Гуртожитки на «канікулах»

15 січня 2024 року

Щоразу, коли відвідуєш гуртожиток з будь-яких потреб, не виключаючи, наприклад, твого викладацького чергування, несамохіть згадуєш власні студентські роки і, хоч ти киянин і, власне, мешкав разом із батьками, гуртожиток й тоді лишався центром тяжіння, навіть не тільки тому, що відповідаючи у студентській організації за роботу так званого «інтернаціонального сектору», ти просто мав бажано частіше спілкуватись з іноземними друзями за неформальних, поза аудиторних обставин, - хоча і це теж, - проте головним було поривання в атмосферу дійсно багатонаціонального затишку, товариства, неабиякої гостинності з боку студентів-іноземців чи не з усього світу, тут точились нескінченні дискусії (де там семінарам!), тут панувала атмосфера справжньої дружби, приязні, душевної згоди, обмін знаннями, враженнями, набуття першого досвіду – не жартуйте – дипломатичного спілкування. Бувало, нема де правди діти, іноді й по іншому, але, все одно, це був той необхідний життєвий досвід, що він став до нагоди протягом усього твого професійного й побутового життя.
Люблю чай, дід мене з малечі привчив й навчив правильно його пити і, хоча дідова мистецтва сягнути так й не вдалось, чай це й досі мій напій, але чай із бергамотом – хто про нього у нас тоді знав, чув, смакував ним? З ним мене познайомили милі, доброзичливі, виховані, розумники з Бангладеш (я не люблю чай із бергамотом, але хіба у цьому справа? Це ж, як кажуть, дещо інше), «справжня», хай навіть й розчинна кава – з Африки й від перуанців, еквадорців та чимало ще від кого … «Хмільні» напої, - вже й забувся їх назв та походження, але звабливий присмак яких й досі не полишає тебе. Майже із усіх кімнат - національні мелодії та найсучасніші музичні наспіви тих часів: Деміз Руссос із його довічного «Сувеніру», «АББА», «Тіч-ін», «Боні-М» на самому початку їх кар’єри - все це незабутнє студентське життя.
Тому, чергуючи вряди-годи у сьогоднішньому гуртожитку, перш за все пригадуєш ті часи, - пригадуєш, порівнюєш … Але не варто нехтувати й обов’язками чергового викладача. Чергування у гуртожитку № 6, канікули… З 800 мешканців лишилось на сьогодні 155, про що люб’язно повідомив комендант Іван Іванович Главіцький. Дуже приємне сталося, до речі, знайомство: коротко, проте не поспіхом обмінялись думками щодо можливостей й ролі чергуючого викладача у сприянні адміністрації в її багатоманітній відповідальній роботі із мешканцями.

     

Cутність обов’язків чергуючого викладача – контроль і допомога, тому обійшов всі поверхи, перевірив порядок, стан приміщень загального користування, опалювання тощо. Звісно кортіло стрітися із нашими вихованцями, раптом хтось із них залишився «на господарстві», обережно постукав у знайомі дверцята… Але ні, цього разу не вийшло, та це й зрозуміло – ще б пак: канікули, Старий Новий рік, Василя та ще й неділя, не до викладацьких тут відвідувань…

Що ж, останній розпис-малюнок у часописі чергування і до наступних зустрічей, гуртожиток. Зовсім скоро твої коридори й кімнати знов вщент заповняться твоєю улюбленою молоддю, а поки відпочинь хоча б трохи на канікулах, не так вже багато часу лишилось до початку чергового відтинку навчання…

 

 

 

Сергій Асатуров,
доцент кафедри міжнародних відносин і суспільних наук

 

Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook