Перспективи використання буйволів в Україні
Перспективи використання буйволів в Україні
29 листопада 2023 року
Згідно сучасної методології оцінки видів тваринництва, реальна перспектива розвитку за тим видом худоби, яка характеризується наступними властивостями: здатність пристосовуватись до зовнішніх умов середовища, в т.ч. екстремальних; міцне здоров’я; довголітня тривалість продуктивного використання; стабільна плодючість; висока якість отриманої сировини, в т.ч. за вмістом жиру, білка, лактози, вітамінів, ферментів, мінеральних речовин в молоці; виготовлення з цієї сировини якісних продуктів харчування.
У світі існує достатня кількість генетичних ресурсів для забезпечення ефективного селекційно-генетичного поліпшення наявного поголів’я тварин за комплексом господарсько-корисних ознак. З врахуванням вищеперерахованих вимог буйволи виявились в даний період часу найбільш перспективними для інтенсивного розширеного розвитку.
Для обґрунтування доцільності формування в Україні нової галузі скотарства – буйволоводства, особливо в тих екосистемах, які є найбільш сприятливими для продукування даного виду тварин і був присвячений науково-виробничий вебінар "Перспективи використання буйволів в Україні"
Нині чисельність буйволів (Bubalus bubalis) у світі становить більше 200 млн. голів і відбувається їх потужне збільшення. Проте продуктивний потенціал цих тварин повністю не розкритий. Саме на цьому наголошувалося на XВсесвітньому симпозіумі в Парагваї (15-19.11.2022 р.) та на 13-му Всесвітньому конгресі по буйволах у Венесуелі (22-24.11.2023 р.).
У молочному скотарстві захоплення голштинізацією поки стримує інтенсивне поширення буйволів в світі, хоча в країнах Азії простежується збільшення популяції цього виду тварин. У європейських країнах, в т.ч. і Україні, буйволи потрапили в розряд «забутих» тварин, і не розглядаються як перспективний потенціал збільшення органічних продуктів харчування для населення України. Однак буйволів відносять до сільськогосподарських тварин майбутнього, так як вони не є конкурентами людству в харчовому ланцюгу.
Буйволи мають підвищену стійкість до кровосисних та кровопаразитарних, туберкульозу, ящуру, піроплазмозу, анаплазмозу. Самиці стійкі до хвороб вим’я (маститів та ін.). Вони охоче поїдають очерет, осоку, бадилля кукурудзи, гілковий корм та інші грубі рослинні корми. Буйволи мають широкі, довгі ратиці, що забезпечує їм можливість перебувати на болотистих топких місцевостях. Буйволи дуже страждають без водного режиму існування.
Тварини крупні, матки мають живу масу 650-780 кг, буйволи-самці 800-950 кг. Вони мають спокійний норов, довірливі, дуже прив’язуються до однієї людини, що спричиняє труднощі в молочному буйволоводстві. Буйволиці мають відмінні материнські якості, вони охоче приймають буйволят-сиріт.
Для виробництва молока та м’яса використовують тип річкових буйволів. Найбільше розповсюдження набули такі породи, як Муррах, Нілі-Раві, Середземноморська, Джафарабаді, Сурті. В Індії, Болгарії та Італії молочна продуктивність буйволиць становить 6000 кг молока при 10 % жирності та 5% білковості за 280 днів лактації.
Зразковим прикладом використання буйволів є їх селекція та розведення в Болгарії. З 1962 р. болгарські селекціонери почали на місцевих буйволицях з метою підвищення їх молочної продуктивності використовувати імпортованих індійських плідників високоудійної породи - мурра. Це було початком створення нової молочної породи – болгарський мурра. Координація виведення породи Болгарський мурра здійснювалася під науковим керівництвом науково-дослідного інституту з буйволівництва в м. Шумен, і Національним центром селекції тварин. З метою оптимізації генетичного поліпшення популяції болгарських буйволів, щодо збільшення молочної продуктивності, селекціонери розробили заходи та програми з удосконалення болгарського буйвола, запровадили штучне осіменіння. У результаті цих заходів тип місцевого Болгарського буйвола перетворився на молочний тип буйвола-мурра. Зараз у Болгарії 80% буйволів належать до цієї породи і більшість тварин сьогодні вирощується в індивідуальних господарствах.
В Україні розводять буйволів азіатського кореня, тобто буйвола річкового (river buffalo). У недавньому минулому буйволоводство в Україні було однією з традиційних галузей тваринництва у кримських татар та в русинів у Закарпатському регіоні, але за часів перебудови та комерціалізації всіх галузей народного господарства настав занепад і цієї галузі. З 2007 року розпочалася інтродукція буйволів із Закарпатської в Київську область, тварини мають відмінні акліматизаційні властивості, що спонукало до їх всебічного вивчення. Розводять буйволів в Україні як молочних та м’ясних тварин. Молочна продуктивність буйволів в Україні невелика – 1500-2500 л молока, 7,6-10,5 % жиру, 4,3-5,1 % білка, в перерахунку на коров’яче молоко 3,4% жирності – 4,5–5,5 тис. літрів молока.
Зразковим господарством з розведення буйволів стала ексклюзивна буйволина ферма ТОВ «ТАСБІО», яка також спеціалізується на розведенні буйволів і виготовленні продуктів харчування з молока буйволиць (с. Рудня, Козелецького району, Чернігівської області). Перші 25 буйволиць ввезені на територію ферми в вересні 2018 (зараз поголів'я нараховує 85 тварин).
На превеликий жаль, в Україні залишилась мізерна кількість буйволів. До того ж в Україні відсутні скоординовані дії щодо розведення української популяції буйволів. Досі не розроблено жодної програми по збереженню генофонду буйволів і, відповідно, не виділяються з бюджету кошти на їх збереження, не внесені вони і до реєстру статистичної звітності України, а це означає що буйволів в Україні не існує, хоча в Україні всі буйволи заідентифіковані.
Отже, молоко та м’ясо буйволів може бути базовою основою виробництва органічної продукції для населення України. Вирішити проблему поширення буйволів і розкрити їх генетичний потенціал можна лише послідовною політикою держави, створенням програм з розвитку галузі буйволоводства, створенням науково-дослідного центру з буйволоводства в Україні.
Доктор сільськогосподарських наук,
професор
Ігор Гончаренко
