Тут, на зернах мудрості засіяний, світлий розум нації росте…

       Світові процеси модернізації та глобалізації по-новому ставлять питання про пріоритетність освіти. Сучасне суспільство набуває нової якості глобального інформаційного суспільства, в якому змінюються характер виробництва, темпи розвитку, норми і цінності окремих індивідів, груп і спільнот. Навчальні заклади стають лідерами в сучасному суспільстві, адже вони не тільки транслюють існуючий соціальний досвід, а й породжують нове наукове знання, активно формують ідеали, духовні цінності, моральні норми. Зважаючи на це, з’являються певні особливості підготовки педагогів для вишів різного спрямування й акредитації. Це детерміновано специфікою діяльності майбутнього фахівця та потребами суспільства на певних стадіях його розвитку. В цьому зв’язку, як вважав Уінстон Черчіль, вчителі дійсно «наділені владою, про яку прем’єр-міністри можуть лише мріяти». Британський лідер мав на увазі не лише вагомий вплив, який здійснюють педагоги на процеси державотворення, розбудову громадянського суспільства, а й величезну відповідальність, яка на них покладається. Мабуть, не тільки усвідомлення педагогом важливості своєї місії у підготовці й вихованні будівничих кращого майбутнього для народу і країни визначає рівень цивілізованості спільноти в умовах інформаційного, технотронного суспільства, але й особлива, добре продумана, налагоджена система підготовки вчителів-наставників, їх соціальний і правовий статус, рівень престижу професії інженера людських душ, що в значній мірі зумовлено ставленням держави до проблем освіти.
 

     Керуючись цим, ще у 1924 році у Київському сільськогосподарському інституті (один з етапів формування нашого університету) було започатковано агропедагогічне відділення для підготовки агрономів-педагогів (зав. відділенням професор І.М. Стойкевич), а з 1928 року – культурно-технічний факультет (декан – професор О.О. Табенецький). Їх стратегічною метою діяльності було створення культури колгоспного землеробства. До питання педагогічної професійної освіти та культури для аграрної галузі тут поверталися ще неодноразово у формі вищих трьох триместрових педагогічних курсів, робітфаку і, нарешті, у 1963 році було засновано педагогічний факультет з метою підготовки викладачів для середніх спеціальних сільськогосподарських навчальних закладів України, Білорусії та Молдови.

     І до сьогодні ця робота не втратила актуальності та продовжується як перепідготовка фахівців з наданням другої вищої освіти за спеціальністю «Професійна освіта». Вона здійснюється на основі вищої освіти і дозволяє отримати кваліфікації інженера-педагога, економіста-педагога, зооінженера-педагога, лікаря ветеринарної медицини-педагога, землевпорядника-педагога. Більше того, з моменту проголошення Україною незалежності, загострилися проблеми підготовки педагогів для аграрних і природоохоронних закладів. Дуже часто у вишах навчально-виховні функції здійснюють фахівці без спеціальної педагогічної освіти, які може й володіють своїм предметом, але при цьому мають недостатній багаж знань, вмінь із психології, педагогіки, не опанували методик і технологій навчання та виховання, не знайомі з передовим педагогічним досвідом. Все це позначається на якості надання освітянських послуг у цілому і не може задовольняти вимоги суспільства, держави і економіки в підготовці фахівців відповідного профілю. Адже професія хлібороба і охоронця природи має свої важливі особливості та передбачає взаємодію з навколишнім природним середовищем, вплив на нього. Його результатом може бути порушення балансу екосистеми або завдання непоправної шкоди довкіллю. Тому в роботі майбутнього фахівця чільне місце повинні посідати елементи на рівні ноосферного мислення і виховання академіка В. І. Вернадського. Йдеться про позитивну розумову працю, знання особливостей розвитку живих організмів та співжиття з ними і, водночас, уміння вміло керувати і користуватися сучасною технікою, технологіями.

     Як свідчить досвід, ефективну систему підготовки педагогічних кадрів для аграрних і природоохоронних закладів освіти можна і потрібно створювати лише там, де навчають фахових агрономів, ветеринарів, екологів та інших спеціалістів аграрної і природоохоронної сфери. Якраз у цьому полягає місія гуманітарно-педагогічного факультету поліпрофільного навчального закладу – НУБіП України. Успішну діяльність факультету вже більше 50 років забезпечують, окрім кафедр педагогічного спрямування, інші кафедри, які формують філологічну, соціально-гуманітарну, культурологічну складові відповідно до вітчизняних стандартів з урахуванням передового світового досвіду в освіті. Діяльність факультету підпорядкована програмі розвитку вишу «Голосіївська ініціатива – 2020». При цьому для забезпечення фахової аграрної і природоохоронної підготовки одночасно діє система підвищення психолого-педагогічної компетентності асистентів, старших викладачів, доцентів і професорів технологічних кафедр шляхом організації функціонування постійно діючих науково-методичних семінарів, курсів підвищення педагогічної кваліфікації, надання консультативних послуг з питань навчальної і виховної роботи, управління освітньою діяльністю, основ загальної і вікової психології, педагогічної майстерності тощо. Все це можливо завдяки умілому керівництву ректора Станіслава Ніколаєнка, який своїм прикладом демонструє високий рівень професіоналізму, відповідальності й самовідданості. 

     В університеті готують не просто педагога, а педагога, спрямованого на гармонійне природокористування, використання біоресурсів, забезпечення якості життя. У цьому відношенні визначеними пріоритетами в підготовці педагогічних кадрів безсумнівно є специфічні категорії «Педагогіка вищої школи» і «Управління навчальним закладом». До речі, специфічні категорії підготовки магістрів за своєю суттю – це елементи передових світових технологій безперервного навчання, коли бакалавр будь-якого професійного спрямування одержує іншу уподобану спеціальність магістра. Варто також відзначити, що з приходом на посаду декана гуманітарно-педагогічного факультету висококваліфікованого, досвідченого у сфері управління фахівця Василя Шинкарука відкриваються ширші й привабливіші перспективи для навчання на факультеті, адже за його сприяння та ініціативи з’являються нові напрями підготовки й спеціальності, а також нові педагогічні спеціальності для навчання в аспірантурі.

     Нині на гуманітарно-педагогічному факультеті створено практично повний цикл навчання і виховання впродовж життя: бакалавр – магістр – кандидат наук – доцент – доктор наук – професор … А наявний педагогічний потенціал факультету здатний вирішити проблему дефіциту педагогічних кадрів для галузевих закладів освіти аграрного й екологічного спрямування.

Руслан Сопівник,
завідувач кафедри педагогіки
Світлана Виговська,
доцент кафедри педагогіки