ДЕНЬ ПРАЦІВНИКА ЛІСУ!

15 вересня 2023 року

У третю неділю вересня своє професійне свято відзначають люди, які піклуються про лісові багатства та сприяють їхньому раціональному використанню. День працівника лісу закріплений Указом Президента Україні від 28 серпня 1993 р. № 356/93.

Ліс – це одне з найкращих і найцінніших багатств, якими наділила нас матінка-природа. Немає жодної людини, яка б не милувалась красою та величчю лісових просторів. Ліс – це свіже повітря, спів птахів, чарівні пахощі квітів, заспокійлива пісня лісових струмків, гул крилатих оркестрів лісових пасік, це унікальний і безцінний дарунок природи, прикраса рідної землі, запорука нашої екологічної безпеки, пріоритетна складова народногосподарського комплексу і основа економічної стабільності країни.Люди, які професійно стоять на сторожі гармонії і порядку в лісовому господарстві, давно і справедливо заслуговують глибокої поваги і високого авторитету.

Тому у професійне свято працівників лісу вітаємо всіх, хто не байдужий до проблем лісового господарства, хто своєю працею і турботою сприяє його збереженню та примноженню, хто просто любить, береже і рятує ліс.

Бажаємо Вам миру нових успіхів у праці, віри й наполегливості в досягненні поставленої мети, міцного здоров’я, родинного щастя.

Людмила СТЕПАНЕНКО, голова циклової комісії

Ворогові лісу

Для тебе ліс – масив зелений,
Великий топливний ресурс,
А знаєш, що цей ліс для мене? –
Сказать тобі я не берусь.

Для тебе ліс – це тінь зелена,
Це тільки дошки і дрова.
Для мене ліс – це світу велич,
Для мене ліс – вода жива.

Для тебе ліс – вітрам запруда,
Що хтось навмисне посадив,
Для мене ліс – це вічне чудо,
Це найдивніше диво з див.

Для тебе ліс – це кубометри
І вчасно виконаний план,
Для мене ліс – таємні нетрі,
Де грає в дудку вічний Пан.

Для тебе ліс – столи і лавки,
Це древесина й лісосплав,
Для мене ліс – притулок Мавки,
Яку я все життя шукав.

Для тебе ліс – це темні хащі,
Що треба чистить і сушить,
Для мене ліс – мій друг найкращий,
Без нього я не можу жить.

Ти розділив ліс на породу,
Тверду й м’яку, на цьому край,
Та лісу ти не бачив зроду,
Хоч цілий вік ліси рубай!

І ти рубаєш без спонуки,
Рахуєш те, що вже лежить,
Вони ж звели до тебе руки
І просять дать їм ще пожить.

Твоя сокира б’є у груди,
У їх вмивається крові,
Але ж вони живі, як люди,
Ти зрозумій – вони живі!

Ти свідок смертної години
Моїх ялинок і беріз.
Ти сліз не бачиш деревини,
Не бачиш ти і людських сліз.

Тобі б лиш тільки дати волю,
Ти все зрубаєш до ноги,
А я за них кричу від болю,
І ми з тобою – вороги!

З тобою в битву я вступаю,
Собою ліс загороджу,
Тебе словами зарубаю
І ліс я людям збережу!

Іван Коваленко

ДЕНЬ ПРАЦІВНИКА ЛІСУ!

Приймальна комісія

Ректорат