Інтерв'ю газеті «Україна молода» ректора НУБіП України Вадима Ткачука: аграрний сектор потребує мультипрофільних фахівців

У Національному університеті біоресурсів і природокористування України буквально днями відкрили першу в українських університетах інклюзивну комп’ютерну лабораторію цифрових технологій у соціальній роботі, яка поєднала відразу два ключові аспекти.

Ректор НУБіП України Вадим Ткачук.

По-перше, тут зможуть навчатися студенти з порушеннями зору, слуху і опорно-рухового апарату. І, по-друге, готуватимуть фахівців для роботи з людьми, які мають особливі освітні потреби.
Очікується також, що проєкт стане платформою для розробки інших технологій, пов’язаних з облаштуванням безбар’єрних просторів.

Загалом в НУБіП України сьогодні діють більш ніж 300 лабораторій, оснащених сучасним обладнанням. Вочевидь, саме тому цей навчальний заклад і користується попитом серед вступників.

Про інноваційні успіхи вишу в інтерв’ю «УМ» і розповідає ректор університету — професор, доктор економічних наук, заслужений працівник освіти України Вадим Ткачук.

«Штучний інтелект уже не є чимось химерним»

— Вадиме Анатолійовичу, вітчизняний аграрний сектор завдяки приходу великих холдингів став дуже технологічним. Скрізь впроваджуються нові форми ведення сільськогосподарських робіт, на полях з’явилася інноваційна техніка. Чи готовий Національний університет біоресурсів і природокористування України до цих викликів? Здається, агроном, підготовлений за старими програмами, сьогодні на ринку праці не має жодного шансу…

— Так і є. Зміни, що відбулися в аграрному секторі, мають дві особливості. З одного боку, впровадження новітніх технологій призвело до скорочення чисельності працюючих у цьому секторі економіки.

А з іншого — професійний рівень зайнятих у цьому людей потребує більш широких і комплексних знань та компетенцій, які сьогодні не можуть обмежуватися вивченням вузькоспеціалізованих предметів.

Скажімо, згаданий вами агроном сьогодні повинен не лише знати технологію вирощування тих чи інших культур, а й володіти знаннями з інженерії, економіки, маркетингу, енергозбереження, цифровими компетенціями тощо, застосовуючи у своїй роботі різні інновації, зокрема штучний інтелект.

Загалом, настав час впровадження в освітній процес мультидисциплінарних програм, які, наприклад, поєднують інформаційні технології з глибоким знанням технології виробництва.

Для прикладу можна також навести синтез інженерної справи та ветеринарних аспектів, пов’язаних з лікуванням, доглядом і здоров’ям тварин. Важливим є також володіння знаннями з економіки, управління, землевпорядкування.

Маємо низку гуманітарних спеціальностей, популярних серед молоді, але в нашому університеті вони мають специфіку — прив’язку до аграрної сфери. Йдеться про міжнародні відносини, психологію, соціальну роботу та реабілітацію, журналістику, фізичну культуру, туризм, право тощо.

Інклюзивна лабораторія цифрових технологій у соціальній роботі відкриває доступ до навчання молоді з особливими освітніми потребами.

Забезпечити це дозволяє наукова діяльність, співпраця з бізнесом та орієнтація на практичне навчання. Лише минулого року в університеті відкрили чи суттєво оновили 20 лабораторій. Скажімо, лабораторію сучасних технологій у транспортній галузі поповнили новою технікою завдяки компанії Hyundai. Польська компанія Mzuri допомогла осучаснити лабораторію ґрунтообробної і посівної техніки. І це ж далеко не все. Вже маємо перелік наступних лабораторій, які будемо оснащувати цього року. Цим НУБіП і відрізняється від інших закладів вищої освіти: дослідження дозволяють продукувати нові знання, а колаборація з бізнесом забезпечує безпосередній зв’язок із виробництвом.

— Очевидно, такий підхід позитивно впливає на популярність університету серед абітурієнтів?

— Маємо рефлексувати на виклики часу. Незважаючи на проблеми, пов’язані з війною і демографічною ситуацією, ми зберігаємо студентський контингент. Щоправда, навчального року через недосконалість правил прийому маємо дещо меншу кількість вступників з числа випускників коледжів. Але в цілому і базовий заклад, і наші відокремлені підрозділи — інститути та коледжі, які готують фахівців у п’яти областях, — виконали державне замовлення та здійснили набір студентів на минулорічному рівні.

Утім викликів сьогодні чимало. На жаль, на деякі аграрні спеціальності державне замовлення скоротилося на 20 відсотків, а на спеціальності, пов’язані з лісовим господарством, — навіть на більше. Тому тут звіряємо годинники як з Міністерством аграрної політики та продовольства, так і з освітянською громадою в цілому.

Якщо ми робимо ставку на сільське господарство, яке є локомотивом економіки України, то мусимо бути свідомі того, що для цього сектору потрібно готувати відповідні висококваліфіковані кадри. Тут без належного фіксованого державного замовлення не обійтися.

— Ви вже згадали бізнес, який допомагає університету осучаснювати навчальні лабораторії. Чи замовляють компанії підготовку конкретних спеціалістів?

— На кожному факультеті та в навчально-науковому інституті в нас діють ради роботодавців. Маємо також і загальноуніверситетську раду, яку очолює відомий своїми інноваціями аграрій Київщини — директор ТОВ «Агрофірма «Колос» Леонід Центило.

Тож постійно проводимо консультації з бізнесом, аби орієнтуватися на ті запити, які вони виставляють до професійної підготовки студентів, котрі прийдуть туди працювати. Цей діалог дозволяє також корегувати навчальні плани відповідно до вимог провідних компаній галузі. Як результат — наші випускники мають більше шансів при пошуку роботи і реалізації своїх кар’єрних запитів. Частина з них знаходять своє перше місце роботи якраз у компаніях наших роботодавців.

Загалом, тісна співпраця університету з бізнесом триває вже понад десяток років і не обмежується оновленням лабораторій чи корегуванням змісту освіти. Ще одна новація, яку хочемо запровадити, — це сертифіковані місця практики. Йдеться про практичне навчання, де студент оволодіває навичками безпосередньо на робочому місці й одночасно має можливість пройти загальну адаптацію в компанії, познайомитися з її ідеологією, планами з розвитку бізнесу. Проговорюємо також варіанти отримання мінімального рівня соціально-побутових потреб і комунікацію з топменеджментом. Наразі розробляємо алгоритм сертифікації, аби мати базу даних практик, що гарантуватимуть високий рівень підготовки студентів.

«Кожна кафедра повинна мати свою наукову тематику»

— Розкажіть, будь ласка, про наукові успіхи університету. Маю на увазі не здобутки «батьків-засновників» вишу, що мають дуже високий рівень, а інноваційні пропозиції ваших теперішніх колег.

— У дослідництві ми маємо потужні позиції з точки зору не тільки наявності наукових шкіл, результатів досліджень, а й досить пристойного фінансування. Наразі позиціонуємся в десятку кращих університетів і установ усієї України за цими показниками.

Для цього беремо участь у конкурсах Національного фонду досліджень, Міністерства освіти та науки, маємо досить потужні гранти від різних міжнародних організацій, а також консультуємо бізнес. НУБіП входить до числа п’яти кращих університетів країни за обсягами фінансування виграних проєктів програми «Горизонт Європи».

Про масштаб і важливість досліджень говорять інноваційні розробки, створені вченими Інституту сільськогосподарської радіології, який входить до структури університету. Цей інститут після Чорнобильської катастрофи увесь період збирав дані, досліджував і запроваджував різні методики щодо зменшення впливу радіації на молоко, м’ясо, екосистеми, ґрунти, рослинний покрив тощо.

Колектив очолював професор Валерій Кашпаров, який, до речі, минулого року був обраний дійсним членом Норвезької академії наук — єдиний з-поміж українських учених. Після катастрофи на АЕС у Фукусімі японська сторона запросила наших науковців до співпраці. Вони й по сьогодні консультують своїх колег. Ці технології, звісно, використовуються і в Україні.

Навчальний майданчик практичної підготовки майбутніх бджолярів.

Також маємо актуальні наукові розробки з регенеративного сільського господарства. Йдеться про відновлення ґрунтів, у тому числі й після мілітарного забруднення. За різними оцінками, сьогодні більш ніж п’ять мільйонів гектарів сільськогосподарських угідь унаслідок бойових дій перенасичені різними речовинами, переважно хімічного походження.

Науковці університету провели дослідження та напрацювали наукові методики і біологічного, і хімічного впливу на такі землі для того, щоб відновити їх родючість і повернути до використання. Динаміка також показує, що в Україні наразі швидко погіршується якість ґрунту. Українські чорноземи і той гумус, який вважаємо однією з візитівок країни, за останні 30 років у деяких регіонах зменшилися до 20 відсотків.

Саме тому наші вчені багато працюють над розробкою сталих методів ведення сільського господарства, коли ми забезпечуємо потреби сьогодення і не шкодимо майбутнім поколінням.

Тут варто згадати школу професора Семена Танчика, під керівництвом якого вперше в Україні було розроблено систему біологізації землеробства. Йдеться про основні теоретичні і практичні розробки, присвячені обґрунтуванню ресурсозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур з урахуванням вимог збереження навколишнього середовища.

Професор Микола Доля відомий у вітчизняному бізнесовому середовищі завдяки розробці і впровадженню технологій зменшення впливу пестицидів і гербіцидів на ґрунт. Припустимо, ви внесли для захисту рослин певну кількість хімічних речовин, а їх дія така, що вони впливатимуть на цю культуру і наступного року.

Тобто йдеться про негативний вплив їх залишкової кількості. А Микола Доля, професор із захисту рослин, приїжджає до бізнесмена і, провівши певні аналізи ґрунту, каже: «Я вам пропоную комплекс заходів та підбираю такі культури, вплив на які цих речовин буде мінімальним. Відповідно, це дає можливість підвищити урожайність на 15-20 відсотків». І хто б від такої пропозиції відмовився?

Досить непогано наразі працюємо й зі стовбуровими клітинами у ветеринарній медицині, завдяки чому розробляються нові технології лікування тварин. Маємо значні успіхи у створенні нових сортів сільськогосподарських культур, прекрасну лабораторію якості кормів, де науковці розробляють правильні раціони годівлі для тваринництва і птахівництва.

Кілька років тому в нас з’явився унікальний Центр аквакультури, на базі якого розвиваємо науковий напрям, пов’язаний з водними біоресурсами. Дана галузь має певну залежність від імпортних кормів, тому наші дослідники розробляють власні зразки для того, щоб забезпечити саме українську складову в розвитку цього бізнесу.

При цьому продовжуємо освоювати нові наукові напрями і нещодавно відкрили таку спеціальність, як нутриціологія. На цю тему ми дискутували досить довго, але все ж вирішили, що культура правильного харчування варта того, аби нею займалася якомога більша кількість фахівців.

Зараз у нас вже є відповідна лабораторна база. Очолює цей напрям керівник Асоціації дієтологів України Олег Швець — один з рушіїв розвитку цієї справи. Він активно займається розробкою програми дитячого харчування в школах.

Маємо й наукову тематику з харчування військових, які захищають нашу державу. Дуже цікавою виглядає і сучасна лабораторія, де за аналізом крові можна відповідним чином побудувати персональну дієту людини з урахуванням її метаболізму та особливостей організму.

До речі, попит на нутриціологію сформували якраз досвідчені люди, фахівці, які обрали магістерську програму, аби поліпшити свої знання. Згодом вона здобула популярність і у випускників шкіл, які вступають на відповідну бакалаврську освітню програму.

Узагалі у нас фактично кожна кафедра має власну наукову тематику, незважаючи на те, фінансується вона чи є ініціативною. Тож цілком логічно, що за кількістю отриманих у 2024 році патентів НУБіП визнано кращим серед закладів вищої освіти.

Сьогодні все це користується попитом. Бізнес робить на них замовлення, тому завдяки договорам з підприємцями щодо їх безпосереднього використання в практиці, наукового супроводу та консультування маємо додаткові кошти для подальшого розвитку інновацій.

«Для нас дуже важливо розвивати міжнародні відносини»

— Наприкінці 2023 року НУБіП спільно з Університетом Ліньї в Китаї відкрили інститут прикладних біоресурсів, де проводиться підготовка студентів за трьома спеціальностями — біотехнології, харчові технології і тваринництво. Йдеться також про можливість наукової співпраці. Чи можете сьогодні назвати цей проєкт успішним?

— Маємо ліцензію міністерства освіти та науки КНР на десять років, а також угоду на підготовку 900 фахівців протягом чотирьох років. Наші викладачі виїжджають до Університету Ліньї за рахунок китайської сторони і навчають там студентів.

Окрім згаданих вами спеціальностей, працюємо і над лісівництвом. Можливо, підготуємо і такий напрям. Цей досвід для нас новий, але ми продовжуємо розвиватися далі. Звичайно, хотілося б, щоб китайські студенти приїздили до нас, але умови воєнного стану не дозволяють сьогодні активно залучати іноземців. Та цей проєкт — однозначно успішний, адже існує попит на нашу якісну освіту.

Ще одне. Для нас дуже важливо розвивати міжнародні відносини. Україна, а відповідно і її вища освіта, інтегрується до Європейського Союзу. З моменту приєднання до Болонської угоди вже дуже багато чого зроблено, та ще чимало попереду.

Але запорукою успішного руху вперед є інтернаціоналізація. Наш університет має зараз тісні зв’язки зі 141 вишем та організацією з понад 40 країн світу, є асоційованим партнером двох європейських альянсів університетів — EUgreen та UNIgreen.

До послуг здобувачів вищої освіти — 8 програм подвійних дипломів, які ми реалізуємо в партнерстві з провідними європейськими університетами наук про життя. Тільки за минулий рік там стажувалися і проходили навчання 186 студентів. І кожен з них ніс із собою частинку України і представляв її новим друзям. Такі собі молоді освітянські парламентарії.

І ще одне. Маємо сьогодні 289 навчальних курсів, що викладаються англійською мовою. Їх читають 200 викладачів, які отримали відповідні сертифікати. Якщо наші студенти бажають навчатися англійською — їх формують у групи, і ми надаємо їм таку можливість.

До речі, якість освітнього та наукового потенціалу нашого університету підтверджується міжнародними рейтингами QS та Times Higher Education, в яких позиціонуємося кілька років поспіль.

Лабораторія точного землеробства Amazone.
Фото Геннадія КУШАНОВА.

— Нещодавно в НУБіП було відкрито інклюзивну лабораторію цифрових технологій у соціальній роботі, де можуть навчатися студенти з особливими освітніми потребами. Для молодих людей, які на війні втратили зір чи пережили ампутацію кінцівок, це шанс отримати повноцінну вищу освіту. Відомо також, що ваш навчальний заклад активно допомагає армії.

— Стосовно підтримки Сил оборони України, то ми це робимо системно ще з перших днів війни. Понад сто викладачів, студентів та співробітників вступили до підрозділів, які зараз захищають суверенітет держави. На жаль, багато з них віддали найцінніше — своє життя, захищаючи наше право на існування.

Академічна спільнота університету реалізувала чимало волонтерських проєктів і продовжує робити це зараз. До цього року більшість співробітників свій одноденний заробіток переказували у фонд підтримки ЗСУ до Національного банку — це близько мільйона гривень щомісяця.

Крім того, ми підтримуємо наших співробітників, які сьогодні воюють з ворогом у лавах Збройних сил: реагуючи на запити максимально оперативно, постійно закуповуємо те, що потрібно для їхніх підрозділів, — РЕБи, автівки, прилади та дрони тощо. Наша позиція чітка: ми не повинні втомитися підтримувати військових до того часу, поки не здобудемо Перемогу і справедливий мир для нашої країни.

Що ж до програми інклюзивності, яку ми реалізовуємо, то минулого року завершили її перший етап — створення архітектурної доступності для людей з інвалідністю. Згадана вами лабораторія — перша як в університеті, так і в Україні. Будемо продовжувати цю справу і далі.

— Вадиме Анатолійовичу, на посаді ректора ви з червня минулого року. Які маєте плани, мрії, надії?

— Так, на цій посаді я з 14 червня 2024 року, але в університеті працюю вже 35 років. Моє перше робоче місце, та що там — усе життя! — пов’язані з цим закладом освіти. Тому мені тут знайомі різні напрями: був помічником проректора з міжнародних зв’язків, начальником планово-фінансового відділу, науково-дослідної частини, директором центру міжнародних зв’язків, проректором з економічних і міжнародних справ. А пів року тому доля розпорядилася так, що колектив мене підтримав і на посаді ректора.

Які мрії? Найбільша мрія кожного українця — це справедливий мир і Перемога. Що ж стосується професійної діяльності, то хочеться зробити щось хороше і виконати програму розвитку університету, яка реалізується вже понад 10 років, — «Голосіївська ініціатива—2025». Зараз ми працюємо в межах останнього року вже другого його періоду. І розробляємо програму до 2030 року.

Я свідомий того, що повинен стати організуючою силою з виконання тих завдань, які ми спільно для себе визначили. Це не бажання ректора чи якісь мої персональні амбіції: у нас знизу вгору формувалися напрями діяльності, коли кожен колектив на кафедрі, в навчально-науковому інституті, на факультеті формував свій конкретний план, а ми їх лише систематизували в загальну програму. Тому є бажання, щоб ми дійсно змогли зробити щось корисне і для університету, і для нашої держави в цілому.

Хочеться також забезпечувати комфортні умови для перебування в нашому університеті усіх учасників освітнього процесу, а це вимагає дуже багато зусиль. Маю на увазі і фінансову стабільність, і орієнтацію на кожну людину, адже кадровий потенціал у нас — один з найкращих в Україні.

Важливим для мене є також збереження тих традицій і ключових засад, що формувалися протягом багатьох поколінь, які прославляють університет. Це те, що робить НУБіП унікальним. І в цих традиціях — історичних, наукових шкіл — є місце і для культурно-мистецьких та спортивних: маємо 8 народних колективів, серед них — іменитий ансамбль пісні і танцю «Колос», якому на десяток років більше, ніж мені!

Понад 9 тисяч студентів щороку охоплені фізкультурою і різними видами спорту. Університет сьогодні посідає перше місце в студентській спартакіаді столиці і третє — в Україні. Хочеться все це підтримувати і розвивати.

Національний університет біоресурсів і природокористування України сьогодні — не просто осередок, де ми готуємо якогось спеціаліста, а в першу чергу це носій суспільних цінностей. У нас є програма, що має назву «Фахівець, громадянин, патріот». Тобто, умовно кажучи, не тільки готуємо агронома, а й прагнемо, аби він був свідомою людиною і патріотом України.

Тому моє завдання як ректора — бути постійно в авангарді усіх цих процесів і виконувати ті завдання, які поставили переді мною колектив і держава. Разом — до Перемоги!

Лариса САЛІМОНОВИЧ
Газета «Україна молода»