От, і минула 29-річниця з дня вибуху на Чорнобильській АЕС…

28 травня 2015, 19:46

Чи буде квітень, як завжди
Дарунком весняної здоби.
Чи власним іменем біди
Ми назвемо його Чорнобиль?
Чи може викреслимо його
З календарів своїх допоки
Нас теплий грітиме вогонь
Ще не відкритих ізотопів?
Безмежна мисль, немає меж
Її спинити годі!
І ти, Чорнобилю, ти теж
Не маєш меж сьогодні.

      Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.
     На Гуманітарно-педагогічному факультеті з ініціативи викладачів кафедри філософії, а саме Сторожук С.В. та Матвієнко І.С. було проведено День пам`яті Чорнобильської трагедії. Участь приймали студенти Агробіологічного факультету та факультету Аграрного менеджменту, які представили свої презентації та доповіді, прочитали вірші та листи тих, хто вижив після цієї трагедії.

     Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті, що могли ніколи не народяться після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасне. Саме тому, потрібно пам’ятати уроки минулого та робити висновки з них.
     Побувавши в музеї Чорнобиля я пишу своє враження про цю незабутню екскурсію. Прийшовши до музею ми зібралися групою, зібрали кошти і гайда на екскурсію. Зайшовши до музею мене зразу зацікавила наш екскурсовод я до кінця екскурсії не міг відірвати уваги від неї. Спочатку ці розповіді про риб символів єдності японської сім’ї. Поступово ми перейшли до тематики Чорнобильської зони ідучи по східцях вона звернула нашу увагу на знаки які висіли вздовж східців ідучи вперед вони були білі , а згодом озирнувшись вони вже були чорні – так позначається тридцяти кілометрова зона навколо Чорнобиля, наголосила екскурсовод. Згодом ми пройшли до величезного залу з великим алтарем там була одна ікона і декілька костюмів обмундирування ліквідаторів з крилами наче у янголів. Це був зал з макетом плити що накривала реактор. Там нам розповідали про переселенців з чорнобиля та про ту масштабну операцію яку спроектували та продумали до найменшої дрібниці найбільші уми Радянського союзу по евакуації робітничого містечка Прип’ять. Мене це так здивувало за одну ніч організувати вивезення сорока тисяч осіб. Продивившись відео про радіоактивну хмару, я зрозумів яка це велика сила і в одночас небезпека цей так званий мирний атом.

     Потроху ми перейшли до залу ліквідаторів Чорнобильської катастрофи цей зал був оздоблений формами персоналу ЧАЕС ,пожежників, медиків, різними типами пожежних рукавів , які були підвішені під стелю. І чисто одна річ яку я для себе підмітив годинник з часом вибуху четвертого енергоблоку. А ще там було доволі багато світлин героїв, героїв які ліквідували катастрофу. Найбільшу увагу наш екскурсовод присвятила першим ліквідаторам які загинули отримавши смертельну дозу понад 600 бер радіації. Там також були різні дозиметри радянського зразку які просто зламувалися від такої радіаційної цифри. Згодом погасивши пожежу до гасіння якої було задіяно дуже багато різної техніки гелікоптери, пожежні машини та інша військова і пожежна техніка. Продивившись стільки цікавих артефактів, фото документів, серед них навіть щоденник одного з командувачів операцією де чітко видно як з кожним днем ця геніальна людина гинула. Ця операція загалом налічувала понад 600 000 тисяч учасників.

 

     Потроху наша екскурсія наближалася до кінця але попереду було дуже багато цікавого ми підійшли до ЗD моделі Чорнобильської АЕС. Це напевно був найзахоплюючіший момент нашої екскурсії там було відтворено цей трагічний день нашої історії. То була досить цікава експозиція, але нажаль вона була недовго і хотілося б продивитися її і ще декілька разів. Та все ж потрібно було іти далі.

     Продовжуючи нашу екскурсію ми підійшли далі до дерева під яким було багато світлин із подружніми парами, маленькими дітьми тобто висвітлювалося життя до трагедії. Згодом був велетенський макет 30-ти кілометрової зони там були грандіозні проекти по розвитку міста будувалися 5 і 6 енергоблоки містечка.

Ну і останній етап нашої екскурсії це міжнародна підтримка після катастрофи там є різні композиції присвячені дружбі і об’єднанню усіх народів світу у цьому питанні. В мене ця поїздка викликала бурю емоцій ну, що тут ще сказати це була крута поїздка.

Владислав Оніщенко,
1 курс агробіологічний факультет

 

Регіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook