Урок мудрості й краси

   8 вересня, у Міжнародний день грамотності, свято, яке заснувала ЮНЕСКО 1966 року за рекомендацією Всесвітньої конференції міністрів освіти з ліквідації неписьменності з метою нагадати про важливість грамотності в житті людей і суспільства та про потребу зміцнення зусиль щодо її поширення, у першокурсників-журналістів відбулося незвичне заняття, але, переконані, результативне й успішне. Воно запам'ятається на все життя.

Розпочалося практичне заняття з творчого діалогу в прямому етері нашого викладача Миколи Івановича Степаненка із журналістами Радіо Культура, які звернулися до професора із численними запитаннями про стан та перспективи розвитку української мови, рівень грамотність наших громадян. Микола Іванович миттєво реагував на порушені проблеми, відповідав чітко, переконливо, емоційно, фонтанував ідеями, порадами, ілюстрував висловлене яскравими прикладами. Вийшов системний сюжет із чітко розставленими акцентами та зобов’язувальними діями-рекомендаціями. Сподіваємося, ті, хто слухав передачу і хто почув нашого вчителя, усвідомлять, нарешті, що до індексів інтелігентності, професійності будь-якої людини варто передовсім уналежнити мовну грамотність. Ми ж отримали прекрасний урок журналістської майстерності, пораділи разом зі слухачами з того, що в Україні відбулися суттєві зміни і в мовному законодавстві, і в його легітимаційному процесі.

Незвична технологія заняття змусила нас у цей особливий день перевірити рівень власної грамотності. Микола Іванович допоміг своїм вихованцям, запропонувавши їм невеличкий, але насичений пунктограмами та орфограмами дидактичний дискурс. Студенти намагалися пригадати правила, аби не допустити помилок, мотивуючи свої наміри тим, що журналіст має добре володіти усним та писемним словом, літературною мовою. Викладач запропонував цікаву форму перевірки – ми самі оцінили роботи, закодовані під псевдонімами. Діяли чесно, хоч, зізнаємося, хотілося допомогти товаришеві. Микола Іванович толерантно підбив підсумки, коментарі були зайвими із зрозумілих причин, першокурсники переконалися, що їм треба трудитися та трудитися. Професор пояснив кожне неправильно написане слово й кожен зовсім не вжитий або використаний помилково розділовий знак. Це був ще один урок мудрості, або, як уже навчив нас Микола Іванович, мудрости (радости, вірности, соли, любови, осени, крови, Руси…). Прагнули все закарбувати в пам’яті, однак див таких не буває.

Висновок із цього всього простий: варто щоденно думати про своє успішне майбутнє і про таку професійну якість, як володіння словом – і не лише усним, а й писемним, а ще – не забувати простої речі: найважливішим мірилом грамотного письма є знання правил орфографії та пунктуації.

Хочеться вірити, що такі оригінальні уроки повторюватимуться, бо в них – і краса, і сила.