Лавандові вінки – кафедрі культурології

19 вересня 2024 року
Цього теплого осіннього суботнього дня на Співочому полі Києва було свято. А дарували його відвідувачам творчі колективи кафедри культурології Національного університету біоресурсів і природокористування України, які у рамках мистецьких презентацій «Лавандовий вінок народного мистецтва» районів Києва підтвердили або здобули звання «народний аматорський колектив».
Те, що в Голосіївській республіці наших народних знають усі, – не секрет, але і виступ на одному із найпопулярніших відкритих сценічних майданчиків Києва для творчої молоді НУБіП не став надскладним завданням. Завдяки підтримці ректорату на чолі з Вадимом Анатолійовичем Ткачуком вже о 10 ранку кілька університетських автобусів, переповнених гомінким студентством, вирушили на «гастролі» (звісно, з веселою піснею!).
І ось вона – велика сцена! Чи є хвилювання? Мабуть, є. Та настрій такий, щоб зробити настрій для присутніх. Починаємо з посмішки!
 
Ах, посмішка — не так уже й багато…
Подумаєш: всміхнувся -  та й усе.
А в когось на душі від цього свято,
Когось вона до сонечка несе.
 
Підносить вгору, до вершин, високо…
Лиш посмішка, а творить чудеса.
То ж поміча її не тільки око,
Але й душа. І квітне скрізь краса.
 
То ж не скупіться, усміхніться щиро.
Нехай вона, як маківка цвіте.
І буде більше радості і миру —
Усім проблемам рішення просте. 
 

Шо ж… Тепер вступила у свої права Насточка (точніше, Владиславочка…) із народного ансамблю пісні і танцю «Колос» імені Станіслава Семеновського. Ще кілька годин після виступу мені писали, телефонували знайомі і незнайомі із запитанням: «А що, у нас є така молодь?» Відповідаю усім: є!!! Гордимося, що вона – у НУБіП

 
 
Народна пісня — це велике диво.
У ній душа дитинна в світ летить.
Вона весела, світла, пустотлива,
Що щирим сумом раптом зазвучить.
 
Народна пісня. Найдорожча, мила.
Вона в душі щоденно й уві сні.
Над цілим світом розпускає крила...
Там, де людина, там її пісні.
 

Але ж як можна виконати народну пісню! Саме таким несподіваним виконанням «Ішло дівча лучками» вразила народна студія академічного, естрадного і джазового співу. А «Адажіо»… Його не кожен професіонал виконає, а от наша Анастасія зірвала шквал оплесків ! Тим більше, що Іванна з народного театру «Березіль» дала йому преамбулу… 

 

Наступну хвилюючу незабутню мить (так, це здалось миттю, хоча «Київський вальс» звучав начебто довше) дарував народний жіночий ансамбль «Октава». Згадалося все: і солов'їні ночі, і подніпровські доли, і неозорі далі, і… молодість. Це було чудово! 

 
Колись Павло Тичина написав: 
Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух,
Лиш Сонячні Кларнети.
У танці я, ритмічний рух,
В безсмертнім — всі планети.
 
Прокинувсь я — і я вже Ти:
Над мною, підо мною
Горять світи, біжать світи
Музичною рікою.
 
І стежив я, і я веснів:
Акордились планети.
Навік я взнав, що Ти не Гнів, —
Лиш Сонячні Кларнети.
 

І як же він знав, що кларнетист Данила з народної мистецької студії «7 сходинок» так суперово поєднається з ритмічним танцем від «Сузір´я ритмів»? 

      А потім…
Розгорнулась земля, наче книжка
(дороги, дороги, дороги).
Зашуміла трава і принишкла,
простелилась нам юним під ноги…
 
Здавалось, що під час виконання «Сто доріг» у парку принишкла трава… Дякуємо, Настя, Уляна, Аліна!
 

Та ми – українці, «хоч на хустинці вшкварим гопака»! Тут була сцена. Сцена, на якій народному ансамблю пісні і танцю «Колос» імені С.А. Семеновського не вистачило місця, аби показати повний склад! Проте «Встань, козацька славо!» прозвучало впевнено і гордо! 

 
І трішки закулісся… Усі хвилювалися, бо ж ми – команда!
 
 

Посвідчення про присвоєння або про підтвердження звання «народний аматорський колектив» вручали Федір Баландін – український аніматор культури, культуртрегер, дизайнер, письменник, видавець, журналіст, режисер, актор, засновник і головний куратор Міжнародного фестивалю мистецтв «Anne de Kyiv Fest», директор Київського міського центру народної творчості та культурологічних досліджень та Ярина Леус – начальник відділу культурно-освітньої діяльності управління культури Голосіївської районної (у місті Києві) державної адміністрації. 

 

Щиро дякую вам, діти, за підтримку кафедри, а це означає – за підтримку української ідентичності, народної культури і мистецтва! Свідомо не називала прізвища солістів, бо кожен сьогодні долучився до великої справи – підтвердження, що у нас є своє право жити і творити на Богом даній землі.

Дякую дорогим колегам за те, шо ви робите! Ось вони: керівник народної мистецької студії «7 сходинок» – професор кафедри культурології, народний артист України Роман Рудий; керівники народного ансамблю пісні і танцю «Колос» імені С.А. Семеновського – старший викладач кафедри культурології, доктор мистецтв, Президентський стипендіат Тарас Кушнір, старший викладач і заслужений працівник культури України Юрій Карнаух, старша викладачка Ольга Сауріна; керівниця народної студії академічного, естрадного і джазового співу – старша викладачка кафедри, докторка філософії, Президентська стипендіатка Владислава Чайка; керівниця народного вокального ансамблю «Октава» – лауреатка всеукраїнських і міжнародних конкурсів, викладачка Ірина Литвиненко; керівниця народного театру «Березіль» – старша викладачка Наталія Тітенко; керівниця мистецької студії «Голосіївська палітра» – доцентка кафедри Ярина Пузиренко

Дякую людям, без яких дійство не обійшлося б: незмінному найкращому зкукорежисерові Олександру Третяку, керівникові ансамблю сучасного танцю «Сузір'я ритмів» Вячеславові Борзенкову і  його вихованцям, відеооператору Ірині Гедзь … 

А основні призи – лавандові вінки – звісно, нащі!
 
 

Ірина Майданюк,
завідувачка кафедри культурології

Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook