«З дитинства знала, що моя майбутня професія буде пов’язана з тваринами» – ці крилаті слова від майбутньої студентки факультету ветеринарної медицини Амалії Зан

Спілкування з цією дівчиною зачаровує, бо вона й сама така – чарівна, а ще розумна, поміркована та впевнена у собі. З такими юними дівчатами хочеться говорити ще і ще. Це вони, ось такі талановиті і кмітливі, знають наперед, що потрібно зробити у житті, щоб бути успішними і щасливими.

• Розкажіть про себе, Амаліє.
  

— Народилася я в Узбекистані, у місті Чирчик. Коли мені було два роки, то мої батьки переїхали до України в місто Виноградів, де й пройшло дитинство. Моя бабуся українка, а тато має українське і узбецьке коріння, мама – узбечка. Хоча у мене тече дві крові, але я щиро люблю Україну, найпрекраснішу та найріднішу землю, бо тут я виросла і, тут я хочу бути щасливою!

— У свій час закінчила Виноградівську загальноосвітню школу № 8. Зі шкільних предметів мені подобалися біологія, а також історія України та всесвітня, українська і зарубіжна літератури. У школі я була досить спокійною дівчинкою, бо вчителі завжди відмічали мою зразкову поведінку та старанність. Любила багато читати та дізнаватися про навколишній світ, особливо про тварин. За розповідями моїх батьків, я змалечку любила читати. Хоча ще не знала букв, брала ілюстровану книжку, сідала на подвір’ї біля свого собаки і так «читала», розповідаючи про прочитане. У шкільні роки захоплювалася танцями, виступала зі своїм колективом на різних заходах у Виноградові, Мукачеві. Ще з дитинства люблю малювати картини та продовжую цим займатися і донині.

• Звідки у Вас, Амалія, любов до тварин?

— Мені ще з дитинства було цікаво гратися з тваринами, особливо з котами, собаками та спостерігати за ними. Любила дивитися фільми та читати книжки про тварин. Найбільше захоплювалася фільмами про диких та екзотичних тварин, їх особливостями життя. Любов до тварин сприяла тому, що я обрала й відповідну професію відразу після 9 класу. Дуже вже хотілося допомагати тваринам тоді, коли це їм потрібно. Тому й обрала ВСП «Мукачівський фаховий коледж НУБіП України», відділення Ветеринарної медицини.

• Що запам’яталося Вам зі студентського життя у коледжі?

— Запам’ятався перший курс і початок навчання у коледжі. Самі веселі та яскраві події, адже це нові знайомства, заселення і проживання у гуртожитку, зустрічі з цікавими та високопрофесійними викладачами, перші дискотеки. Моє студентське життя та проживання у гуртожитку сприяло до самостійності, досконалості, охайності та комунікабельності і цьому я дуже тішуся, адже ці якості згодяться у подальшому житті. В коледжі під час навчання кожна дисципліна була по своєму цікавою. Наші викладачі професійно викладали ту чи іншу дисципліну та вміли вислухати й нас, студентів, відповісти і на наші запитання. На заняттях ми чимало часу проводили у навчальній клініці, де були присутні на операціях та лікуванні тварин, асистували ветеринарному лікарю і нашим викладачам.

На старших курсах у нас було більше практичних занять, де ми із задоволенням вчилися і старалися запам’ятовувати якомога більше інформації від наших викладачів. Нам подобалися такі предмети як акушерство, хірургія, епізоотологія, паразитологія. Викладачі цих дисциплін цікаво розповідали та показували яскраві презентації, а також інструменти і прилади. У моїй пам’яті залишаться неординарні викладачі, зі своєю вишуканою харизмою, Гуленко Ігор Віталійович та Дурдинець Тетяна Михайлівна. Вони вміють цікаво донести навчальний матеріал, який легко сприймається і запам’ятовується. Своє навчання у коледжі я завершила і отримала диплом. Тому з гордістю можу сказати, що моя маленька мрія здійснилася. Я дякую «Мукачівському фаховому коледжу НУБіП України», його директору, всім викладачам і співробітникам, своїм однокурсникам, батькам та Збройним Силам України за безтурботне, веселе і яскраве студентське життя.

• Чому обрали своє майбутнє навчання у НУБіП України?

— Навчаючись у коледжі, я вже тоді мріяла бути студенткою факультету ветеринарної медицини НУБіП України. Крім того, знаю про випускників коледжу, які закінчили у свій час академію, а нині університет і стали успішними та впливовими людьми в Україні. Також хочу надавати лікувальну допомогу екзотичним тваринам, а тому потребую кваліфікованих знань, які можуть дати лише викладачі університету. Нині я практикуюся у ветеринарній клініці та аптеці міста Виноградова у лікаря ветеринарної медицини Жовчака В’ячеслава Йосиповича. Щодня до нас на прийом приносять або приводять власники хворих котів, собак, інколи кролів, папуг, морських свинок з різними патологіями і я відчуваю брак знань і умінь, особливо при роботі з екзотичними тваринами. Тому моя заповітна мрія стати лікарем ветеринарної медицини. Бути високопрофесійним, а ще одним із найкращих спеціалістів в Україні. Я буду йти до своєї мрії, скільки б часу і зусиль це не зайняло!

• Що побажаєте собі і всім майбутнім абітурієнтам університету?

— Хочу побажати собі і всім-всім випускникам шкіл і коледжів здійснення заповітних мрій! Для себе – бути студенткою університету, а ще – бути щасливою і успішною! Хай кожен випускник знайде свій шлях у цьому житті! Який би цей шлях не був складним, не здаватися, не опускати руки, а йти вперед, до заповітної мрії! Дуже хочу жити і навчатися в Україні, без війни, без повітряних тривог, без людських сліз і людських втрат.

• Дякуємо Вам, Амалія за цікаву розмову. Чекаємо Вас у студентських аудиторіях факультету ветеринарної медицини НУБіП України.

Розмову провела доктор ветеринарних наук,
професор Наталія Сорока