Свій квиток студента НУБіП України Роман отримати не встиг…
Кожного року на навчання за спеціальністю «Професійна освіта» до НУБіП вступають десятки юнаків та дівчат з різних куточків України. Останні роки – і цьогорічна вступна кампанія – особливі, тривожні, позначені чорним крилом війни. Серед вступників, студентів і викладачів з’явились люди у одностроях – ті, які обрали для себе за честь захист рідної землі від загарбників, ті, які викликають особливу повагу, бажання низько уклонитись за подвиг такого вибору.
Липень 2024 року. відповідно до правил прийому на навчання до НУБіП України вступники на бакалаврат, які мають особливий статус учасників бойових дій, могли складати нмт у закладах освіти, які вони обрали для подальшого навчання. у день складання іспиту – 17 липня – у коридорах 1-го корпусу з’явились вступники, серед яких був і він – невисокий, худорлявий, чорноокий хлопчина у військовій формі, дещо сором’язливий, спокійний і тактовний – Роман Фіщенко, у мирному житті – випускник агротехнічного коледжу Уманського національного університету садівництва. Йому – 31, він захищає землю від ворога у лавах ЗСУ у складі 20-ї окремої бригади спеціального призначення, яка виконує найскладніші завдання на сході України. Навчання у НУБіП України обрав за порадою свого командира, нашого випускника бакалаврату, вступника на магістерську програму навчання Богдана Брижака. Хлопці дуже дружні, відчувається між ними якийсь отой внутрішній зв’язок, коли все зрозуміло без слів.
Та, на жаль, це вже в минулому.
27 липня, через 10 днів після успішного складання іспиту, у районі населеного пункту Урожайне Донецької області саме Богдан під щільним вогнем ворога по відкритій місцевості витягуватиме тяжко пораненого Романа, не маючи змоги надати жодної медичної допомоги, крім накладання турнікету….
«Якщо ти поїдеш на операцію, я поїду з тобою. Якщо ти підеш у перших рядах (а ти підеш), я піду з тобою», – ці слова Романа Богдан запам’ятав назавжди. І так і сталось: під час штурму, який став для Романа останнім, він був поряд з Богданом. Але скид боєприпаса з дрону – і в Романа влучає уламок. Звичайний шматок заліза, здатний забрати життя.
Він був хоробрим, відважним, але поряд з цим – дуже чуйною людиною, яка так і не звикла до пекла війни, не навчилась сприймати смерті побратимів як буденність.
Старший солдат Роман Фіщенко (позивний «Фіша») встигнув пройти за кордоном навчання як снайпер, хотів розвиватись далі у цьому напрямку. Він був Людиною і Розвідником з великої літери – саме так відгукуються про нього побратими, для яких він завжди залишиться поряд.
Для НПП кафедри педагогіки він назавжди залишиться у пам’яті чорнооким сором’язливим скромним вступником, що у перервах між кровопролитними боями сів за парту в аудиторії…. Справжнім Героєм! Колектив кафедри педагогіки висловлює щирі співчуття родині загиблого.
Лідія Чередник,
доцент кафедри педагогіки
