Лавандові вінки – кафедрі культурології
Лавандові вінки – кафедрі культурології
20 вересня 2024, 11:31
Цього теплого осіннього суботнього дня на Співочому полі Києва було свято. А дарували його відвідувачам творчі колективи кафедри культурології Національного університету біоресурсів і природокористування України, які у рамках мистецьких презентацій «Лавандовий вінок народного мистецтва» районів Києва підтвердили або здобули звання «народний аматорський колектив».
Те, що в Голосіївській республіці наших народних знають усі, – не секрет, але і виступ на одному із найпопулярніших відкритих сценічних майданчиків Києва для творчої молоді НУБіП не став надскладним завданням. Завдяки підтримці ректорату на чолі з Вадимом Анатолійовичем Ткачуком вже о 10 ранку кілька університетських автобусів, переповнених гомінким студентством, вирушили на «гастролі» ( звісно, з веселою піснею!).
І ось вона – велика сцена! Чи є хвилювання ? Мабуть, є. Та настрій такий, щоб зробити настрій для присутніх. Починаємо з посмішки!
Ах, посмішка – не так уже й багато…
Подумаєш: всміхнувся – та й усе.
А в когось на душі від цього свято,
Когось вона до сонечка несе.
Підносить вгору, до вершин, високо…
Лиш посмішка, а творить чудеса.
То ж поміча її не тільки око,
Але й душа. І квітне скрізь краса.
То ж не скупіться, усміхніться щиро.
Нехай вона, як маківка цвіте.
І буде більше радості і миру —
Усім проблемам рішення просте.










Шо ж… Тепер вступила у свої права Насточка ( точніше, Владиславочка…) із народного ансамблю пісні і танцю «Колос» імені Станіслава Семеновського. Ще кілька годин після виступу мені писали, телефонували знайомі і незнайомі із запитанням: « А що, у нас є така молодь?» Відповідаю усім: є!!! Гордимося, що вона – у НУБіП!



Народна пісня – це велике диво.
У ній душа дитинна в світ летить.
Вона весела, світла, пустотлива,
Що щирим сумом раптом зазвучить.
Народна пісня. Найдорожча, мила.
Вона в душі щоденно й уві сні.
Над цілим світом розпускає крила...
Там, де людина, там її пісні.
Але ж як можна виконати народну пісню! Саме таким несподіваним виконанням «Ішло дівча лучками» вразила народна студія академічного, естрадного і джазового співу. А «Адажіо»… Його не кожен професіонал виконає, а от наша Анастасія зірвала шквал оплесків ! Тим більше, що Іванна з народного театру «Березіль» дала йому преамбулу…




Наступну хвилюючу незабутню мить (так, це здалось миттю, хоча «Київський вальс» звучав начебто довше) дарував народний жіночий ансамбль «Октава». Згадалося все: і солов´їні ночі, і подніпровські доли, і неозорі далі, і… молодість. Це було чудово!

Колись Павло Тичина написав:
Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух,
Лиш Сонячні Кларнети.
У танці я, ритмічний рух,
В безсмертнім – всі планети.
Прокинувсь я – і я вже Ти:
Над мною, підо мною
Горять світи, біжать світи
Музичною рікою.
І стежив я, і я веснів:
Акордились планети.
Навік я взнав, що Ти не Гнів, –
Лиш Сонячні Кларнети.
І як же він знав, що кларнетист Данила з народної мистецької студії «7 сходинок» так суперово поєднається з ритмічним танцем від «Сузір´я ритмів»?
А потім…
Розгорнулась земля, наче книжка
(дороги, дороги, дороги).
Зашуміла трава і принишкла,
простелилась нам юним під ноги…
Здавалось, що під час виконання «Сто доріг» у парку принишкла трава… Дякуємо, Настя, Уляна, Аліна!

Та ми – українці, «хоч на хустинці вшкварим гопака»! Тут була сцена. Сцена, на якій народному ансамблю пісні і танцю «Колос» імені С.А. Семеновського не вистачило місця, аби показати повний склад! Проте « Встань, козацька славо! » прозвучало впевнено і гордо!


І трішки закулісся… Усі хвилювалися, бо ж ми – команда!







Посвідчення про присвоєння або про підтвердження звання «народний аматорський колектив» вручали Федір Баландін - український аніматор культури, культуртрегер, дизайнер, письменник, видавець, журналіст, режисер, актор, засновник і головний куратор Міжнародного фестивалю мистецтв «Anne de Kyiv Fest», директор Київського міського центру народної творчості та культурологічних досліджень – та Ярина Леус – начальник відділу культурно-освітньої діяльності управління культури Голосіївської районної ( в місті Києві) державної адміністрації.







Щиро дякую вам, діти, за підтримку кафедри, а це означає – за підтримку української ідентичності, народної культури і мистецтва! Свідомо не називала прізвища солістів, бо кожен сьогодні долучився до великої справи – підтвердження, що у нас є своє право жити і творити на Богом даній землі.
Дякую дорогим колегам за те, шо ви робите! Ось вони: керівник народної мистецької студії «7 сходинок» професор кафедри культурології народний артист України Роман Рудий; керівники народного ансамблю пісні і танцю «Колос» імені С.А. Семеновського старший викладач кафедри культурології доктор мистецтв, Президентський стипендіат Тарас Кушнір, старший викладач Заслужений працівник культури України Юрій Карнаух, старший викладач Ольга Сауріна; керівник народної студії академічного, естрадного і джазового співу старший викладач кафедри доктор філософії, Президентський стипендіат Владислава Чайка; керівник народного вокального ансамблю «Октава» лауреат всеукраїнських і міжнародних конкурсів викладач Ірина Литвиненко; керівник народного театру «Березіль» старший викладач Наталія Тітенко; керівник мистецької студії «Голосіївська палітра» доцент кафедри Ярина Пузиренко.

Дякую людям, без яких дійство не обійшлося б: незмінному найкращому зкукорежисерові Олександрові Третяку, керівникові ансамблю сучасного танцю «Сузір'я ритмів» Вячеславові Борзенкову і його вихованцям, відеооператору Ірині Гедзь …
А основні призи – лавандові вінки – звісно, нащі!





Ірина Майданюк,
завідувач кафедот культурології