Уходження у світ письменства, літературознавства, краєзнавства

     Студенти-журналісти 2 і 3 курсів 24 січня віртуально побували разом із кураторами Н.С.Степаненко й М.І.Степаненком у Полтаві, а реально – на науковій конференції в цьому місті – стали учасниками Всеукраїнської науково-практичної конференції «Петро Ротач – енциклопедист, письменник, краєзнавець (1925–2007)», яку організували Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського, Державний архів Полтавської області. До цього дійства майбутніх журналістів підготували Ніна Степанівна й Микола Іванович.

За годину до початку форуму вони провели віртуальну екскурсію «Літературно-мистецька Полтавщина», удокладнено розповіли про письменника (поета й прозаїка), літературознавця, краєзнавця, автора крайової енциклопедії «Шевченківська енциклопедія», невтомного борця за волю України, якого в радянський час тримало під пильним оком КДБ, Петра Петровича Ротача. Отож усі були готові до сприйняття серйозного наукового дискурсу. А він був цікавим і корисним, у його перебігові вияскравилася в повному обсязі не всім відома постать, що володіла мистецьким даром, вирізнялася в радянський час одержимістю та незламністю. Про це йшлося на пленарному засіданні в доповіді директора Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України М. Г. Жулинського.

Ґрунтовний науковий виклад про листування П. П. Ротача з О Ізарським та І. Качуровським підготував О. П. Ротач, син ювіляра. Порадував присутніх своїм виступом «Науковий портрет Петра Ротача» М. І. Степаненко. Говорив, як завжди, емоційно, чарував красою слова. Про особливості поетичного ідіостилю П. П. Ротача йшлося в повідомленні Г. І. Радько, про проблеми інтертекстуальності – у повідомленні Н. С. Степаненко.

Полтавці згадували тепло й сердечно свого славного земляка. Ми поки що не висловлювали своїх міркувань щодо почутого та побаченого. Вирішили залишити розмову на потім, щоб осягнути, систематизувати одержану інформацію. Присвятимо цьому виховні години. Важливим є те, що студенти духовно збагатилися, перейнялися духом краю, з якого залунала потужно й утвердилася «на вічне врем’я» українська літературна мова. Петро Рогач став нам близьким і рідним. До цієї неординарної постаті ми звертатимемося в наших майбутніх журналістських сюжетах.

Тетяна Петрук, студентка-журналістка 3 курсу,
Марія Шелупець, студентка-журналістка 2 курсу