Театр починається з… (Прем'єра театру «Березіль» підтвердила звання «народний аматорський колектив»)

Актор – це месія,
а місія в тому,
що те, що посіяв
крізь радість і втому,
збираєш потому.
Сергій Губерначук

  Так, професія актора нелегка… І хоч кожен з нас у житті грав якусь роль (звісно, у переносному розуміння цього слова), наважитись стати актором може далеко не кожен. Бо ж яскрава, цікава, захоплююча оболонка – це іноді жорстока, небезпечна, навіть трагічна доля… Проте спробувати себе на сцені і своєю роллю зробити світ світлішим, дати можливість глядачам глибше думати і яскравіше почувати, ставити собі питання і шукати на них відповіді – справа абсолютно доступна для студентів Національного університету біоресурсів і природокористування України, адже у нас є народний театр «Березіль»!

  Те, що театр давно заслужив і славу, і популярність в університетській родині, – безсумнівно. Та спочивати у світлі слави нашим акторам ніколи, бо, незважаючи на російську агресію, життя іде – і вимоглива атестаційна комісія нагадала: час підтверджувати звання « народний аматорський колектив». Тож 23 жовтня театр давав прем'єру – спектакль «Випадок у готелі «Дю комерс» за твором Франсіса Вебера.

  Як завжди, коли на сцені «Березіль», актова зала була повною. Три дзвінки – і дія розпочалася… Вже з перших секунд було зрозуміло, що буде ЩОСЬ, – на сцену у ролі гарсона вийшов один із НУБіПівських студентських сенаторів – Олександр Алєксєєв (гуманітарно-педагогічний факультет). Що не кажи, талановита людина талановита у всьому! І закрутилось: кілер Віталій Медведєв (факультет тваринництва і водних біоресурсів) і його помічник Фелікс (Микита Мартиненко, факультет захисту рослин, екології і біотехнологій) розуміли, що можуть не виконати задумане, тому нервували по-справжньому, адміністраторка готелю (Любов Павліковська, гуманітарно-педагогічний факультет) нагадувала сучасних адміністраторів, а от коли на сцені з'явився закоханий Франсуа (він же – голова сенату студентської організації НУБіП Олександр Вертелецький), в успіхові спектаклю сумнівів не залишилося ні у кого. Коли ж до нього доєдналися психіатр Вольф (Олександр Куценко, агробіологічний факультет) і зваблива Луїза (Каріна Сирова, гуманітарно-педагогічний факультет), які вплели свою часточку у сітку інтриг, зал по-справжньому захопився, сміявся і аплодував.

  «За останні три роки, зважаючи на ситуацію в країні, я ніколи так щиро не сміявся, – ділився враженнями від побаченого на сцені ректор НУБіП України, академік Станіслав Ніколаєнко, – ви – молодці! Вірю, що у переможний час України зможемо побачити прем'єру, яку покажемо не лише на цій сцені!»

  Вкотре усміхалась, дивлячись на своїх вихованців, і режисер та керівник театру старший викладач кафедри культурології Наталія Тітенко: мабуть, їй подобалось, як вони працюють на сцені, як талановито виконують ролі, як пам’ятають її настанови.

  Глядачі залишилися задоволеними, та було «але» – атестаційна комісія. Обговорювали, спілкувалися, радилися, а мені було дивно: чому? Таких талантів, як у НУБіП, пошукати треба! І мій внутрішній голос (як і сотень шанувальників театру «Березіль») почули: звання «народний аматорський колектив» було підтверджене! Особливо важливими стали думки Володимира Івановича Федорова (він – учитель Наталії Миколаївни Тітенко, член атестаційної комісії протягом кількох сезонів) і Анатолія Валерійовича Суханова (директор Київської театрально школи – студії Голосіївського району в місті Києві, побачив «Березіль» вперше).

  Вітаємо наших талановитих студентів! Вітаємо керівника-режисера! Дякуємо за насолоду творчістю! І дякуємо, що не забули про тих, завдяки кому ми маємо сьогодні можливість жити, працювати і творити, – ЗСУ. Бо ж треба сказати, що у гербовій залі університету відбувалася благодійна виставка «Барви життя. Мистецтво рятує», організована мистецькою студією «Голосіївська палітра» і ССО агробіологічного факультету. Кошти, вилучені від неї, будуть перераховані до розвідувальної групи спеціального призначення, з якою співпрацюють наші студенти-волонтери.

Слава Україні!

Ірина Майданюк