про трагедію 1944 року та нинішні випробування, які переживає кримськотатарський народ, — це не лише частина історії, а й заклик до сучасників не залишатись байдужими до проявів репресій та несправедливості. Лише через глибоке осмислення минулого ми можемо будувати майбутнє, в якому подібні злочини більше ніколи не повторюватимуться.