Рідна мова - генетичний код нації, оберіг її духовності та запорука самобутності

21 лютого світова спільнота святкує Міжнародний день рідної мови. В Україні цей день відзначається з 2002 року. Тоді, з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню мов національних меншин України, Президент України підписав розпорядження про відзначення цього свята.

21 лютого 2025 року у Міжнародний день рідної мови відбулося засідання лінгвістичного клубу «Змовники» Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, до якого долучились студенти та викладачі Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Із вступним словом до присутніх звернувся Григорій Семенюк, директор Навчально-наукового інституту філології, який привітав учасників заходу і, процитувавши Костянтина Ушинського: «Відберіть у народу все – і він усе зможе повернути, але відберіть мову, і він ніколи більше уже не створить її», окреслив значення української мови для українського соціуму, торкнувся одвічної проблеми з москвою, яка завжди намагалася відібрати у нас мову, що призводило і до фізичного знищення її захисників.

Модератор заходу Сергій Різник, завідувач кафедри української мови та прикладної лінгвістики Навчально-дослідного інституту філології, зауважив, що запропонована тема «Українська мова – чинник суспільної єдності» зібрала значну кількість – в залі присутні викладачі та студенти Навчально-дослідного інституту філології; онлайн долучились до зустрічі студенти та викладачі різних закладів вищої освіти України. Сергій Михайлович привітав учасників зі святом та запросив почесних гостей до слова.

Богдан Ажнюк, академік НАН України, директор Інституту мовознавства імені О.О. Потебні, у своєму виступі розповів про День української писемності та мови, який відзначається 27 жовтня; говорив про мовне розмаїття Європи; згадав про «парад мовних суверенітетів» на сході та півдні України, яку просувала Партія регіонів щодо російської мови; зауважив, що мова – це унікальний інструмент створення нації.

До обговорення запропонованої теми долучився Володимир Яценківський, український дипломат, який, поділився своїм досвідом міжнародної діяльності, згадав про українську діаспору за кордоном. Процитувавши Богдана Ажнюка: «Мова єднає», Володимир Володимирович закликав українців, що проживають за кордоном, спілкуватись українською мовою та повертатися на Батьківщину.

Вікторія Щербань, етнограф, культуролог, поділилася досвідом меншин за кордоном; розповіла про проблему діаспори – вони закриті внутрішнім світом цієї діаспори та сумують за Україною; поділилася, як виховувала своїх дітей справжніми українцями «на чужині» у німецькомовному середовищі.

Підсумував зустріч Сергій Різник, закликавши продовжити обговорення теми на мовних конференціях. Напрочуд влучно прозвучала прикінцева фраза модератора зустрічі: «Плекаймо рідну мову, бо без неї ми не будемо українцями».

Саме ми, заради наступних поколінь, повинні шанувати, плекати, підтримувати і культивувати рідну мову, бо з нею майбутнє наше і нашої держави.

Ти велична і проста,
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мова – пісня колискова.
Мова – матері уста!
                            І. Багряний