«Мово рідна! Ти чарівна зірниця»: Міжнародний день рідної мови у Мукачівському фаховому коледжі

Із слова починається людина,
з мови починається народ!
Із ніжності слова беру насолоду:
Воно – ідеал мій, для злету – крило.
Мова моя дана Богом народу,
Мова моя – це душі джерело.

Стало доброю традицією щороку 21 лютого відзначати Міжнародний день рідної мови у ВСП «Мукачівському фаховому коледжі НУБіП України». Це свято є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об'єднала спільна історична доля.

Мова — це той інструмент, який єднає націю, народність, народ до єдиного цілого. Це неоціненний скарб, який треба шанувати, берегти, збагачувати і передати наступним поколінням.
У нашій мові — безсмертя Духу нашого народу.

Мова — це наш щит, користуючись нею, доводимо світу, хто ми є і чого ми варті. Протягом усього нашого життя вона є маркером нашої ідентичності. Цей рік не був винятком, адже у стінах нашого коледжу було урочисто вшановано її величність — Мову. У залі зібрались студенти І-ІІ курсів, щоб разом розділити радощі цієї події. Активними учасниками стали студенти відділення правознавства та відділення бухгалтерських і туристичних дисциплін. Насамперед із вітальними словами виступили ведучі заходу — Вікторія ДЗЯМКО та Ілля МАРТИН. Потім із поезією «Що значить для людини рідна мова?» виступив Михайло РОСУЛ, студент групи ПВ-19. До виконання поезій долучились студентки групи БО-22 Андріана САБОВ, Еліна ДЕМЧЕНКО, Віолетта БЕРЕШ, Любов ПОГОРІЛЯК. Далі з вуст інших учасників прозвучали відомості з історії створення свята, цікаві факти про українську мову, історичні відомості про неї.

Студенти групи ФК-11 та ЗП-11 розіграли сценку «Чия мова краща й котрій із них належить світове майбутнє».

Чудовим продовженням був виступ чарівних студенток-першокурсниць із «Молитвою до мови» за К. МОТРИЧ. Окрасою свята стало імпровізоване виконання пісні «Батьківська мова».
Всі присутні у залі мали змогу позмагатися у знаннях з української мови, адже їм було запропоновано різні творчі завдання.

Своє завершальне слово сказала Тетяна ПЛОСКІНА, яка звернула увагу присутніх на те, що подальша доля нашої мови залежить тільки від нас! Від того як буде рідне слово бриніти в нашій душі, як воно буде жити в ній. Тож вболівайте за слово рідне, вірте в його чарівну силу, адже воно того варте, бо це мова нашої країни!

На оптимістичній ноті завершили свято студентки групи ОТГ-11 із піснею «Мова єднання».

Сьогодні в умовах війни всім нам стало зрозуміло, що українська мова — потужна, промовиста і гостра зброя проти ворога. Українською зараз промовляє дух свободи нашого народу.
Бережімо нашу рідну українську мову! Україна починається з тебе! Думай, твори, говори і пиши українською!

Тетяна ПЛОСКІНА,
викладачка філологічних дисциплін