«Слово – це сама людина. Нас зіткано зі слів…»: Поетична майстерня для студентів-філологів

Ось уже кілька десятиліть поспіль увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Для України, як ніколи, нині це свято має особливу значущість. Воно нагадує кожному українцю про право говорити рідною мовою, про право відстоювати і виборювати свою мову як простір нашої свободи та гідності. У межах заходів, приурочених до цього дня, які щорічно проводить кафедра журналістики та мовної комунікації, відбулася поетична майстерня для студентів-філологів.

Доценти кафедри журналістики та мовної комунікації Наталія АДАМЧУК і Наталія СТРАТУЛАТ підготували для першокурсників-філологів «творчий натхненник», де кожен учасник зміг доторкнутися до слова, відчути його наповненість, насолодитися вишуканими барвами звучання української мови як живої пісні землі нашого народу.

Організатори заходу побудували роботу так, що студенти мали змогу реалізувати себе і в командній роботі — під час бесіди щодо історії виникнення свята і його ролі в сучасному світі, і в мінігрупах, виконуючи творчі завдання, і в індивідуальному вираженні, декламуючи рядки улюбленої поезії.

Поетичне розмаїття творів, які обрали для декламування учасники творчого заходу, приємно вразило. Студенти представили поезію Олександра ОЛЕСЯ, Василя СИМОНЕНКА, Василя СТУСА, сучасних молодих поетів і, звичайно ж, легендарну й геніальну Ліну КОСТЕНКО.

Кожен читець спробував максимально передати ті емоції і почуття, які викликає в нього обрана поезія. Кожен спробував розкрити себе через слово і познайомитися через нього з іншими, відчути глибинність відомих постатей рідної літератури.

Особливо приємно було слухати, як студенти пояснювали, чому обрали саме цей твір для виступу, чим керувалися під час вибору. А з якою ніжністю дехто згадував шкільних учителів, які зацікавили їх творами українських поетів, пробудили любов до лірики і прагнення пізнати Слово.

Глибоко вразила нас розповідь Наталії Василівни про Олену ТЕЛІГУ — непересічну постать в українській літературі, справжню патріотку і тендітну, але надзвичайно мужню жінку, яку гестапівці стратили в Бабиному Яру 21 лютого 1942 року. Вона — приклад справжньої любові до рідного слова, адже кинула виклик російськомовному оточенню і майже у 20 років назавжди перейшла на українську.

Як виявилося, нас об’єднує не лише любов до слова, а й поетичні смаки: збірка Ліни КОСТЕНКО «300 поезій» — одна з улюблених улюблених і в Наталії Василівни, і в студентів.

Наприкінці цієї щирої і натхненної зустрічі ми ділилися враженнями, отриманими під час заходу, виражали своє захоплення і ще раз підтвердили через свої думки одвічну істину нашого буття, яку висловив колись мексиканський поет Октавіо ПАС: «...нас зіткано зі слів».

Анна КУСТОВА,
студентка 1 курсу
спеціальності «Філологія (переклад)»