«Війна – це найгірше, що може трапитися з людством...»: відкрита лекція доцента кафедри журналістики та мовної комунікації Наталії Адамчук
«Дискурс війни в сучасній українській літературі» – такою була тема відкритої лекції доцента кафедри журналістики та мовної комунікації Наталії Адамчук, проведеної 24 березня для майбутніх філологів. Присутні на занятті колеги з кафедри журналістики та мовної комунікації на чолі із завідувачем проф. Світланою Харченко і студенти-першокурсники не лише прослухали вичерпний теоретичний виклад матеріалу, а й були активно залучені до обговорення, а також декламування поезії, яка розкриває болючу тему війни.
Уже на початку заняття лекторка зауважила: російсько-українська війна спричинила посилення мілітарного вектору української художньої свідомості, що вплинуло на розширення жанрово-тематичного спектра творів та формування нового проблемного комплексу. За десять років воєнних дій в Україні у нашій літературі з’явилося багато різножанрових творів про війну.
Наталія Василівна підійшла до аналізу масиву цих текстів дуже виважено: окремо проаналізувала найважливіші антології періоду повномасштабної війни як «окреме явище в літературі, своєрідний мистецький зріз, відтворення різнорідного приватного досвіду зі спільним знаменником цінностей», а також поетичні твори, велику прозу і навіть тексти про війну для дітей.
Затамувавши подих, студенти слухали про митців «нового Розстріляного Відродження»: Володимира Вакуленка, Вікторію Амеліну, Максима Кривцова. Ці імена має знати кожен свідомий українець, їх уже не стерти, не забути, бо заплатили вони за любов до рідної землі найціннішим – власним життям.
Аналізуючи поетичні твори, в яких яскраво присутня візія війни через так звану "культуру рани", Наталія Василівна закцентувала на тому, що саме лірика гранично сильно вербалізує переживання, біль, отриманий травматичний досвід, а отже, допомагає іншим відчувати та співпереживати, краще розуміти стан людей, що нині перебувають у вирі війни. Окремо йшлося про твори так званої «ветеранської» (або комбатантської) літератури, з-поміж яких виокремлено поезії Бориса Гуменюка та Ярини Чорногуз.
Прозовий дискурс війни лекторка висвітлила крізь призму творів сучасних авторів про Першу та Другу світову, війну на Донбасі з 21014 року та повномасштабну російсько-українську війну.
Виокремлено в лекційному матеріалі сегмент творів мілітарної тематики, адресованих дітям. Студенти слухали цю частину з особливим зацікавленням, адже вони, першокурсники, теж «діти війни», бо на початок повномасштабного вторгнення були підлітками й гостро потребували доступних відповідей на складні запитання, перед якими їх поставила ця війна.
Зрозуміло, що безпосередність вражень людей, які описують війну як «найгірше, що може трапитися з людством» (Андрій Любка), зумовлює певну емоційно-експресивну заанґажованість таких текстів. Іноді автор у намаганні якнайточніше передати реальне тло подій надміру захоплюється деталями. Цього не уникнути, позаяк на етапі «документування війни» неможливо абстрагуватися від жахливих деталей та сильних емоцій.
Для адаптації теоретичного матеріалу студентам представлено ретельно підготовлену презентацію, яка дала змогу візуалізувати почуте. Доречно у канву заняття вплетено відеофрагменти про творчість окремих авторів. Студентам запропоновано підготувати подібні матеріали до наступних практичних занять.
Наталія Василівна обрала для відкритого лекційного заняття складну тему, яку змогла глибоко й різнобічно представити аудиторії. Студенти уважно слухали, дискутували і ставили запитання, жваво реагували на почуте, щиро й емоційно декламували поезії про війну, які особливо їх зачепили.
Наприкінці взяв слово професор Микола Іванович Степаненко. Високо оцінивши науковий потенціал та педагогічну майстерність лекторки, він, зокрема, зауважив, що для майбутніх філологів глибоке вивчення сучасної української літератури надзвичайно важливе: можливо, саме вони, нинішні студенти-перекладачі, доноситимуть світові правду про цю війну через переклади знакових художніх творів.
Зустріч завершилася вдячними оплесками студентів і, попри серйозність теми розмови (про тему війни в літературі говорити і складно, і боляче), залишила приємний післясмак.
Ніна Степаненко,
доцент кафедри журналістики та мовної комунікації
