Університет під час евакуації періоду Другої світової війни 1941-1945 рр.

2 травня 2015 року

     З перших днів Другої світової війни Україна стала ареною бойових дій. Удару зазнала й столиця Радянської України – м. Київ. Голосіївський ліс, де були розташовані сільськогосподарський, ветеринарний, лісотехнічний вузи, став свідком жорстоких боїв радянських військ та ополченців із ворогом. 

     У перші ж дні війни по інститутах видано накази про евакуацію. Київський лісогосподарський інститут був евакуйований до м. Воронежа, а пізніше – до м. Совєтська Кіровської області. Майно й обладнання у м. Воронежі пропало, а викладачі та студенти, що прибули до м. Совєтська, почали працювати й навчатися в евакуйованому сюди Брянському лісогосподарському інституті.

     Київський ветеринарний інститут евакуювався до м. Свердловська (250 студентів та викладачів) й функціонував на правах ветеринарного факультету Свердловського сільськогосподарського інституту. Випускниками протягом цього періоду стало 276 ветеринарних лікарів. На посадах професорів Свердловського СГІ працювали М.П. Вашетко, С.Ю. Ярослав, П.М. Лемішко (зав. кафедрою), В.В. Нікольський (зав. кафедрою), доцентами – С.В. Баженов, О.Г. Безносенко, К.І. Дмітрієв, М.М. Синицький, М.А. Кравченко (зав. кафедрою), Р.С. Чеботарьов (зав. кафедрою), викладачами – П.О. Осінський, М.М. Осьмакова, Ю.Б. Ратнер, ст. лаборантом – М.К. Білецька, співробітниками інституту стали З.П. Ковальчук, В.Д. Ференець.

     Багато вузів України було евакуйовані до Середньої Азії. 26 липня 1941 р. дирекція КСГІ одержала розпорядження Наркомзему УРСР почати евакуацію інституту до столиці Казахської РСР Алма-Ати, де інститут об’єднався з Казахським сільськогосподарським інститутом. Евакуювалися 6 професорів, 29 доцентів і викладачів, 5 аспірантів та 356 студентів старших курсів. Частина з них пізніше добровільно пішла на фронт, а 295 юнаків і дівчат у 1942-1943 рр. одержали диплом інженерів-механіків, агрономів, інженерів-електриків, агрохіміків. 40 випускників були направлені на оборонні заводи, 18 інженерів-механіків – в Академію моторизації і механізації РСЧА, 14 агрономів і агрохіміків зараховані до військової Академії хімічного захисту, 9 чоловік відрядили у військові училища, решта одержала призначення для роботи на різних ділянках сільського господарства Казахстану.

     У музеї історії НУБіП України знаходяться фотокопії наказів по Київському сільськогосподарському інституту та Київському ветеринарному інституту початку Великої Вітчизняної війни про мобілізацію та евакуацію. У архіві Казахського національного аграрного університету зберігаються матеріали про КСГІ в евакуації: заяви про зарахування на відповідні посади кафедр викладачів КСГІ та накази про зарахування контингенту студентів КСГІ до КазСГІ.
     Так, згідно наказу № 224 по КСГІ від 13 вересня 1941 р., фотокопія якого знаходиться у музеї історії університету, до м. Алма-Ата додатково відряджено наступний професорсько-викладацький склад: доценти А.С. Кореняко, В.Д. Манзон, асистент П.В. Захарчук, ст. викладач Н.А. Шумович; а також директор бібліотеки М.Т. Шкурська (стала зав. відділом бібліотеки Каз.СГІ), гол. бухгалтер Л.Н. Моносзона, кер. справами ін.-ту В.В. Котюжинський, ст. лаб. кафедри ремонту С.М. Мельничук, лаборант кафедри тваринництва О.Г. Мельничук. Серед нових викладачів КазСГІ почав працювати член-кореспондент Академії наук УРСР, завідувач кафедри агрономічної хімії КСГІ з 1923 р., професор Олександр Іванович Душечкін. У КазСГІ він також очолив кафедру агрохімії. Професор, завідувач кафедри ґрунтознавства КСГІ Михайло Михайлович Годлін, працював в воєнні роки в КазСГІ професором кафедри ґрунтознавства. Член-кореспондент АН УРСР, доктор технічних та сільськогосподарських наук, професор Андрій Овер’янович Василенко в 1928-1930 рр. працював завідувачем кафедри сільськогосподарських машин Київського сільськогосподарського інституту. В КазСГІ він очолив кафедру сільськогосподарських машин. Кандидат технічних наук, доцент кафедри ремонту тракторів, автомобілів, с.-г. машин Київського сільськогосподарського інституту Й.П. Могильний завідував кафедрою ремонту тракторів і автомобілів Казахського СГІ. Працювали доцентами КазСГІ Ф.І. Завгородній, В.П. Коваленко, Я.П. Меженний, ст. викладачем – С.Т. Дзюбенко, техноруком учбових майстерень –  Г.К. Шкурський, продовжувала навчання в аспірантурі КазСГІ М.С. Демченко. Посаду професора КазСГІ зайняв П.Ф. Оксіюк. В евакуації професор А.Г. Михаловський був головою секції плодівництва Казахського філіалу ВАСГНІЛ, доцент І.Л. Колоша працював старшим науковим співробітником Казахського інституту землеробства і головним агрономом Наркомзему Казахської РСР, старшим науковим співробітником Казахського інституту землеробства працював і Б.М. Подоліч. Старші наукові співробітники Казахського НДІ економіки – Ю.П. Манойленко, К.О. Сироцинський.

     В евакуації доцент Т.С. Долгополов, директор КСГІ з 1938 р., очолював Таджицький сільськогосподарський інститут, очолив сільськогосподарський технікум в Удмуртській АРСР Г.О. Каблучко, М.Д. Рижутін – директор Сталінградського СГІ, П.Д. Пшеничний (ректор вузу у 1954-1957 рр.) став на чолі Башкірського СГІ. Однією із лабораторій Башкірської селекційної станції завідував С.І. Лебедєв (ректор вузу у 1959-1962 рр.). Завідувачем відділу тваринництва Тадж. РСР працював М.М. Колесник. Доцентом Ташкентського технологічного інституту працював В.Л. Костін; зав. відділом НДІ м. Ташкент – М.О. Бесєднов, зав.відділом АН УРСР (Уфа) – П.А. Власюк (в майбутньому президент УАСГН у 1957-1962 рр.). Співробітником НДІ землеробства у м. Джамбул став П.В. Захарчук. С.О. Золотарьов – проф. Хабаровського інституту залізничного транспорту. У Московському інституті механізації сільського господарства працював проф. В.С. Крамаров (ректор вузу у 1957-1959 рр.). Очолював одну із кафедр Куйбишевського СГІ Б.Й. Логгінов, а проф. В.В. Поварніцин – кафедру Сибірського ЛТІ. В Уральському індустріальному інституті працював доцент С.В. Розов. Начальником управління Наркомзему УРСР, яке евакуювали до м. Саратов, став І.І. Басов. Насіннєвою лабораторією Ставропольського краю завідував Л.М. Бахто, науковими лабораторіями Уралмашу – М.П. Браун, Б.І. Костецький, інженер лабораторії металознавства Уралмашу – В.С. Божко, технічним бюро Ташкентського індустріального інституту завідувала Г.Д. Кремінська, бухгалтером дослідної станції у Алтайському краї працювала Н.Є. Дзевенко, бухгалтером Самаркандського кінного заводу – Е.І. Лозова.

     Отже, університет продовжував активно функціонувати за межами рідного Голосієво, не зважаючи на перипетії військового часу. Лише у квітні 1944 р. навчальний заклад відновив свою роботу в м. Києві, повернувшись із евакуації.

Людмила Лановюк,
директор музею історії НУБіП України

 


Набір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертацій