Євген Медведев обрав спеціальність «Деревообробка» в НУБіП: мистецтво різьби як ремесло, хобі, мрія та вектор у майбутнє
Сьогодні у нас цікава розмова зі студентом першого курсу спеціальності «Деревообробні та меблеві технології» Євгенієм Медведевим. Він також відповідальний староста, активний учасник гуртка художньої різьби, фотограф (у вільний час) та й загалом творча особистість.
Отже, Євгене, для початку розкажіть трохи про себе.
— На даний час я освоюю фах деревообробника-меблевика на кафедрі технологій та дизайну виробів з деревини в НУБіП України. Я люблю займатись спортом – саме бігати. Самостійно практикую бокс, цікавлюсь техніками самбо (сприяють формуванню морально-вольових якостей). Люблю і читаю книги з психології. Частенько люблю бути на одинці з собою, на природі. Одним словом займаюсь саморозвитком. Ще дуже люблю фотографувати, вивчаю та випробовую різні фокуси та можливі спецефекти. Інколи фотографую служби в монастирі. Саме з нього почалась моя історія.
Тобто в душі Ви художник. А звідки цей потяг до різьби? Адже знаю, що з перших днів навчання відвідуєте наш гурток різьби.
Не можу точно сказати про те звідки в мене потяг до різьби, але бажання працювати з деревиною відчував з дитинства. З 5-ти років я тримав пилку в руках, завжди із задоволенням допомагав татові. Через певні складнощі більш професійно займатись улюбленою справою залишалось тільки мріяти. Після 9-ти класів знайомі нам порекомендували навчання при монастирі (адже сім’я релігійна). Не роздумуючи обрав професію різьбяра. Тут з’явилося більше можливостей для різьби і це стало половиною мого життя.
Отже, досвід різьби вже є. Скільки часу вдається приділяти улюбленій справі? Яка перша серйозна робота?
Моя перша серйозна та визначальна робота – це кіот, поясню що це таке. Кіот використовується для зберігання ікон, захищаючи їх від пошкоджень та пилу. В середині він обрамлений різною ажурною рамкою. Були моменти, коли я різьбив до другої години ночі, не зважаючи на дуже ранній підйом наступного дня.
Це, напевне, була і найскладніша робота. Скільки пішло часу на її виконання?
Так, незвичний випробувальний період. А що на сьогодні маєте у своєму доробку?
— На даний час у мене немає серйозних планів. Поки що я вирізаю ложки, випрацьовую майстерність, вирізаючи геометричні узори, адже вільний від навчання час намагаюсь сумістити з підробітком також.
А як щодо особливого стилю різьби? Вже маєте власний?
— Поки що власного стилю не маю, але дуже хочу цього. Мені подобається стиль жолобчасто-вибірного різьблення, який заснував Йосип Станько, майстер із м. Яворів (Львівська область).
Такі техніки оздоблення як інкрустація чи мозаїка практикуєте?
— Техніку інкрустації я вивчав, але діло до практичного процесу не доходило. Оздоблення виробів чи інтер’єрів в стилі інкрустації мені дуже подобається. Таким чином оформлені вироби класні, виглядають шикарно і дуже дорогі. Це клопітка робота і для якісного виконання потрібно докласти багато зусиль, ретельної уваги, а тим більше часу. Тому, насправді, вироби коштують "свого".
Все ще попереду. Якою бачите майбутню діяльність і чи пов’язана вона з різьбою?
Так, звичайно зараз верстат з ЧПУ робить всю цю роботу, а вміння майстрів залишаються недооціненими. Я хочу увійти в еру, де ручна робота різьбяра передає всю істину, гнучкість кожного листочка. Профільований виріб після верстатів з ЧПУ і ручної роботи можна виокремити як живе і не живе. Хочу робити живу різьбу, суть якої передавати всю красу та гнучкість дерева.
Знаєте, є така дуже давня легенда, яка пішла від стародавніх часів про майстрів. Їх роботи пов’язані зі столярством, малюнки, церкви, великі будинки були знищені ними ж. Коли не залишилось і сліду цього величного ремесла, один із майстрів взяв сокиру в руки, підійшов до водойми і промовив: «БУЛИ І НІКОЛИ ЇХ НЕ БУДЕ» і викинув сокиру до ставка. Залишається таємницею чому майстри не захотіли, щоб їхні роботи були відомі людству. З іншої сторони це може й на краще. І моя мрія дізнатися більше про цих майстрів, відкрити їхню стародавню таємницю, відкрити нову еру різьби.
Дякую за приділений час та занурення в мистецтво різьби. Хочеться побажати наснаги для реалізації таких амбітних бажань, впевнено прямувати до мети та поставлених цілей. Саме такі мрійники перевертають дійсність, створюють надзвичайне та вічне.
Розмову вела Олександра Горбачова,
куратор, доцент кафедри ТтаДВД
