15 травня – всесвітній День вишиванки

 

 

Вишиванка — це один з головних символів українського народу. День вишиванки заснували у 2006 році. Ініціатором цього патріотичного свята виступила Леся ВОРОНЮК, студентка Чернівецького університету ім. Федьковича. Вона запропонувала студентам обрати один день і всім разом прийти на заняття у вишиванці. Спочатку у вишитому одязі до університету прийшли кілька десятків студентів. Потім до акції долучилися деякі викладачі, а з роками свято ставало дедалі популярнішим. Згодом ініціативу студентки підтримали у різних куточках України й за кордоном.

 

Запам’ятати, коли в Україні святкують День вишиванки, нескладно: щороку у третій четвер травня. Зручно пригадувати так: у травні, після Дня матері — третій тиждень місяця, четвертий день тижня, п’ятий місяць року.

 

У 2025 році цей день випадає на 15 травня. Він присвячений актуалізації проблеми окупованій росієїю української культурної спадщини. Гасло дня виписане так: «Окупована спадщина: Врятувати від забуття. Вберегти для нащадків».

Точний період появи практики вишивання на одязі встановити не можна, але відомо, що зачатки цього ремесла існували за кілька тисячоліть до нашої ери. Археологи знаходили залишки стародавнього посуду з візерунками, схожими на вишивку.Перші згадки про оздоблений вишивкою одяг скіфів, які жили на землях нинішньої України, зустрічаються ще у свідченнях Геродота, які датовані вони до VIII ст. до н.е. Під час розкопок курганів було знайдено срібні бляшки VI ст., на яких зображено чоловіків ймовірно у вишитому одязі. 

Мистецтво вишивки розвивалося в Русі. Є припущення, що функціонували спеціальні школи вишивальниць при монастирях, які здебільшого працювали на замовлення заможних осіб.

 

З XVIІ ст. мистецтво вишивання почало поширюватися серед українського селянства. Вважалося, що вишивати повинна була вміла кожна жінка. Дівчата вишивали рушники на своє майбутнє весілля і демонстрували родичам нареченого. Поступово вишивані речі ставали доступнішими і все частіше використовувалися у побуті. З’явилися не тільки жіночі, а й чоловічі вишиті сорочки. З українських класиків вишиванки полюбляв Іван ФРАНКО, поєднуючи їх із піджаками та жупанами. Саме у такому одязі він зображений на купюрі 20 гривень.

 

Народ ставився до вишиванки як до святині. З давніх-давен вишивана сорочка була оберегом та символом краси, здоров’я, родинної пам’яті, любові та натхнення. Сакральний зміст вишитих сорочок зберігся для нашого народу й по сьогодення, особливо це відчутно в День Вишиванки.

 

Українська вишиванка має свої традиційні особливості у різних регіонах. Приміром, широко відома полтавська техніка вишивки білою ниткою по білій тканині.

У кримських вишиванках часто використовуються рослинні та квіткові візерунки, у чернігівських — тонкі та мініатюрні стібки, а в закарпатських — яскраві та строкаті різнокольорові малюнки. Контрастними та цікавими є вишиванки Київщини. Сорочки тут виготовляли із різних тканин: бавовняної, конопляної, лляної. Із білосніжною тканиною чудово контрастували коралово-червоні візерунки. Подекуди використовували й чорні нитки, які відтіняли червону вишивку.

Традиції Дня вишиванки. День вишиванки – це народне свято. Воно спрямоване на збереження та вшанування старовинних народних традицій у створенні та носінні етнічного вишитого українського одягу. Вишиванка — це не просто окремий елемент святкового національного вбрання, але й важлива складова української культури. Протягом століть український народ несе любов до вишиванки та зберігає особливості її виготовлення. Кожен регіон України має свої унікальні мотиви та орнаменти у вишивці, що надає їй неповторний характер. Ідея свята полягає у підтримці українських традицій та культури через вшанування та носіння вишиванок — традиційних українських сорочок з вишитими орнаментами. Це свято стало популярним українським символом єдності та національної гордості.

 

Під час Дня вишиванки українці у всьому світі надягають вишиванки та виражають свою підтримку української культури та традицій. Це свято є символом національної самосвідомості та долучення до спільної культурної спадщини.

 

Цікаві факти про День вишиванки. Найбільша кількість людей, які одягли вишиванки, зареєстрована у 2011 році у місті Рівному, що увійшло до Книги рекордів України. На День Незалежності до центрального майдану міста прийшло 6570 людей у вишиванках.

 

Візерунки вишивки не обмежуються лише сорочками; їх можна побачити на автомобілях та навіть на тілах у вигляді татуювань. А у вишиванки часом одягають навіть домашніх улюбленців — котиків та песиків.

До речі, величезну колекцію старовинних вишиванок зібрали наші співвітчизники у Канаді. Український національний музей там нараховує понад 150 експонатів традиційного українського вишитого одягу з кінця XIX –  початку XX століття.

Як відзначити День вишиванки? Найкращий спосіб відзначити День вишиванки — вдягнути національний костюм на роботу чи навчання. Мета цього свята — популяризувати носіння вишиванки як повсякденного вбрання. Тому в цю дату заведено вдягати вишиванку і носити її цілий день. Популярними в День вишиванки є різноманітні конкурси, виставки, розпродажі та майстер-класи, пов’язані з вишиванками. Дизайнери демонструють колекції вишитого одягу, а знаменитості вбираються у національне вбрання. Під час війни на День вишиванки багато майстрів продають свій одяг, а виручені гроші жертвують на армію.

Що почитати про вишиванки? Якщо хочеться дізнатися більше про традиційні взори та їхнє значення, техніки вишивання, крій та особливості вишиванок, радимо звернути увагу на такі книги: Лідія БЕБЕШКО «Вишивальні традиції України: «білі» та «писані» сорочки», «Українська вишиванка. Мальовничі узори, мотиви, схеми крою» та «Українські вишиванки: орнаменти, композиції»; Олена КУЛЬЧИЦЬКА «Народний одяг західних областей України»; Леся ВОРОНЮК, Володимир ЩИБРЯ «Нетлінні. Українські державні символи у народній вишивці та ткацтві»; Леся ВОРОНЮК, Марина ОЛІЙНИК, Тетяна ЗЕЗ «Українські взори. Збірка Ольги Бачинської».