Реалізація державної програми «Стратегії зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року» потребує знань з наукових основ меліорації для фахівців усіх аграрних спеціальностей

1 березня 2024 року
 
«Зовсім недоцільно витрачати кошти на “зелену революцію”,
поліпшення сортів, насіння, добрива, пестициди,
сільськогосподарські кадри і на розширення
систем зберігання та транспортування продукції,
якщо її може звести нанівець відсутність
дощу в необхідний час»
(Висновок Експертної комісії ООН)
  Одним з важливих напрямків подальшого ефективного розвитку аграрного сектору України є впровадження меліоративних практик. Першочергово ‒ це новітні технології зрошення і дренажу, рекультивація техногенно порушених земель, насамперед війною, а також хімічні меліорації кислих і лужних ґрунтів. Про нагальність та передумови загострення проблеми вже йшлося у попередніх публікаціях "Чому меліорація зараз на часі" та "Успішний старт меліоративної реформи".
 
  Вирішення цієї важливої загальнодержавної проблеми не можливе без кадрового забезпечення. Сьогодення вимагає змін у підготовці майбутніх фахівців агросектору з акцентом на знання наукових основ меліорацій, формування відповідних знань та компетентностей. Насамперед, це стосується підготовки агрономів, екологів, землевпорядників, інженерів, менеджерів, лісівників, юристів та інших фахівців.
  Так склалось, що впродовж останніх двадцяти років викладання меліоративних дисциплін в університеті поступово скорочувалось, хоча зрошення вже практично десятиліття декларується як один з пріоритетних напрямків розвитку аграрної економіки України. Та чи можлива реалізація Державної програми, якщо в навчальних планах підготовки фахівців аграрного профілю (крім агрономів), які використовують ґрунтові ресурси як основних засіб виробництва, немає жодної дисципліни, яка формує знання про відновлення або покращення властивостей ґрунту шляхом застосування меліоративних заходів.
  Про сучасний стан справ щодо формування знань і компетенцій з меліорації (ландшафтів, земель, ґрунтів) красномовно свідчить той факт, що дисципліна «Меліорація» обсягом 180 годин (у. т.ч. лекцій ‒ 30 годин, практичних ‒ 30 годин) викладається лише як вибіркова для спеціальності 201 «Агрономія».
  Наше бачення щодо вирішення цієї проблеми полягає у тому, що в освітньому середовищі необхідно створити спільноту фахівців, здатних комплексно підходити до впровадження меліоративного напряму в процесі підготовки спеціалістів, об’єктом майбутньої діяльності яких є земельні (ґрунтові) ресурси.
  До переліку спеціальностей, у навчальному плані яких, на нашу думку, доцільно ввести дисципліни з меліорацій (у тому чи іншому об’ємі та форматі): 051 «Економіка», 101 «Екологія», 193 «Геодезія та землеустрій», 202 «Захист і карантин рослин», 203 «Садівництво, плодоовочівництво та виноградарство», 205 «Лісове господарство», 206 «Садово-паркове господарство», 208 «Агроінженерія» та ін.
  Реалізація державної «Стратегії зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року» передбачає розвиток та поглиблення різних рівнів та напрямів з вивчення наукових основ меліорації залежно від пріоритетності компетентностей, необхідних для конкретної спеціальності. Залежно від напрямку майбутньої діяльності фахівців пропонуємо такі рівні формування компетенцій у процесі вивчення меліорацій.
  На технологічному (базовому) рівні (спеціальності 201 «Агрономія», 202 «Захист і карантин рослин», 203 «Садівництво, плодоовочівництво та виноградарство», 205 «Лісове господарство», 206 «Садово-паркове господарство») формуються основи знань про суть і технології різних меліорацій земель, про доцільність їх застосування залежно від виду ґрунтових деградацій. Забезпечується здатність аналізувати особливості прибуткового використання меліоративних технологій (зрошення, фертигація, дренаж, стале водокористування, хімічні меліорації і ін.). Формуються компетентності щодо організації, реалізації і управління меліоративних технологій залежно від об’єкту меліорації.
 Інженерно-інфраструктурний рівень (спеціальності 193 «Геодезія та землеустрій», 208 «Агроінженерія») надає студентам необхідні компетентності інженерно-технічного характеру для планування, розробки, а також реалізації проєктів сталого управління земельними та водними ресурсами. Для майбутніх фахівців із землеустрою особливої актуальності набуває теоретична та практична підготовка з питань гідротехнічної меліорації у зв’язку з впровадженням об’єктів «меліоративна мережа», «складова частина меліоративної мережі» та внесенням цих відомостей до Державного земельного кадастру (40 тис. км каналів, понад 2 тис. насосних станцій та більше мільйона гідрантів).
  Екологічний рівень (спеціальність 101 «Екологія») забезпечує розуміння наукових основ ґрунтових меліорацій, а також аналізу потенційних екосистемних ризиків при впровадженні масштабних меліоративних проєктів. Дозволяє розробити систему заходів з уникнення або ж мінімізації негативних наслідків при реалізації проєктів з меліорацій. Забезпечує набуття компетентностей у сфері впровадження практики сталого землекористування. Особлива увага ‒ питанням рекультивації ґрунтових ресурсів, пошкоджених воєнними діями, відновленню довкілля та реабілітації порушених і зруйнованих територій.
  
  Економічний рівень (спеціальність 051 «Економіка») забезпечує уміння виконувати ґрунтовний аналіз економічних умов на деградованих землях, які потребують меліоративних заходів. Це дозволяє об’єктивно оцінити економічний ефект меліоративних проєктів, визначати потенційні джерела фінансування для їх реалізації. Наріжна передумова реалізації успішних меліоративних проектів - це їх економічна доцільність. Важливим економічним аспектом є аналіз і всебічно обґрунтовані пропозиції щодо ефективності і напрямків відновленого господарювання на деокупованих територіях, порушених воєнними діями.
 
Порушені землі після видобутку марганцевої руди потребують рекультивації
 (м. Покров, Дніпропетровська область)
  Наші пропозиції полягають не лише у розширенні освітньої складової меліоративного напрямку. Для реалізації Стратегії важливий комплексний підхід. Тому необхідна інтеграція навчальної, наукової та інноваційної діяльності, яка передбачає створення дослідницького центру з меліорацій, зосередженого на дослідженнях у сфері точного зрошення, рекультивації порушених територій, а також заохоченні викладачів та студентів до вивчення інноваційних меліоративних практик; організацію та реалізацію спільних дослідницьких проєктів у співпраці з галузевими експертами, державними органами та організаціями водокористувачів; активний пошук грантів та партнерства для підтримки досліджень, розвитку інфраструктури та студентських ініціатив у сфері меліорації.
 У майбутньому створення дорадницького центру сприятиме наданню консультативних послуг агровиробникам щодо новітніх меліоративних технологій, дотриманню правових норм та управління проєктами; методичній підтримці зрозробки та розповсюдженню інформації з ефективного впровадження меліоративної реформи; створенню демонстраційного полігону сучасних способів зрошення на базі навчальної лабораторії «Плодоовочевий сад» агробіологічного факультету.
  Необхідний пошук нових форм співпраці з метою сприяння обміну знаннями та напрацювання спільних ініціатив. Таке співробітництвоможливе у форматі встановлення галузевих партнерських відносин із профільними науково-дослідними установами, водо- і землекористувачами, вітчизняними і міжнародними організаціями меліоративного спрямування. Доповненням цього має бути міждисциплінарна співпраця із залученням фахівців з агрономії, інженерії, геодезії та наук про навколишнє середовище і ін. напрямів.
 
  Для реалізації цих завдань доцільним є проведення семінарів, тренінгів, літніх шкіл, адже регулярні зустрічі, воркшопи, гостьові лекції із залученням професіоналів-практиків надає можливість студентам ознайомитися з «перших рук» з реальними проблемами галузі, а викладачам дозволяє постійно підвищувати рівень кваліфікації.
 
  Впровадження запропонованих заходів, на нашу думку, сприятиме вирішенню актуальних проблем, пов'язаних з розширенням компетенцій майбутніх фахівців аграрного профілю щодо охорони і раціонального використання нашого національного скарбу – ґрунтових ресурсів, віковічних годувальників Людства.
 
 
Віктор Забалуєв,
завідувач кафедри ґрунтознавства та
охорони ґрунтів ім. проф. М.К. Шикули

Анна Ярош,
доцентка кафедри ґрунтознавства та
охорони ґрунтів ім. проф. М.К. Шикули

 

Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook