Синергія творчості

Нагадавши знаменитий вислів Учителя журналістів, і мого учителя, світлої пам’яті Дмитра Михайловича Прилюка, багаторічного декана факультету журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, про те, що журналістики не можна навчити, але їй можна навчитися, наголосив, що у нашому університеті за роки підготовки медійників сформована школа «Педагогіка творчості», в основу якої покладена практична робота з набуття комплексу фахових компетентностей майбутніми журналістами. Ось саме у процесі практичного осягання уміння добувати, аналізувати, перевіряти інформацію(«читати») та осмислити, оформити у грамотний і мотивуючий на добрі справи журналістський текст для оприлюднення(«писати») полягає особиста здатність «навчитися».

 

Завершення першого курсу навчання увінчується у нас виходом у світ альманаху-дайджеста студентських творчих робіт. Тому й працюємо з першого дня нашого знайомства за моделлю редакції з усіма її організаційними і творчими атрибутами, редакторами, іншими структурами за напрямками творчо-технологічного процесу. Моя роль шеф-редактора полягає у тому аби «заморочити» колектив оригінальними творчими завданнями, розкрити і побачити потенціал кожного майбутнього журналіста, спрямовувати і контролювати усі процеси в редакції, надавши при цьому максимальну свободу творчому пошуку студентів-журналістів.

 

Важливим моментом початку творення себе як журналістів є щорічна зустріч першокурсників із своїми колегами-другокурсниками. Така традиційна творча зустріч відбулася і цього разу. Спілкування це є надзвичайно важливим, адже синергія творчості юних здобувачів журналістського фаху, як свідчить наша практика, допомагає юним швидше адаптуватися в університетській спільноті, осмислено знайти себе у творчості, твердо й упевнено ступати у світ журналістики. Окрім того, так зав’язується дружба, творча комунікація, що є взаємно корисним.

Першокурсники ще до цієї творчої зустрічі з редакторським колективом альманаху-дайджеста під загадковою назвою «Морікаеші», відтвореною японським ієрогліфом, мали змогу ознайомитися з їхньою творчістю у цьому оригінальному виданні, який їхні попередники випустили «під завісу» першого року навчання у травні ц. р.

Отож тепло зустріли представницьку команду другокурсників і з цікавістю слухали їхні роздуми і побажання. Секретами творчого процесу поділилися головний редактор альманаху-дайджеста Влада Прудка, заступник головного редактора Аня Теребінська, головний дизайнер Олександра Дівніч та її заступниця Лєра Ткаченко. Мотивуючими, спонукаючими до творчості були щирі слова кожної із представників редакційної колегії, як і слово активного автора Дмитра Земляного, який виявив неабиякий хист аналітика, наділеного ще й поетичними задатками.

 

Особливо багато теплих щирих слів та навіть оплесків прозвучало на адресу Олександри Дівніч, котра через відстані і кордони виконала величезну дизайнерську роботу, фактично виявивши талант умілого творця сучасного видання, яке отримало якісну довершеність у поліграфічному виконанні фахівців Видавничого центру НУБіП України.

 

Першокурсники, зокрема, редактор майбутнього альманаху-дайджеста першої групи Артем Оксенич та його колега з другої групи Дар’яна Скриннік цікавилися організаційними моментами, як розподілити функціональні обов’язки та налагодити чітку і ефективну роботу в редакціях. На запитання від першокурсників, що є найважчим у колективній роботі Влада Прудка відповіла: «Найважче – не пересваритися між собою у творчому процесі…». Софія Посухівська допитувалася про тонкощі роботи дизайнера, програми, які використовувалися при цьому. Відповідь Олександри Дівніч Софія, сама уже дизайнер редакції другої групи, ретельно занотувала.

 

Творча зустріч творчих людей виявилася напрочуд теплою, невимушеною і корисною, як засвідчили враження першокурсників.

 

Бо уже на практичних заняттях цього ж дня у редакціях демократичним чином були сформовані редакційні колегії, проведено летучки-планерки і розпочалася робота над формуванням майбутніх колективних збірок за спеціальними творчими завданнями. Мотивують до цього уже перші теми. «Нема нічого, що сильніше слова. І журналіст – володар тої сили!» про наш фах, найкращу і найпотрібнішу професію. Магнетизм рідної землі відчувається в есе, напрацьованих студентами за темою: «… Де вперше сонце привітало і де стежина в світ уперше повела…». І, звісно ж, «Твій голос, Голосієве, я чую… Приймай мене в свою сім’ю, НУБіП!». Нема сумніву, що наша університетська сім’я і цьогоріч отримала когорту людей, котрі продовжать славну біографію університету.