День української писемності та мови – 27 жовтня

Свято рідної мови, започатковане у 1997 році Указом Президента України від 06.11.1997 № 1241/97 «Про день української писемності та мови», на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства, у день ушанування пам’яті Преподобного Нестора-літописця, послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

Дослідники вважають, що саме з Преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова. Він є автором найдавнішої пам’ятки історіографії та літератури українців – «Повісті минулих літ». Цей твір складений на основі сучасних автору подій і архівних літописів, народних переказів та оповідань.

Відповідно до Указу Президента України від 28.07.2023 № 455/2023 «Про внесення змін до деяких указів Президента України» День української писемності та мови в Україні відзначатимуть – 27 жовтня.

Чому важливий цей день?
Кожна людина може знати декілька мов, цікавитися іншими культурами, але тільки рідна мова торкається глибини душі. Вона спроможна надати відчуття єдності зі своїми нащадками, своєю родиною, національністю.
Важливо у житті відчувати себе приналежним до нації, відчувати ту силу й натхнення на неймовірні здобуття. Вшановуючи мову, ми українці, не тільки відстоюємо свої власні інтереси, а й інтереси нашої держави.
Мова є, була і буде для українців символом свободи. Рідна мова є своєрідним психокодом.

У День української писемності та мови за традицією:

• покладають квіти до пам’ятника Несторові-літописцю;
• відзначають найкращих популяризаторів українського слова;
• заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою;
• проводяться громадські акції та перформанси на підтримку української мови;
• проводиться Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика – конкурс відбувається за підтримки Міністерства освіти та науки України та Ліги українських меценатів. Щорічна кількість учасників понад 5 млн з 20 країн світу.

Завдяки мові та мисленню суспільство здатне змінювати навколишній світ. Недарма, українську мову називають солов’їною, адже вона багата на епітети, а її звучання неймовірне. Безумовно, мова для народу є його скарбницею, живою схованкою людського духу. Рідна мова утворює невидимий зв’язок між усіма поколіннями минулого та майбутнього. Навіть коли українську мову намагалися витіснити, народ завжди зберігав та відстоював право розмовляти своєю мовою. Українські поети, художники, політичні діячі у всі часи намагалися зберегти та популяризувати рідну мову.

Наша рідна мова прекрасна – співуча й мелодійна, розглянемо декілька цікавих фактів про неї.

1. Сучасна українська мова налічує, згідно зі словником Національної Академії наук України, близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються в цей час.
2. За оцінками довідників Ethnologue та Encarta українська мова посідає 28 місце у списку мов за кількістю носіїв. Кількість людей, які розмовляють українською, становить близько 45 мільйонів.
3. У 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка українських слів.
4. Вчений В. Кобилюх довів, що українська мова сформувалася в Х–IV тисячоліттях до нашої ери. Тому походження найважливіших українських слів слід шукати саме в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах, які виникли значно пізніше.
5. Після видання трьох перших частин «Енеїди» Івана Котляревського вважають зачинателем нової української мови, котра була прирівняна до літературної мови у 1798 році.
6. Тараса Шевченка вважають основоположником сучасної української літературної мови, який відібрав з народної мовної скарбниці багаті лексико-фразеологічні шари, відшліфував орфографічні й граматичні норми, поєднав її різнотипні стильові засоби (книжні, фольклорні, іншомовні елементи).
7. Українська мова – одна з наймилозвучніших мов світу. 1934 року в Парижі на лінгвістичному конгресі провідні фахівці визнали українську мову третьою з-поміж усіх мов (після французької та фарсі) за мелодійністю, лексичним і фразеологічним багатством, величезними словотвірними можливостями, синтаксичною гнучкістю. На аналогічному форумі мовознавців у Швейцарії, де головними критеріями оцінки були евфонічна система мови, її мелодійність і милозвучність, українську мову було названо другою після італійської.
8. Особливістю української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми. Зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово «вороги» – «вороженьки».
9. Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера «п»; на неї також починається найбільша кількість слів. Літера «ф» – найменш уживана. Слова, які починаються з цієї літери, в переважній більшості випадків прийшли в українську мову з інших мов.
10. В українській мові дві букви «г». В українському алфавіті існує два варіанти букви «г». Знак, відповідний російській букві Гг, означає «південноруське хе». Знак у вигляді літери Ґґ означає «звичайне російське ге» (зустрічається виключно в запозичених словах). Букву Ґґ почали масово використовувати тільки в дев’яності роки.
11. Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер. Це слово «дихлордифенілтрихлорметилметан» – назва хімікату, що використовується для боротьби зі шкідниками.
12. В українській мові й донині збереглися назви місяців з давньослов’янського календаря — сiчень (час вирубки лісу), лютий (люті морози), березень (тут існує кілька тлумачень: починає цвісти береза; брали березовий сік; палили березу на вугілля), квітень (початок цвітіння берези), травень (зеленіє трава), червень (червоніють вишні), липень (початок цвітіння липи), серпень (від слова «серп» , що вказує на час жнив), вересень (цвітіння вересу), жовтень (жовтіє листя), листопад (опадає листя з дерев), грудень (від слова «груда» — мерзла колія на дорозі).
13. Іменник у нашій мові має 7 відмінків (один з них – кличний). На відміну від інших східнослов’янських мов, в українській мові є кличний відмінок. Сьомий, кличний, існує також в граматиках латини, грецької мови та в санскритській граматиці (як опціональний восьмий відмінок).
14. Назви всіх дитинчат тварин в українській мові належать до середнього роду: теля, кошеня, жабеня.
15. В українській мові є безліч синонімів. Відповідно до видання «Короткий словник синонімів української мови», в якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово «бити» — 45 синонімів.
16. Перший український «Буквар» видав у 1574 році у Львові першодрукар Іван Федоров. До наших часів дійшов лише один примірник, котрий знайшли в Римі 1927 року. Зараз стародрук зберігається в бібліотеці Гарвардського університету.
17. Найчастіше з українських творів перекладався «Заповіт» Т. Г. Шевченка: 147 мовами народів світу.
18. Найдовша скоромовка українською мовою – 724 слова! Вона увібрала у себе понад 70 українських скоромовок. Автор і виконавиця Анастасія Смєхова.
19. З лексичної сторони найбільш схожою до української мови є білоруська на 84%, наступна польська 70% і потім словацька мова 68%. З російською мовою всього 62% спільної лексики.
20. Українська дуже тісно пов’язана зі старослов’янською – спільною мовою предків всіх сучасних слов’ян, так само як санскрит, є мовою, найближчою до спільної мови перших індоєвропейців (арійців). До речі, в українській мові є багато слів, які майже ідентичні словам у санскриті: «повітря», «кохати», «кінь», «дерево», «вогонь».

25 жовтня об 11⁰⁰ до Дня української писемності та мови відбудеться Радіодиктант національної єдності. В ефірі Українського Радіо Дмитро Хоркін, член правління Суспільного Мовлення, відповідальний за платформи радіо, телебачення і диджиталу та Юлія Шелудько, координаторка Радіодиктанту і виконавча продюсерка Українського Радіо, розповіли слухачам, хто напише та хто читатиме Радіодиктант.

Цьогоріч авторкою тексту Радіодиктанту національної єдності – 2024 стане письменниця Оксана Забужко. Читатиме Радіодиктант поет, нині військовий, Павло Вишебаба.

Тетяна Чумак,
вчений секретар
музею історії НУБіП України