Студентка спеціальності «Громадське здоров’я» Діана Маркова: враження та досвід участі у Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток лідерського потенціалу жінок в академічному середовищі: міжнародний досвід для потреб розбудови України»

«Жінки зазвичай приходять першими у важкі для країни часи»
Даля Грибаускайте, президентка Литовської Республіки

11 квітня у співпраці з Університетом Редінгу (Великобританія) та Поморським Університетом (республіка Польща) на гуманітарно-педагогічному факультеті НУБіП України відбулась науково-практична конференція з міжнародною участю, присвячена актуальній проблематиці –лідерству українських жінок в академічному середовищі та суспільстві.

Захід відбувся у змішаному форматі. Більше 300 викладачів, студентів та запрошених гостей – науковців, волонтерів, медиків, військових –доєднались до наукових виступів на дискусійні питання.

Оскільки мені не байдужа ця тематика, я також підготувала і презентувала доповідь із теми «Гендерні проблеми держави, яка воює: роль освіти і соціуму в їх вирішенні» (науковий керівник – к. пед. н., доцент кафедри громадського здоров’я та нутриціології Альона Борисівна Альтанова).

Метою роботи був аналіз гендерних здобутків і проблем в освіті, висвітлення процесів формування гендерної свідомості серед молоді та дослідження стереотипів щодо ролі дівчат і жінок серед освітян та у суспільстві загалом, і, звісно, акцент було зроблено на ролі жінок під час будь-якої війни, а особливо, ролі українок у цій війні проти рф.

Хотілось донести до учасників конференції своє переконання у тому, що соціум в цілому та поведінка кожного із нас щодня вибудовують, підкріплюють, змінюють прийнятні саме для нас гендерні ролі: або вибором кожного залишаються усталені стереотипи з патріархального минулого, або ми маємо знання і волю фіксувати свою увагу на неприйнятних моментах і не допускати їх, принаймні щодо себе. Саме ми з вами, починаючи з батьківської сім’ї, дитячого садочку, гри на дитячому майданчику, стосунків в школі, у студентському чи професійному середовищі створюємо сприятливі умови або показуємо свою нетерпимість до дискримінаційних установок і дій, сприяючи відкритому обговоренню гендерних проблем, або замовчуючи їх.

Освіті належить пріоритетна роль у зміні застарілих шаблонів, адже саме молодь визначатиме, яким буде майбутнє нашої держави – з середньовічним ставленням до жінки як до додатку до чоловіка і тла його життя, чи відбудеться усвідомлення ролі, права і здатності жінки мати власну, нічим не гіршу за чоловічу історію успіху. Найголовніше, щоб гендерна рівність була не лише задекларована, але й стала реальністю.

Цікаво було дослідити, як проявляється гендерна нерівність у часи війни, коли соціальні ролі стають найбільш помітними. Вивчення цього питання і стало ключовою метою моєї роботи.

Не може не турбувати зростання хвилі гендерного насильства в Україні, зумовлене не тільки діями агресора, але й тим психологічним станом, в якому знаходиться суспільство загалом і чоловіки, які після військових дій, перебуваючи в стані агресії, потрапляють додому, і гостро потребують професійної допомоги.

Отже, Україні є чим пишатись на шляху до гендерної рівності, вже багато зроблено. Але також є ще куди рухатись, головне, щоб ми не помилились орієнтирами.

Слава ЗСУ! Слава всім, хто робить Україну сильнішою, і зокрема, українкам, здатним втілювати в собі найкращі національні риси – гідність, самоповагу, прагнення до свободи, незламність, не нехтуючи при цьому повагою до інших, їхньою думкою та свободою.

Діана Маркова,
студентка бакалаврату спеціальності «Громадське здоров’я»