Модернізація і Україна

  Оскільки нині перед Україною, внаслідок збройної агресії росії та численних втрат матеріальних і людських ресурсів, постає величезної ваги виклик відновлення та розвитку, неупереджена аналітика дослідника, що грунтується на численних авторитетних іноземних та вітчизняних джерелах, є цікавою і корисною. Особливо з огляду й на 125-річчя нашого університету, історія якого, особливо останніх років, які й досліджуються автором, – це і є модернізація у розвитку. (Пропонуються зі скороченням основні тези дослідження у перекладі з англійської).

  Теорія модернізації, впливова соціально-політична концепція, вже давно є предметом наукових дискусій щодо пояснення розвитку та демократизації країн світу. Ця теорія стверджує, що в міру того, як суспільства просуваються через етапи економічного, соціального та політичного розвитку, вони врешті-решт переймають демократичні інститути та практики (Inglehart and Welzel, 2009). Процес модернізації включає різні фактори, такі як економічне зростання, урбанізація, освіта та демократичні цінності. Хоча теорія модернізації успішно застосовується в різних контекстах, її пояснювальна сила ставиться під сумнів у випадках, коли очікуваний прямий зв'язок між розвитком і демократизацією не підтверджується (Inglehart and Welzel, 2009).

  Досвід України, пострадянської країни, яка пережила значні політичні трансформації між 1990 і 2020 роками, дає цінну можливість критично оцінити застосовність теорії модернізації. За цей період Україна зазнала значних змін в економічному, соціальному та політичному ландшафті, з різним ступенем демократизації та автократії. Отже, ця країна є цікавим прикладом для оцінки ефективності теорії модернізації в поясненні її політичної траєкторії. Метою цього дослідження є поглиблений аналіз політичного розвитку України між 1990 та 2020 роками, спираючись на дані бази даних "Різновиди демократії" (V-Dem). Досліджуючи взаємозв'язки між ключовими показниками модернізації (незалежні змінні, НЗ) та типом режиму в Україні (залежна змінна, ЗЗ), ми спробуємо з'ясувати, якою мірою теорія модернізації може пояснити політичну траєкторію країни.

  Поворотним моментом у політичній історії України стала Помаранчева революція 2004 року – серія масових протестів проти фальсифікацій на президентських виборах того року. Революція призвела до скасування результатів виборів і перемоги демократичного кандидата Віктора Ющенка, що стало кроком до демократичної консолідації (Kuzio, 2006). Однак цей прогрес був пізніше поставлений під сумнів під час президентства Віктора Януковича з 2010 по 2014 рік. Правління Януковича характеризувалося концентрацією влади, придушенням опозиції та широкомасштабною корупцією, що призвело до періоду демократичного відступу в Україні (Луцевич, 2013). Як наслідок, у 2014 році відбулася друга хвиля протестів, яка отримала назву Революція гідності. Кульмінацією цих протестів стала відставка Януковича та створення проєвропейського уряду, що знову стало сигналом відродження демократичних цінностей (Омелічева та Авдєєва, 2018).

  Протягом усього досліджуваного періоду позиція України на континуумі демократія-автократія відзначалася цими значними коливаннями (Kuzio, 2017). Перші роки незалежності, Помаранчева революція та протести Євромайдану представляють моменти демократичного поступу, тоді як президентство Януковича та триваючий конфлікт і політична нестабільність поставили під загрозу консолідацію демократії в країні (Omelicheva & Avdeyeva, 2018).

  У цьому дослідженні використано дизайн дослідження одного випадку для вивчення взаємозв'язку між модернізацією та рівнем демократії-автократії в Україні між 1990 та 2020 роками. Залежною змінною для цього аналізу є індекс ліберальної демократії V-Dem, який фіксує ступінь демократії та автократії в єдиному континуумі (Lindberg et al., 2014). Для вимірювання модернізації було обрано дві незалежні змінні: ВВП на душу населення, що представляє соціально-економічний вимір модернізації, та рівень освіти для осіб віком 15 років і старше (Education15+), що відображає розвиток людського капіталу. Ці змінні є досить корисними для порівняння з рівнем демократії в Україні, оскільки ми зможемо побачити, наскільки добре він відповідає економічному та освітньому розвитку країни за останні 30 років.

  Вибір цих змінних ґрунтується на літературі, яка стверджує, що і економічний розвиток, і освіта відіграють значну роль у процесі демократизації (Lipset, 1959). У контексті України особливо актуальним є вивчення впливу економічного зростання та рівня освіти на політичний розвиток, зважаючи на бурхливу політичну історію та економічні виклики країни (Kuzio, 2017). Аналізуючи зв'язок між цими показниками модернізації та рівнем демократії в Україні, це дослідження має на меті оцінити застосовність теорії модернізації до політичної траєкторії країни.

  Вибір цих змінних ґрунтується на літературі, яка стверджує, що і економічний розвиток, і освіта відіграють значну роль у процесі демократизації (Lipset, 1959). В контексті України особливо актуальним є дослідження впливу економічного зростання та освіти.

  Як зазначалося раніше, питання про зв'язок між теорією модернізації та іншими незалежними змінними є дискусійним. У цій частині ми проаналізуємо та виявимо зв'язок між рівнем індексу ліберальної демократії, рівнем ВВП та індексом "Освіта 15+". По-перше, зв'язок між рівнем ВВП на душу населення та рівнем демократії-автократії в Україні з 1990 по 2020 рік можна дослідити, використовуючи дані з бази даних V-Dem.

 Графік 1: Джерело: V-dem dataset v13: https://v-dem.net/data_analysis/CountryGraph/(2023)

  Судячи з цього графіка, можна вважати, що політичний клімат в Україні зазнав значних змін протягом цього періоду, з випадками як демократичного розвитку, так і відкату назад. Рівень індексу ліберальної демократії в країні демонструє загалом позитивну кореляцію з ВВП на душу населення, як свідчить аналіз наявних даних. Зв'язок між рівнем демократії та ВВП на душу населення свідчить про те, що економічне зростання сприяло консолідації демократії. Однак цей зв'язок не є строго лінійним, і були періоди, коли покращення демократії не обов'язково супроводжувалося зростанням ВВП на душу населення в країні. Наприклад, хоча рівень ліберальної демократії в Україні знизився під час правління Віктора Януковича (2010-2014), країна досягла певного економічного прогресу. Подібно до цього, Україна просунулася в напрямку демократичної консолідації, незважаючи на економічні труднощі, з якими вона зіткнулася після Євромайдану. Це відбувається тому, що під час "революцій" і протестів рівень ліберальної демократії покращився, оскільки більше політиків і протестувальників змогли просувати свої думки і заяви, тому звичайні люди мали більше різноманітних політиків для підтримки (Примушина і Теремецький, 2019). Водночас для економіки такі масові протести – це криза, яка призводить до зниження рівня ВВП на душу населення. Крім того, ми бачимо, що після Помаранчевої революції 2005 року та Революції Гідності 2014 року спостерігається падіння рівня демократії і водночас зростання економіки. У підсумку можна вважати, що загалом рівень ВВП на душу населення позитивно корелює між собою, однак під час криз обидва показники змінюються по-різному. Це – перший висновок.

  По-друге, ми проаналізуємо зв'язок між рівнем демократії та рівнем освіти15+ (відсоток населення у віці 15 років і старше, яке здобуло повну загальну середню освіту) в Україні за період з 1990 по 2020 роки. Згідно з теорією модернізації, очікується, що підвищення рівня освіти позитивно впливає на розвиток і консолідацію демократії (Inglehart and Welzel, 2009). Однак, щоб дослідити цю тенденцію, ми повинні використовувати графіки з бази даних V-Dem.

 Графік 2: Джерело: Набір даних V-dem v13: https://v-dem.net/data_analysis/CountryGraph/(2023)

 

  Судячи з цього графіка, ми бачимо, що рівень індексу "Освіта 15+" повільно зростав з 1990 року, поки не досяг свого піку в 11,51 у 2010 році. Водночас рівень індексу ліберальної демократії протягом цього періоду коливався, тому можна вважати, що прямого зв'язку між цими показниками немає.

  Важливо враховувати й інші фактори, які могли вплинути на коливання Індексу ліберальної демократії протягом цього періоду. Наприклад, такі політичні події, як Помаранчева революція 2004 року та протести Євромайдану 2013-2014 років, могли мати значний вплив на політичний ландшафт країни, незалежно від рівня освіти. Крім того, зовнішні фактори, такі як геополітична напруженість і конфлікт, що триває на сході України, також могли вплинути на траєкторію розвитку демократії в країні.

  У підсумку можна вважати, що аналіз взаємозв'язку між ВВП на душу населення, рівнем освіти 15+ та рівнем демократії-автократії в Україні з 1990 по 2020 рік виявляє певні невідповідності з очікуваннями теорії модернізації. Згідно з теорією модернізації, вищі рівні соціально-економічного розвитку та освіти повинні призводити до зростання рівня демократії в країні (Inglehart and Welzel, 2009). Однак у випадку України спостережувані взаємозв'язки не повністю відповідають цим очікуванням. Дослідження зв'язку між ВВП на душу населення та рівнем індексу ліберальної демократії в Україні показало слабкий зв'язок між цими двома змінними. Хоча в окремі періоди в Україні спостерігалося економічне зростання, це не завжди призводило до покращення рівня демократії. Аналогічно, оцінка зв'язку між рівнем освіти15+ та індексом ліберальної демократії в Україні не виявила прямого зв'язку між цими змінними. Хоча рівень освіти в країні з часом зростав, це не обов'язково призводило до послідовного покращення якості демократії. Цей висновок ще раз підкреслює складність взаємозв'язку між показниками модернізації та демократії, а також необхідність враховувати додаткові фактори, включаючи політичний, історичний та культурний контексти, для кращого розуміння динаміки демократії та її розвитку в такій країні, як Україна.

  Кілька альтернативних пояснень, що виходять за рамки теорії модернізації, можуть краще пояснити тип режиму та політичну еволюцію в Україні. Наприклад, теорія елітного торгу стверджує, що демократичні перетворення є результатом переговорів та угод про розподіл влади між політичними елітами (O'Donnell and Schmitter, 1986). З цієї точки зору, консолідація демократії в Україні може залежати від того, наскільки політичні еліти готові співпрацювати та досягати компромісів у важливих питаннях, таких як конституційна реформа та антикорупційні заходи (Хейл, 2015). Крім того, структурна теорія підкреслює роль соціально-класових структур і сили громадянського суспільства у визначенні перспектив демократизації (Rueschemeyer, Stephens, and Stephens, 1992). У випадку України слабкі організації громадянського суспільства та обмежена громадянська активність могли стати на заваді консолідації демократичних норм і практик (Fagan and Birch, 2005). Крім того, поширеність клієнтелізму та патронажних мереж могла підірвати розвиток більш інклюзивної та підзвітної політичної системи (D'Anieri, 2006).

  Концепція міжнародного впливу є ще однією точкою зору, яка зосереджується на тому, як зовнішні фактори, такі як глобалізація, регіональні організації та міжнародні норми, впливають на демократизацію (Gleditsch and Ward, 2006). Політичний ландшафт України значною мірою сформувався під впливом міжнародних сил, головним чином Європейського Союзу та Росії (Kuzio, 2011). У той час як російська інтервенція та підтримка сепаратистських рухів на сході України розпалювали конфлікт і сповільнювали зусилля країни щодо демократизації, зусилля Європейського Союзу з надання допомоги на певних умовах та інтеграції сприяли демократичним змінам і дотриманню міжнародних норм (Mearsheimer, 2014).

  З точки зору теорії модернізації, низка факторів могла мати значний вплив на політичне середовище України. Наприклад, історична спадщина радянської епохи могла перешкоджати процесу демократизації країни через її вплив на розвиток політичних інститутів і норм (Кузьо, 2011). Крім того, політична культура України, що характеризується слабким громадянським суспільством, поширеною корупцією та мережами патронажу, могла ще більше перешкоджати консолідації демократичних норм і практик (D'Anieri, 2011). Крім того, важливим фактором, який слід враховувати, є роль зовнішніх гравців, зокрема Росії, у формуванні політичної еволюції України. Втручання Росії в Україну, як політичне, так і військове, помітно вплинуло на процес демократизації країни та підтримало конфлікт у східних регіонах (Mearsheimer, 2014). Напруженість у відносинах між Росією та Україною, а також конкуруючі впливи Європейського Союзу створили складний геополітичний контекст, який вплинув на політичний розвиток України (Омелічева та Авдєєва, 2018).

  Загальний висновок. Це дослідження, базоване на численних аналітичних джерелах, дало змогу критично оцінити застосовність теорії модернізації до політичного розвитку України між 1990 і 2020 роками. Модернізація, поза сумнівом, – магістральний шлях динамічного поступу і розвитку. Хоча існують докази слабкого зв'язку між деякими показниками модернізації, такими як ВВП на душу населення та рівень освіти, з рівнем демократії-автократії в країні, ці зв'язки не повністю відповідають очікуванням теорії модернізації. Аналіз висвітлив складну динаміку політичної траєкторії України та виявив необхідність розгляду альтернативних пояснень і факторів, що виходять за рамки теорії модернізації, для кращого розуміння політичної еволюції країни. Торги між елітами, структурні умови та міжнародні впливи значною мірою сформували політичний ландшафт України.

  Приклад України підкреслює важливість багатогранного підходу до розуміння процесів демократизації та необхідність врахування цілого ряду факторів, включаючи історичний, культурний та геополітичний контексти. Як показують поточні політичні події та виклики в Україні, політична еволюція країни залишається мінливою і залежить як від внутрішніх, так і від зовнішніх сил. Розглядаючи ці фактори у поєднанні з теорією модернізації, науковці та політики можуть отримати більш повне розуміння політичної траєкторії України та перспектив демократичної консолідації в країні. Важливо враховувати й інші фактори, які могли вплинути на коливання Індексу ліберальної демократії протягом цього періоду. Наприклад, такі політичні події, як Помаранчева революція 2004 року та протести Євромайдану 2013-2014 років, могли мати значний вплив на політичний ландшафт країни, незалежно від рівня освіти. Крім того, зовнішні фактори, такі як геополітична напруженість і конфлікти та мовномасштабна війна росії проти України впливають на ці процеси, водночас і гальмуючи та уповільнюючи економічний розвиток, та, навіть, відкидаючи цілі галузі до рівня стагнації та падіння, – з іншого боку консолідують суспільство на захист рідної землі та здобуття справедливої перемоги. Можна упевнено очікувати, що ця консолідація громадянського суспільства стане запорукою стрімкого розвитку України у післявоєнний період на засадах модернізації усього економічного і суспільно-політичного життя.