Камо грядеши, університет? Круглий стіл під такою назвою зібрав досвідчених викладачів і їх молодших колег

Зараз у вищій освіті України саме такі час і обставини. Тож для відповіді на це запитання у Національному університеті біоресурсів і природокористування України і провели засідання круглого столу, назвавши його «Камо грядеши, університет», екстраполюючи ситуацію на інші заклади вищої освіти. Організатори і зібрали за одним столом майже два десятки досвідчених науково-педагогічних працівників та стільки ж – їхніх молодих колег (голів рад аспірантів, молодих вчених, викладачів кафедр) – зі своїм баченням ситуації. Вони пропонували проблему, варту розгляду, і напрямки вирішення цих університетських завдань.

 

Дискусію розпочав автор ідеї – президент, голова вченої ради університету, академік Станіслав Ніколаєнко. Такий формат розгляду освітянської проблематики буде для нас продуктивним і започаткованим на постійній основі з можливістю корегування, зазначив він. Ми, як один з провідних університетів країни, повинні колективно виробляти свою позицію – і висловлювати її! На це націлює нас Декларація Великої Хартії університетів Європи, де йдеться про три принципи університетського життя. Серед них головний принцип, що проголошує університети майданчиками для вільних дискусій, в основі яких лежить діалог і відмова від нетерпимості.

 

Із коротким програмним виступом розпочав дискусію ректор Вадим Ткачук, який підкреслив велике значення діяльності колективу НУБіП в Україні і світі. У Європі зараз налічується близько 50 тисяч закладів вищої освіти, виділяється 80 мільярдів євро на підтримку ERAZМUS, наукових досліджень.

 

В Україні на жаль, університетська освіта не має достатнього ресурсу розвитку. Сподіватися на державу, особливо в умовах війни складно. Адже вся економіка країни працює на оборону! Та у нас є чимало невикористаних ресурсів. Якщо говорити про контингент, то тільки у Києві 300 з лишнім шкіл, з якими можна і треба працювати. Слід поєднувати освіту, науку, інновації та ринок праці в єдиний ланцюжок, критично оцінювати організацію освітнього процесу, мотивувати молодь активно включатися в нього.

 

Є і дуже багато можливостей у плані розвитку міжнародних програм, зазначив ректор. Сьогодні університет має більше 200 сертифікованих викладачів, які володіють іноземною мовою, здатних долучатися до інтернаціоналізації університету – і вони це роблять.

 

Наш університет активний у плані співпраці з бізнесом. Ми за рік залучаємо до 15-18 мільйонів гривень, а в довоєнні часи було в рази більше. Але і тут є резерви. Це ж можна сказати і про наукову діяльність, де НУБіП посідає третю – четверту позицію в країні. Не забуваймо про людський капітал: університет має один з найкращих колективів, що і засвідчують рейтингові показники. Тож слід цінувати і підтримувати наших працівників, створювати їм умови для поліпшення їх майстерності, в тому числі за кордоном, у наших вишах-партнерах.

 

Є багато людей, які хочуть змінити життя, спробувати знайти себе в іншій сфері, що і показують результати вступної кампанії 2024. Знайти їх, допомогти їм в цьому – теж одне з тих наших завдань, що допоможуть подальшому розвитку університету.

 

Вадим Ткачук зазначив, що університет був і залишається центром науково-методичної роботи, експертних оцінок, супроводу багатьох процесів, що відбуваються в державі, і всі вони можуть бути реально представлені нашими фахівцями.

Загалом же нам є над чим працювати. Бо як сплануємо наукову, освітню, організаційну і кадрову політику – так вона і працюватиме, підсумував ректор.

 

А потому настала черга для диспутів. Яку і розпочав один з ветеранів університету – професор кафедри автоматики та робототехнічних систем ім. акад. І. І. Мартиненка Віталій Лисенко.

 

Стабільно з року в рік наш університет демонструє позитивні результати у своїй діяльності, про що свідчать оприлюднені високорейтингові місця. Проте не всі ресурси при цьому використовуються з високою ефективністю, є можливості для подальшого росту. Стримують розвиток, у тому числі, не завжди вдало сформовані управлінські рішення адміністраторів освіти і науки в Україні, які формуються часто без участі фахової академічної громадськості. Такий діалог повинен бути, і лише така форма співпраці створить умови для прийняття найкращого рішення.

 

Спікером, який першим озвучив думки молодих науковців, став доцент кафедри соціальної роботи та реабілітації Олександр Прохорчук. І думок тих виявилося багато! Зокрема, мова йшла про приведення навчального навантаження викладача до рівня європейських норм чи США (250-350 год.) для розвантаження їх для методичної роботи, підготовки якісних лекцій та практик, наукових досліджень тощо. Забезпечення достойної, конкурентоспроможної оплати праці, зміну підходу до рейтингової системи, коли молодий викладач на початку діяльності апріорі не може набрати гарні показники тощо. Слід дбати про розвиток міжнародної співпраці з університетами-партнерами, розширення науково-дослідницької бази через створення сучасних лабораторій та дослідницьких центрів, у тому числі і міжфакультетських, цифровізацію університету і ще багато іншого.

 

Завідувач кафедри бджільництва Микола Повозніков має свою життєву і викладацьку філософію: сфокусовану у власній математичній системі і абетці, «професор позитивної психології» доносить її до своїх студентів як частину 23-річного педагогічного експерименту, і вони від того у захопленні. Тож його поява серед учасників круглого столу випадковою не була. Ми повинні застосовувати проблемно орієнтований метод навчання, певен він. Кожен викладач має формувати власний банк проблем галузі, яким опікується. І на кожне заняття разом із студентами, залежно від теми, пропонувати варіанти вирішення цих проблем. А для цього потрібно постійно працювати з роботодавцями, знімати відповідні відеоролики. І не забувати: кожне заняття має бути спрямоване на отримання користі студенту для опанування фаху та успіху в житті.

 

Хотів би підкреслити в університетській справі важливість 4 компонентів, продовжив диспут «молодої» команди старший викладач кафедри фінансів Максим Клименко. По-перше, це підтримка, систематизація та посилення міжнародної співпраці задля забезпечення обміну досвідом та найкращими практиками поміж професорсько-викладацьким складом, можливість тісної колаборації, проведення воркшопів, гостьових лекцій, семінарів, круглих столів, що забезпечить сталість розвитку наукової спільноти та університету як хабу. По-друге, якість освіти та підтримка молоді: сучасна студентська спільнота особливо вимоглива до отримання актуальних та перевірених досвідом знань і практичних навичок, що вимагає належної підготовки, багажу якісної інформації та часу від викладача. В даному контексті важливою залишається академічна мобільність, необхідно переглянути рейтингову та мотиваційну системи. По-третє, маркетинг: залучення цільового контингенту, підтримка позиціонування університету, уніфікований «тон спілкування» (так званий tone of voice), вибір архетипу вишу, рекламне просування дозволить посилити імідж університету та функції медіатора між студентами, організаціями, державою та бізнесом. І, нарешті, по-четверте, - всебічне сприяння запровадженню електронного документообігу та CRM системи, що послугує внутрішнім бустером ефективного ведення діяльності та координації.

 

Дуже приємно, що університет робить кроки у цьому напрямку. Як, зрештою, варто зазначити, що процес реформування та змін в багатьох напрямах вже запущено. Однак не всі зміни можуть позитивно впливати на якість освіти сьогодення та умов праці для науковців. Тому потрібні ґрунтовні аналіз та розгляд всіх пропозицій в контексті ефективності, якості та сталості.

 

Долучаючись до теми розмови, досвідчений фахівець і практик доцент кафедри землеробства та гербології Микола Косолап розпочав з того, що на перших курсах необхідно повернутися до введення дисципліни «Введення в спеціальність». І тут студент має складати не екзамен, а готувати індивідуальну роботу з визначенням мети, напряму підготовки і бачення свого місця як майбутнього спеціаліста. Це перше. Друге, і мова знову ж таки про студентів – тих, хто з тієї чи іншої причини не склав іспит за відповідний курс в ході сесії: слід подумати про те, щоб вони прослуховували його повторно – з відповідною оплатою – і знову складали іспит! І тоді багато хто задумається про навчальну дисципліну.

 

Також було б доцільним, і ректор університету вже звертав увагу на це раніше, започатковувати короткотермінові курси (мікроспеціальності) з тієї чи іншої спеціальності чи дисципліни (наприклад, апіотерапії). І видавати за ними не диплом, а свідоцтво про їх прослуховування. Важливо підтримувати контакт з виробництвом – через участь наших НПП в Днях поля, семінарах і конференціях, що проводяться бізнесом конкретно на виробничій базі. При цьому увагу слід звертати на публікативність у ЗМІ, популярних серед виробників, і щоб кожна стаття містила рекомендації як результат наукової роботи.

 

Серед «молодої» команди найлаконічнішим виявився асистент кафедри технологій та дизайну виробів з деревини Василь Ломага: в контексті розмови доцільно розробити стратегію підтримки молодих вчених.

 

Проректор з науково-педагогічної роботи Сергій Кваша акцентував увагу на продовженні зусиль колективу з формування університету як поліпрофільного вишу. Він висловив сумнів, чи не вимагатиме новий перелік спеціальностей переформатування факультетів, закликав змінити ставлення до захисту бакалаврських робіт, адже проконтролювати написання їх штучним інтелектом чи людиною складно.

 

Принагідно – цікава думка молодого доцента кафедри громадського здоров’я та нутриціології Миколи Ніколаєнка. Варто спиратися на досвід європейських університетів, з якими мали можливість контактувати безпосередньо: пропоную відійти від сухих текстових індивідуальних дипломних робіт і запровадити практику виконання мультидисциплінарних групових дипломних. У нашому випадку у задачу технолога-харчовика входитиме створення продукту або технології, студенти-економісти можуть прорахувати його економічну складову, маркетологи – оцінити ринок даного продукту та стратегію введення і т.д.

 

Активну участь у круглому столі взяли також талановиті викладачі – доценти кафедр Олег Єресько (педагогіки), Євген Дмитренко (будівництва), Олена Ковтун (адміністративного менеджменту та зовнішньоекономічної діяльності), професори кафедр Володимир Боголюбов (загальної екології, радіобіології та безпеки життєдіяльності), Любов Худолій (банківської справи та страхування), Іван Ковальчук (геодезії та картографії).

 

 

 

 

Учасники круглого столу прийняливідозву до громадськості, парламенту, Уряду, Президента України.

Завершуючи дискусію, академік Станіслав Ніколаєнко відзначив її конструктивний тон, запропонував опрацювати всі пропозиції, підготувати необхідні організаційні доручення, накази щодо їх реалізації. Такі доручення прийме ректорат.

Учасники круглого столу високо оцінили як ідею, так і саме проведення заходу, висловившись за його продовження.