Валерія Кирик: подавала єдину заявку у НУБіП на «Соціальна роботу» і планує продовжувати навчання у магістратурі тільки на «Соціально-психологічній реабілітації»

  Я, Кирик Валерія Костянтинівка, з гордістю можу сказати що – студентка НУБіП України, гуманітарно-педагогічного факультету, спеціальності «Соціальна робота». Хочу відповісти на запитання та розповісти свою історію вступу.

• Чому саме НУБіП?

— У той момент, коли я готувалась та складала ЗНО, без переживань не обійтись. Тим паче це той момент у житті, коли потрібно зрозуміти, що ти хочеш, переломний момент із підлітка – у дорослу людину та боязнь не почути себе, свої бажання. Я дуже різностороння і вимоглива особистість, і тому ретельно вивчала особливості навчання у різних університетах. Тож, відповідь на питання «Чому саме НУБіП?» така: у метушні за правильним вибором, за здачею екзаменів, купою документів, я знайшла спокій коли прийшла до приймальної комісії НУБіП України. Все було плавно, спокійно, зрозуміло, мені пояснили, ким я можу бути, запропонували багато різних професій, допомогли визначитися. Але ще більше мене підкорив наш улюблений ботанічний сад. Це казка! То є спокій! І саме там я зрозуміла, що моя місія у цьому житті – бути поруч з людьми, відчувати та допомагати.

• Валеріє, Ви сказали що різностороння особистість. Чим ще займаєтесь?

— Коли вступила, хвилювалась за своє дозвілля. Але це виявилося зовсім не проблемою. В університеті є неймовірні викладачі з музики, вокалу, танців та професійний тренер у спортзалі. Я не уявляю своє життя без співів, тому щаслива, що поруч зі мною не тільки високопрофесійні професори із соціально-психологічного консультування та реабілітації, а ще творчі особистості, наставники, які мотивують розвивати свої здібності.

• Чим зараз і у майбутньому корисна, на Вашу думку, соціальна робота?

— В Україні нині війна, і попит, потреба у допомозі дуже значні. Загострюються такі соціальні проблеми як: збільшення кількості людей з інвалідністю та із ментальним розладами, мільйони внутрішньо переміщених осіб, зниження матеріального достатку, збільшення розлучень та неповних сімей, демотивація дітей до навчання, професійне та емоційне вигорання тощо. Соціальна робота і до війни була дуже важливою, особливо за кордоном. Тому, де б людина не була, соціальні працівники завжди допоможуть у найскладніших ситуаціях.

• Чи є у НУБіП можливість навчатися за кордоном?

— З приводу навчання за кордоном, НУБіП надає можливість вчитися за подвійним дипломом, стажуватися та проходити практику за кордоном. Це дуже вигідно особливо в наш час: мати європейський диплом, тим паче знання мов, ще нікому не зашкодило.

• Валеріє, Ви сказали про мови, чи є якісь гуртки, курси з мов додаткові у НУБіП?

— Так, звичайно. Наприклад, кожен початок навчального року відкривається набір на додаткові заняття з мов. Це дуже зручно та корисно.

• Що можете сказати про рівень викладання на освітній програмі «Соціальна робота»?

— Викладачі займають окреме місце у моєму серці. Я обожнюю заходити на кафедру, і скільки б я туди не заходила, зустрічають зі словами «Привіт, сонце!»

  Це дуже приємно. Неодмінно хочу виразити свою подяку викладачам-професіоналам, які нас навчають. Це вищий пілотаж! Наскільки точно, чітко, плавно, швидко передають нам актуальну інформацію. Це неймовірно! Звичайно, окрім занять в аудиторіях, ми іноді проводимо їх у ботанічному саду, на базах практичного навчання, у центрі соціально-психологічної реабілітації. Також, різні інтерактивні заняття, тренінги, квести, майстер-класи.

• А годують в університетських їдальнях смачно?

— Одне з найважливіших питань. Оскільки всі працівники університету професіонали і кухарі – не виняток, смакувати та насолоджуватись обідом у вас вийде. Крім того, стиль та дизайн нашого кафе вам дуже сподобається. Також до нас привозять свіжу випічку, запах якої чутно на весь НУБіП.

• Чи задоволені ви своїм вибором?

— Неодмінно – так! Хочу подякувати світу за те, що я попала у потрібне місце і в потрібний час! Та ще і займаюсь улюбленою справою. 

  Дякую за запитання!!!

Інтерв'ю підготувала Інна ОСАДЧЕНКО,
професор кафедри соціальної роботи та реабілітації