Історія «Азову»: зустріч із військовослужбовцем 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної Гвардії України

Четвер 20 березня студентам гуманітарно-педагогічного факультету запам’ятається надовго. Завдяки підтримці деканату факультету відбулася зустріч із представником Хорунжої служби 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної Гвардії України Павлом Дерев’янком. Також був присутній студент нашого університету Анатолій Долбін – військовослужбовець 112-ї окремої бригади територіальної оборони (інтерв’ю з яким ви зможете прочитати згодом).
За традицією зі вступним словом до слухачів звернулася декан факультету Інна Савицька, яка наголосила на важливості таких зустрічей, підтримці, поваги до захисників. Важливо пам’ятати завдяки кому ми можемо працювати та навчатися, насолоджуватися простими моментами життя. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять усіх, хто загинув у кривавій війні розв’язаною росією.

Павло Дерев’янко почав зустріч традиційним привітанням азовців та представив нам їхню історію починаючи з 2014 року та символ «Азову» (відомий вже всім) - стилізоване зображення букв «N» та «I», що означає акронім «ідея нації».

Створення Азову та перші перемоги

«Чорний корпус» - перший крок до створення нинішнього «Азову». Загін не мав сталої системи постачання і постійно мав проблеми з бойовою зброєю. У 2014 році бійці загону були озброєні здебільшого травматичними пістолетами, дерев'яними дрючками та іншими підручними засобами. Через кілька місяців не більше десятка людей мали цивільну зброю, інші були озброєні металевою арматурою. Через це «чорні чоловічки» іронічно називали себе «арматурні війська України», амуніцією ж були шорти, кросівки та кепки.
Батальйон «Азов» був створений 5 травня 2014 poку у Бердянську. Основу підрозділу становили 63 бійця - члени організації «Патріот України», «Правого Сектору», футбольні ультрас і частина «Автомайдану». Спочатку полку дали назву «Азов'я», похідну від назви регіону Приазов'я, але згодом скоротили її до лаконічного «Азов», і 20 травня було оголошено про набір бійців до батальйону.

Перша оборона Маріуполя, взяття в полон міністра оборони ДНР, визволення Маріуполя та Мар’їнки, участь в Іловайській операції, друга оборона Маріуполя, зупинення російського наступу в Широкине – все це завдяки добровольчому батальйону. Загалом тоді було звільнено найбільший на той час місто Донбасу та вибито сепаратистів з Азовського узбережжя. Через нестачу техніки при штурмі Маріуполя та в подальших боях азовці використовували імпровізований гантрак, який прозвали «Пряник». Це був «Камаз», обшитий металевими плитами, навіть така техніка була на вагу золота.

Далі «Азов» перейшов до складу Національної гвардії України і став окремим загоном спеціального призначення (ОЗСП). Цей період запам’ятався участю у Широкинській наступальній операції, блокаді Криму, контролем кордону з Придністров'ям і ситуації в Одесі, позиційною війною на Світлодарській дузі. Загальним результатом тоді було здійснено єдину за всю АТО успішну наступальну операцію українських війсь; визволено Широкине і ще 5 населених пунктів, Маріуполь убезпечили від артобстрілів.
На початок 2022 poкy Окремий загін спеціального призначення НГУ «Азов» був одним з найбільш боєздатних підрозділів українського війська. Особовий склад «Азову» - добровольці, добре вмотивовані та вишколені. Полк мав власну систему навчання рекрутів та сержантів, завдяки чому досягався найвищій рівень підготовки. Між бійцями панувала атмосфера побратимства, авторитет командира тримався не на його званні а на його заслугах та повазі підлеглих. Бойова підготовка була скерована на підготовку до майбутньої великої війни з росією.
Напередодні війни ОЗСП «Азов» мав наступний склад: 1155 вояків, з яких 60 (5%) – жінки, два батальйони оперативного призначення, танкова рота (10 танків Т-64); артилерійська батарея (гаубиці Д-30), мінометний та зенітний дивізіони, розвідувальна рота, снайперський підрозділ, частини постачання та забезпечення.

Битва за Маріуполь

24 лютого 2022 року «Азов» відразу займає позиції в місті та готується до оборони. Біля 14-ї години з'явилася офіційна заява бригади: «Маріуполь під контролем українських військових та готовий гідно давати відсіч ворогу! Вірте в Україну! З повагою, «Азов». Ну а далі, як ми всі знаємо, перші бої на підступах до Маріуполя, повне оточення міста російськими військами, вуличні бої та епопея «Азовсталі».

Запекла оборона «Азовсталі»

Одна з головних проблем на той час - постійні авіаційні нальоти, артилерійські та мінометні обстріли з боку росіян, особливо - застосування корабельної артилерії ворогом. 20 березня місто обстрілювали чотири великі десантні кораблі - ВДК «Саратов», «Орськ». «Цезарь Куніков» та «Новочеркacьк». Інтенсивність цих обстрілів зменшилась після 24 березня, коли після влучення української paкeти «Точка-У» по гавані окупованого Бердянська, «Саратов» було потоплено, а «Цезарь Куніков» та «Новочеркаськ» пошкоджено.
4 травня російські війська висадили морський десант і під прикриттям корабельних гармат та авіації захопили шлакову гору біля моря, яка є домінуючою висотою на «Азовсталі». Завдяки цьому вони отримали можливість для обстрілу значної частини українських позицій. Тaкoж після тривалого бою російські війська та їхні проксі з «ДНР» увірвались на територію металургійного комплексу.

Після цього бої йшли вже безпосередньо на території комбінату. Паралельно тривали нищівні бомбардування та обстріли, в яких росіяни задіяли самохідний міномет 2С4 «Тюльпан» та РСЗВ «Гград». Потужна бомба влучила в підземний шпиталь, загинуло багато поранених та медперсоналу. Іншою бомбою був знищений склад з продовольством. Внаслідок бомбардувань та обстрілів металургійний комбінат було зруйновано вщент.
Згодом захисники Маріупопя і просто цивільні опинились в надважких умовах оточені на території «Азовсталі». До середини травня вичерпались запаси протитанкових боєприпасів, їжі та води залишилось по мінімуму. Майже повністю вичерпались запаси медикаментів, через що пораненим більше не могли надавати допомогу.
Незважаючи на нестачу озброєння та звичайних засобів для існування, повне оточення, розуміння того, що противник має переважальну силу як в особовому складі, так і в техніці – бійці тримали територію до останнього, поки не одержали наказ зберегти життя особового складу.

Так звана «евакуація»

16 травня вище військове командування України наказало командирам підрозділів, якi перебували на «Азовсталі», «зберегти життя особового складу». Після цього розпочалась процедура здачі гарнізону в полон, яку українська влада назвала «евакуацією». За офіційними російськими даними в полон було взято 2439 осіб включно з пораненими.

Підсумки битви за Маріуполь

Захисники зробили чималий внеcoк в загальні оборонні зусилля України з відбиття російської агресії на початковому етапі. Вони відтягнули на себе великі сили вoрога. Своїм впертим спротивом у ворожому тилу, більше ніж на місяць затримали наступальну активність військ на Запорізькому напрямку.
«Азов» завдав ворогу чималих втрат як особовому складу, так і техніці: в Маріуполі на «концерт до Кобзона відправлено» близько 9500 російських військових та поранено ще 5000. Тaкoж знищено понад 60 танків і пoшкоджено ще 30.
На жаль, велика кількість українських бійців ще залишаються у полоні, тому важливо говорити про це, боротися за свободу кожного захисника, і я закликаю вас відвідувати щонедільні акції «Free Azov», щоб не забувати про тих, хто чекає на свободу, і заради кого ця свобода в нас є, - закликав присутніх Павло Дерев’янко.
По традиції студенти в кінці зустрічі задавали чимало цікавих запитань. Одне з них було про кадиривців та їх реальну бойову здатність.

Вони навчені, вміють користуватися дронами, а ТікТоком ще краще. Головне розрізняти чеченців і кадирівців, бо чеченські добровольці, які воюють за нашу Незалежність дуже лютують коли кадирівців називають чеченцями. Кадирівці – це проросійські силовики, лояльні до Рамзана Кадирова, який править Чечнею з благословення кремля. Вони діють як силові структури рф, виконуючи накази москви, часто всупереч інтересам чеченського народу, а чеченці ж – це корінний народ Північного Кавказу, який має багату культуру, історію боротьби за свободу та традиційні ісламські цінності, нехай Ічкерія звільниться від брудних рук росії - відповідав на запитання військовослужбовець 12-ї бригади.

І на завершення наш університетський натхненник, патріотичний вихователь, провідний фахівець відділу виховної роботи та студентських справ Володимир Гонський зосередив увагу на знанні історії та традиціях, бо хто знає історію, той має майбутнє. Знання хто ми, і де знаходимось дає розуміння в який бік потрібно розвиватися. Ризикуючи своїм життям, воїни нам дають час навчатися, розвиватися, обирати шлях, і тільки разом ми зможемо зберегти країну та націю. Цінуймо мить!

Єлізавета Махонюк,
фото – Анастасія Герасіна,
студентки 3-го курсу
спеціальності «Журналістика»