Вперше український науковець обраний членом Норвезької академії наук і літератури
У першій декаді травня в Гранд-отелі Осло відбулися щорічні збори Норвезької академії наук і літератури, де прозвучали імена і були вручені дипломи її нових членів, обраних у 2024 році. Єдиним українцем, який став членом такої представницької наукової спільноти, став директор Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської радіології Національного університету біоресурсів і природокористування України, доктор біологічних наук професор Валерій Кашпаров. Він отримав надзвичайне міжнародне визнання за свої досягнення в галузі радіології та радіобіології. Про складові цього непересічного успіху – наша розмова.
Валерію Олександровичу, Ваше враження від самої церемонії вручення?
— Дійсно вражаюча! Може схвилювати будь-кого. Та найбільше вразило те, що їй передувало перед початком: біля Гранд-отелю зібралися численні представники української діаспори з блакитно-жовтими прапорами, лунало гучне «Слава Україні! – Героям слава!». Почувався гордим, що я – громадянин України і можу щось робити для її блага.
Будь ласка, кілька слів про Норвезьку академію наук і літератури, яку Ви віднині маєте честь представляти…
— Це головна наукова установа Королівства Норвегії, заснована ще у 1857 році в Осло. Її почесним президентом є король Харальд V. Академія також присуджує престижні премії Абеля (математика) та Кавлі (астрофізика, нанотехнології, нейронауки).
Членство в академії – виборне, а члени поділяються на два відділи – природничих наук та гуманітарних і соціальних наук. Перший з них - за групою «Технологічні дослідження» – я віднині представляю. До речі, наш відділ може мати до 140 норвезьких та 100 іноземних членів (серед останніх переважають вчені з США). Місце у ньому стає вакантним, коли учасник помирає або йому виповнюється 70 років. Так що ще маю час (сміється. – ред.)! Хоча і після семидесяти його члени залишаються повноправними та зберігають право голосу.
Як стають членами поважних зарубіжних академій?
— У моєму випадку свою роль відіграли поєднання багатолітнього результативного пошуку з особистими професійними контактами, що напрацьовувалися протягом польових досліджень. Я все своє наукове життя віддав проблематиці радіології та радіобіології, особлива актуальність яких стала очевидною після аварії на Чорнобильській АЕС. І, звичайно, це не лише моя заслуга, а й моїх колег.
Наш Український НДІ сільськогосподарської радіології, який я маю честь зараз очолювати, як головна установа в галузі сільськогосподарської радіології в Україні займався і займається практичними роботами, пов'язаними безпосередньо з ліквідацією наслідків цього техногенного лиха. УкрНДІСГР разом з установами-співвиконавцями провели у великому обсязі практичні роботи по оцінці радіологічної ситуації в різних зонах і областях сільськогосподарського виробництва, в тому числі шляхом проведення експедиційних робіт, відбору та аналізу десятків тисяч зразків ґрунту, рослинності, продукції тваринництва, узагальнення одержаних результатів. В той період був розроблений експрес-метод оцінки радіоактивного забруднення сільськогосподарських угідь, що дозволив в найкоротші строки обстежити всю територію України, провести картування забруднення сільгоспугідь і вивести з використання найбільш забруднені ділянки; програма перепрофілювання господарств, розташованих на забрудненій території; методика дезактивації присадибних ділянок; радіологічний паспорт сільськогосподарського підприємства. Проводилась радіаційна експертиза кормів, експортної сільгосппродукції. Завдяки цьому радіологічну ситуацію в сільськогосподарському виробництві України у 1990 році вдалося стабілізувати.
За роки, що пройшли з дня аварії, був проведений комплекс науково-дослідних робіт з радіаційного моніторингу агробіоценозів, включаючи радіаційний контроль продукції, вивчена поведінка радіонуклідів чорнобильського викиду у навколишньому середовищі та закономірності їх надходження з ґрунту в рослини і переходу в організм тварин, розроблені та впроваджені комплексні заходи, спрямовані на зниження радіонуклідного забруднення продукції рослинництва і тваринництва, за допомогою яких вдалося зменшити дозу опромінення населення, що мешкає на забруднених територіях, щонайменше удвічі!
Інститут розробив інформаційну систему підтримки прийняття рішень при ядерних і радіаційних аваріях для аграрного сектора України, сформував провідну у світі школу радіоекологів, які мають величезний досвід ліквідації наслідків радіаційних аварій, включаючи ЧАЕС у 1986 році та АЕС Фукусіма-1 в Японії. Зараз наш колектив активно співпрацює із провідними науковими установами та організаціями України, Європи і світу – МАГАТЕ (як національний експерт, я двадцять років брав участь у його роботі), ФАО, ВОЗ, ПРООН, ОБСЄ, Університетом Фукусіми (Японія). В крайнє десятиріччя до них доєдналися Центр радіоактивності навколишнього середовища (Норвегія) і Норвезький центр міжнародного співробітництва в галузі освіти. А ще – Норвезький університет наук про навколишнє середовище: його професорка Бріт Салбу відразу після Чорнобильської катастрофи ініціювала таке співробітництво в межах спільних проєктів INTAS, МАГАТЕ, COMETТ ЄС, НАТО, CERAD та інших: у 2016-2023 роках завдяки гранту CPEA-2015/10108 «Спільна україно-норвезька освітня програма з радіоактивності у навколишньому середовищі» десятки українських магістрів та аспірантів отримали можливість навчання та проведення досліджень у Норвегії. Вочевидь, саме тут і криються витоки рішення норвезьких колег номінувати мене на членство в Норвезькій академії наук і літератури.
На жаль, початок повномасштабного вторгнення рф в Україну не дозволив завершити ці дослідження в Чорнобильській зоні відчуження: проблеми Чорнобиля цілком закономірно відійшли на другий план. Але ж і забувати про їх актуальність не можна. Інститут продовжує такі дослідження. Наукове обґрунтування експертних висновків для повернення у господарське використання виведених після Чорнобильської катастрофи сільськогосподарських угідь зони безумовного (обов'язкового) відселення – вкрай актуальне і зараз, під час війни. Також актуальними зараз є розробка електронного довідника з сучасних захисних заходів у сільському господарстві України у разі ядерного удару на основі методології Європейської системи «European approach to nuclear and radiological emergency management and rehabilitation strategies» (EURANOS) відповідно до нових основних стандартів безпеки МАГАТЕ і з урахуванням специфіки нашої країни та розробка системи радіологічного захисту учасників пожежогасіння на радіоактивно забруднених землях.
Але ж Норвегія – країна, яка не має на своїй території атомних електростанцій. Навіщо їм такі великі та затратні програми?
— Не забувайте, Норвегія – країна НАТО. Та й неподалік кордон з Великою Британією, державою ядерною. А ще коли у XXI столітті є такі держави, як російська федерація, що розмахує ядерними бомбами, треба дбати про ядерну і радіаційну безпеку.
Чи має поважний академік час на маленькі життєві радощі на зразок хобі абощо?
— Інколи. Хоча б та ж риболовля: люблю посидіти на озері у нас в Чабанах – зі звичайною поплавковою вудкою, наживкою з білого хліба, Але й вона – не «кулінарна» чи спортивна. Ми називаємо її науковою: увесь улов сріблястого карася іде на потреби наших експериментів – у межах нової НДР на 2024-2026 рр. («Наукове обґрунтування використання гексаціанофератів у кормах для зменшення радіоактивного забруднення риби після застосування ядерної зброї»), науковим керівником якої я є, – започаткованих колись з нашими норвезькими колегами. От тільки чомусь у мене риба дрібніша, ніж у моїх аспірантів (сміється. – ред.), та це на перебіг експериментів не впливає.
І наостанок. На робочих чорнобильських мапах в зоні ваших досліджень та в наукових статтях прослідковується водойма з незвичною для України назвою – озеро Бріт…
— Є таке. Назвали так колись безіменне озеро на честь нашої норвезької колеги. Ми жартуємо, мовляв, навіть Борис Джонсон з його шаленою популярністю в Україні свого озера не має, а у пані Бріт Салбу, почесного професора НУБіП України, – є…
Валентин Обрамбальський, Єлізавета Махонюк,
студентка 2-го курсу
(спеціальність «Журналістика»)
