Деміївська бібліотека – культурний осередок знань та історії

 Використовуючи переваги очного навчання, викладачі кафедри культурології заохочують студентство до відвідання різних культурно-мистецьких заходів. Про один із таких заходів у рамках вивчення дисципліни «Українська та зарубіжна культура» розповідають першокурсниці – майбутні журналістки Юлія Єфімова та Катерина Лебедєва

        Деміївська бібліотека – найстаріша бібліотека Голосіївського району, яка зберігає у собі понад 30 000 примірників книг та багату історію. Особливо важкими для бібліотеки стали роки другої світової війни, коли під час окупації весь її книжковий фонд було замуровано у склепі на одному з кладовищ Києва. Та після звільнення міста бібліотека відновила свою роботу і досі гостинно приймає всіх, хто прагне знань.
У жовтні цього року нам, студентам першого курсу спеціальності «журналістика» НУБіП України, пощастило відвідати Деміївську бібліотеку. Ми стали учасниками заходу «Кіно, народжене Україною», провела який завідувачка бібліотеки пані Галина Козлова. Вона поділилася надзвичайно цікавими фактами про український кінематограф, розповіла про перші фільми, видатних режисерів та акторів, а також про багатьох особистостей, які зробили внесок у розвиток українського кіно.

       На заході йшлося, зокрема, про Альфреда Федецького (1857 -1902), який створив хронікальний фільм «Вигляд харківського вокзалу в момент від’їзду поїзда з начальством на платформі», який, на жаль, не зберігся до нашого часу. Пані Галина також згадала Івана Кавалерідзе (1887-1978) та його фільм «Коліївщина», що з'явився на екранах лише через два роки після тривалих суперечок з радянською владою.
       Особливої уваги було надано шедевру кінематографії Олександра Довженка (1894-1956) – фільму «Земля», який увійшов у дванадцятку найкращих фільмів усіх часів, а також легендарному фільму «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, який очолив список 100 найкращих українських фільмів.
       Окремо згадували видатних українських актрис, таких як Віра Холодна (1893-1919) – символ українського кіно, яка померла зовсім молодою, а навколо її смерті ходило багато чуток про навмисне отруєння, та Марія Капніст (1914-1993), життєвий шлях якої був непростим і відобразився на її зовнішності, визначивши специфіку її ролей.
       І, звичайно ж, не могли оминути таку видатну постать як Іван Миколайчук (1941-1987) – видатний кіноактор, кінорежисер, сценарист, письменник та лауреат Шевченківської премії 1988 року. Чоловік, якого називали «душею українського кіно», який зіграв 34 ролі. Іван Миколайчук – це справжня легенда українського кіно. Його талант, харизма та пристрасть до своєї справи надихали багатьох поколінь митців. Він втілив на екрані яскраві та незабутні образи, які стали класикою українського кінематографу.

       Україна славна не тільки кіномистецтвом, а й мультиплікацією. «Пригоди капітана Врунгеля», показ якого вперше відбувся в 1976 році та зайняв 13 місце серед найкращих українських фільмів. Мультсеріал зняв режисер Давид Черкаський (1932-2018) за однойменною повістю Андрія Некрасова. «Кіт, який ходив сам по собі» (1963), цей мультфільм за мотивами казки Леоніда Глібова став справжнім шедевром української анімації. Його неповторний стиль та філософський підтекст роблять його актуальним і сьогодні. «Козаки в космосі» (1967), цей мультфільм про пригоди козаків у космосі став культовим. Його гумор, оригінальні ідеї та яскрава графіка досі викликають посмішку. Та «Як козаки…», що так полюбився багатьом дітям. Його сценаристом та режисером став Володимир Данько.
Цікаво, що бібліотека також має стосунок до кінематографа, оскільки її приміщення та прилегла територія з'являються в кадрах телесеріалу «Забудь і згадай».

       Другу частину нашої зустрічі у Деміївській бібліотеці було присвячено творчості Марфи Тимченко (1922-2009). Пані Галина Козлова натхненно нам розповіла багато цікавого про цю знамениту українську художницю, що створила незліченну кількість витворів мистецтва. Вона працювала в галузі декоративного мистецтва, монументального живопису, підлакового розпису на дереві, книжкової графіки, а також створювала плакати та листівки.
       Марфа Ксенофонтівна саме та людина, що зробила неоціненний внесок в розвиток та популяризацію Петриківського розпису або «петриківки», що в 2013 році внесли до Репрезентативного списку елементів нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Цікаво зазначити, що на ранніх етапах свого існування петриківкою вважалося мистецтво мальованої хати та мало всього три природні кольори, і лише з часом почало розповсюджуватися на картини чи розпис кераміки.
       Черговий культурний захід у Деміївській бібліотеці – фотовиставка Юлії Толкодубової «Берегиня традицій». Своїми враженнями поділилася студентка групи ЖУРН-24002б Юлія Єфімова: «Відвідавши фотовиставку «Берегиня традицій», я відчула атмосферу, яка переносить в минуле й нагадує про глибокі корені нашого народу. Авторка виставки, Юлія Толкодубова, через свої роботи розкрила важливість знання своєї історії та історії свого роду. Споглядаючи фотографії українських дівчат та жінок у традиційних вбраннях зі своїми родинами, ми розуміємо роль жінки в українській культурі. Це не тільки образ матері та берегині сім’ї, а й символ духовної сили, що передається з покоління в покоління. Фотографії змушують замислитися про важливість зв’язку з минулими поколіннями і відповідальність у передачі цих знань далі».

       Деміївська бібліотека продовжує бути культурним осередком, що несе знання, а також зберігає та популяризує історію, національні цінності та мистецьку спадщину України.
       Ми не можемо не звернути уваги на людину, без якої цей захід ніколи не відбувся б – Козлова Галина Анатоліївна. Історія її життя цікава та захоплююча. Народилася вона у місті Кропивницькому і неочікувано для себе закінчила Київський інститут народного господарства. Пані Галина – приклад того, що не завжди наша професія є нашим покликанням. Саме тому в 90-х роках минулого століття вона розпочала свою роботу в бібліотеці, почала доносити до людей мистецькі теми, а зараз вже завідувачка бібліотеки. «Я люблю книги та абсолютно всі види мистецтва», – так вона відповідає на питання про причину вибору саме цього місця роботи. А найулюбленіша тема, тема якою живе пані Галина – краєзнавство.

       «Особливо я хочу розповісти про наш Голосіївський район», – таким своїм бажанням вона поділилася. Вона розповіла нам його історію, як він змінювався. Цікавим для нас було те, що раніше він був частиною Деміївського району і лише на початку цього століття став – Голосіївським.
        Галина Анатоліївна володарка творчої душі і, безперечно, міцної та незламної. Ми запитали її про поширену зараз тему – фільми про війну, а у відповідь почули не відгук на «20 днів у Маріуполі» чи «Бучу», а слова: «Мрію щоб війна закінчилася. У мене є загиблі читачі нашої бібліотеки. Я до сих пір не вірю, що їх немає з нами», – каже пані Галина тремтячим голосом. Очі непомітно наповнюються сльозами. Здавалося б, бібліотека – місце, в якому війна має бути лише на сторінках книг, вже не вперше стикається з цим жахом. Вічна слава полеглим героям! Вони назавжди в наших серцях.
       А пані Галині ми від щирого серця бажаємо, щоб її мрія про розвиток української культури здійснилася, і щоб джерела, з яких вона черпає всі свої знання, ніколи не закінчувалися та завжди були відкриті!

Юлія Єфімова, Катерина Лебедєва – першокурсниці гуманітарно-педагогічного факультету спеціальності «журналістика»
(керівниця – доцентка кафедри культурології Ярина Пузиренко)