Мєліс Усачова: мрію про власну школу

Навчання в НУБіП України – це завжди цікаво і престижно! Адже в університетській родині завжди про нові можливості й нові горизонти для студентів, які прагнуть успіху й удосконалення, знаходять відповіді на запитання, що висуває сьогодення. У межах Днів відкритих дверей у нашій університетській родині відбулась зустріч з майбутніми абітурієнтами. Це відверті розмови про перспективи і очікувані сюрпризи, які дарує доля у надскладних умовах війни. 

Кафедра управління та освітніх технологій гуманітарно-педагогічного факультету представляє вашій увазі Усачову Мєліс – вчительку початкових класів та викладача англійської мови, яка бажає навчатися на ОПП «Управління закладом освіти» за спеціальністю D3 «Менеджмент» галузі знань D «Бізнес, адміністрування та право». Про освітні можливості НУБіП України Мєліс дізналася від своєї подруги, яка закінчила наш університет.

Мєліс, розкажіть, будь ласка, про себе. Де Ви навчались? Які Ваші досягнення?

Я навчалась в Київському університеті імені Бориса Грінченка.

Під час навчання проявляла себе активною, ініціативною студенткою, брала активну участь у житті університету. Була членом Ради студентського самоврядування та очолювала арт-комітет. Тричі виконувала обов’язки координатора першокурсників – це дало змогу розвинути організаторські навички та проявити свою громадянську позицію. Родом я із затишного містечка Скадовськ, що на Херсонщині. У Києві мешкаю з часу вступу до університету. За останні шість років здобула чималий досвід у своїй професійній сфері. 

Розкажіть, будь ласка, про свої інтереси, уподобання.

Ще до початку роботи в школі, я працювала репетитором та нянечкою, що дозволило мені краще зрозуміти дітей і відчути впевненість у своєму покликанні. Саме тоді я зрозуміла, що готова стати педагогом, і прийняла рішення – працювати в школі. Мене одразу запросили до приватного закладу освіти, де я мала честь працювати з чудовими, натхненними людьми, які щедро ділилися досвідом та сучасними освітніми ідеями.

Мене часто запитують: чому саме вчителювання? Чому саме діти молодшого шкільного віку? Адже це постійний стрес і велика відповідальність.

Так, ця професія справді вимагає витримки, постійної роботи над собою, але для мене діти – це передусім про щирість, любов і справжність. Вони відверті у своїх почуттях, емоціях і реакціях. Саме тому ключовим принципом у моїй роботі з дітьми є щирість. Найкращий шлях до вирішення будь-якої ситуації – це відверта розмова: з’ясувати, що трапилось, чому дитина вчинила саме так, що її турбує. Коли діти відчувають свою значущість, розуміють, що вчитель на їхньому боці, вони довіряють і ми стаємо близькими друзями.

Зараз я продовжую навчання на різноманітних курсах, шукаю нові підходи до проведення уроків, обмінююсь досвідом з колегами та спеціалістами з різних сфер життєдіяльності. У майбутньому мрію відкрити власний репетиторський центр для учнів початкової школи, а згодом – організувати й створити власну школу.

Дякуємо Вам, шановна пані Мєліс. Надзвичайно приємним було спілкування із Вами. 

Колектив кафедри управління та освітніх технологій гуманітарно-педагогічного факультету бажає Вам, шановна пані Мєліс, здійснення найзаповітніших мрій і сподівань на краще. Як відомо, часи найбільших викликів відкривають також і великі можливості. Тож віримо, що навіть у надскладних умовах війни ми зможемо надалі розбудовувати нашу країну! 

Низький уклін нашим воїнам за захист, за кожен день під прапором України!

Інтерв'ю провела
Ірина Шумілова,
професор кафедри управління та освітніх технологій