Ренді В. Шекман, американський біохімік і клітинний біолог
Ренді В. Шекман, американський біохімік і клітинний біолог
8 червня 2023 року
Ренді В. Шекман, повністю Ренді Уейн Шекман (народився 30 грудня 1948, Сент-Пол, Міннесота, США), американський біохімік і клітинний біолог, який зробив внесок у відкриття генетичної основи транспорту везикул у клітинах. Бульбашкоподібні везикули транспортують молекули, такі як ферменти, гормони та нейромедіатори, усередині клітин, доставляючи свій вантаж до певних місць у чітко організованому процесі. Коли транспортна система везикул порушує роботу, виникає хвороба; багато таких захворювань пов'язані з генетичними дефектами. За його розуміння генетичних механізмів, що лежать в основі транспорту везикул, Шекман отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини 2013 року, яку він розділив з американським біохіміком і клітинним біологом Джеймсом Е. Ротманом і німецько-американським біохіміком Томасом С. Зюдгофом.
Отримавши ступінь бакалавра з молекулярної біології в Університеті Каліфорнії в Лос-Анджелесі, Шекман вступив до Стенфордського університету, де виконував свої дипломні дослідження в лабораторії американського біохіміка та лікаря Артура Корнберга. У 1974 році Шекман здобув ступінь доктора біохімії. Після закінчення докторантури він став доцентом Каліфорнійського університету в Берклі, де пізніше отримав посаду професора молекулярної та клітинної біології.
У Берклі Шекман почав досліджувати мережі внутрішньоклітинних мембран, пов’язаних з везикулярним транспортом білків у дріжджів Saccharomyces cerevisiae. За допомогою інших співробітників своєї лабораторії він перевірив дріжджі на наявність мутацій, які блокували секрецію певних ферментів із клітин. Робота привела до відкриття білків-регуляторів злиття мембран, кодованих генами SEC. Пізніше було виявлено, що регулятор, кодований SEC1, взаємодіє з білком, відомим як SNAP, який, як виявив Ротман, виконує важливі функції в переміщенні мембрани везикул. У наступній роботі Шекман і його колеги виявили, що майже два десятки генів відіграють роль у транспортуванні везикул. Вони охарактеризували функцію білка кожного гена та з’ясували послідовність, у якій білки діють, щоб здійснювати транспорт. Робота Шекмана також дала розуміння механізмів брунькування везикул і транспортування білка з ендоплазматичного ретикулуму.
Шекман був лауреатом Міжнародної нагороди Фонду Гайрднера 1996 року (разом з Ротманом) і 2002 року премії Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження (разом з Ротманом). У 1992 році він був обраний членом Національної академії наук, а в 2000 році став членом Американської академії мистецтв і наук.
