Природокористування і якість життя - поради лікаря: нюх – не обмежуючись сприйняттям запахів

   Нюх — один з п’яти чуттів, переважно полягає у здатності сприймати та розрізняти запахи. Жінки зазвичай мають кращий нюх, ніж чоловіки, і ця різниця збільшується з віком. Таку перевагу жінки мають протягом усього життя. 

   Бразильські дослідники провели розтин мозку чоловіків і жінок старше 55 років, які займалися роботою, що могла покращити їхній нюх (на кшталт кухарів ресторану). Вони виявили, що в нюхових цибулинах жінок у середньому на 43% більше клітин, ніж у чоловіків.

   Побічний вплив COVID-19 на нюх привернув до нього загальну та наукову увагу. В США популярним став експрес-тест на відчуття запаху SCENTinel. COVID-19 викликав втрату нюху, причому менше третини хворих мали закладеність носа. Раніше вчені вважали, що саме закладеність носа спричиняє втрату нюху. Тепер вони наново досліджують, як віруси пошкоджують нюх, залишаючи неповноцінною цю функцію нетривалий час або довгостроково.

   Дарвін вважав нюх рудиментарним відчуттям, адже він вже не використовується для полювання, виявлення небезпеки та інших первинних видів діяльності. Під час опитування 2019 року у Великій Британії нюх назвали найменш цінним з п’яти чуттів.

 ЯК МИ ВІДЧУВАЄМО ЗАПАХ 

   Щоб щось мало запах, воно має виділяти летючі молекули. Ми вдихаємо ці молекули у верхню частину носа, де розташовані від 6 до 10 мільйонів спеціалізованих рецепторних клітин. Деякі молекули містять кілька хімічних речовин, тому вони зв’язуються з групами рецепторів, створюючи структуру запаху.

   Як тільки це відбувається, рецепторні клітини повідомляють нюхову цибулину в основі мозку, і починається процес розпізнавання та реакції. Іноді, коли запах різкий чи знайомий, це відбувається відразу. В інших випадках займає трохи часу. А буває, що запах не розрізняється, — зазвичай при застуді, коли заважає слиз. 

   Існує близько 40 мільярдів молекул, які можуть мати запах. Деякі з цих запахів можуть бути непомітними для людини. Вважається, що люди здатні виявити десятки чи навіть сотні тисяч запахів.

   Відчуття смаку працює схожим чином, тому їх часто плутають. Сенсорні клітини смакових рецепторів, які розташовані на язику, задній частині рота та піднебінні, виявляють хімічні речовини в молекулах їжі та передають цю інформацію в мозок. Коли ми жуємо та ковтаємо, деякі з цих молекул витісняються через носову порожнину до нюхових рецепторів, що сприяють процесу сприйняття. Спробуйте пожувати шматочок шоколаду затиснувши ніс — ймовірно, ви відчуєте смак інакше. Те ж саме відбувається при застуді. Те, що ми вважаємо смаком, залежать і від нюху. Тому часто люди, які скаржаться на відсутність відчуття смаку, насправді мають проблеми з нюхом.

   Такі ж рецептори, що й в носі, виявили у нирках, серці та легенях. Дослідники вважають, що ці клітини виконують кілька функцій. Наприклад, деякі з них присутні в «сонному тілі», невеликому скупченні клітин біля сонної артерії на шиї, і, ймовірно, здатні відчувати кількість кисню та вуглекислого газу, вимірюючи їх та реагуючи, як на запах.

   Запахи також можуть викликати спогади, пов’язані з певною людиною чи ситуацією у минулому. Так відбувається тому, що центр обробки запахів мозку пов’язаний із центром емоцій і пам’яті. Дослідження показало, що запах кориці покращує роботу мозку та пам’ять, що може допомогти лікувати деменцію.

 ЩО НЮХ ГОВОРИТЬ ПРО ЗДОРОВ’Я

   За спостереженнями науковців втрата нюху часто є передвісником смерті. У американському дослідженні 2014 року 3 000 людей віком від 57 до 85 років протестували на здатність розрізняти запахи. За п’ять років майже 40% тих, хто погано склав початковий тест, померли, у порівнянні з 19%, які отримали помірні результати, і 10%, які склали тест добре. За підрахунками дослідників, значна втрата нюху є сильнішим провісником ймовірності смерті в наступні 5 років, ніж емфізема, рак, серцевий напад, інсульт, діабет або серцева недостатність.

   Інші дослідження пов’язують дисфункцію нюху з багатьма нейродегенеративними захворюваннями (Паркінсона, Альцгеймера, епілепсія) та аутоімунними розладами (розсіяний склероз, хвороба Крона, міастенія). Дисфункція нюху може бути дуже раннім показником цих захворювань. Приблизно 90% людей, у яких розвинулася хвороба Паркінсона, на початковому етапі мають помітну втрату нюху.

   Водночас деякі запахи людини також можуть сигналізувати про захворювання.  У 19 столітті запах ацетону у диханні вважався ознакою діабету. Існує метаболічний розлад, який називається хворобою кленового сиропу, коли сеча має солодкий запах. У медичній літературі є багато інших прикладів, коли запах шкіри пов’язаний з певними захворюваннями. Зміни в організмі, що відбуваються при окремих захворюваннях, впливають на рідини організму, як слина чи кров. Ці дані мають потенціал для діагностики — вчені навчають собак (і навіть мурах) розпізнавати на запах такі хвороби, як рак. 

 ЗНИЖЕННЯ ФУНКЦІЇ НЮХУ У СТАРОСТІ

   Як і слух і зір, нюх з віком поступово слабшає. 75% людей старше 80 років мають очевидні проблеми з нюхом. У віці від 65 до 80 років це стосується половини населення. А серед тих, кому за 65 років, від 5% до 15% взагалі втрачають нюх (цей стан називається аносмією).

   Вважається, що зниження функції нюху спричинене, принаймні частково, простудними захворюваннями. У нюховому ендотелії верхньої частини носа щоразу при сильній застуді утворюються маленькі пошкоджені острівці чужорідного епітелію, які називаються метаплазією.

   Зараз багато досліджень вивчають, чи можна сповільнити або зупинити втрату нюху, пов’язану з віком, і чи можна покращити нюх. Якщо рецепторні клітини пошкоджені вірусами, нещасним випадком або старінням, вони не відновлюються. Але можливо навчитися відчувати запахи краще. Зокрема, розпізнавати та ідентифікувати нові запахи. Для цього варто частіше «пробувати на запах» щось нове, різні аромати. Винні сомельє, по суті, роблять те ж саме, знайомлячись із багатьма сортами вина, щоб дізнатися їхні нюанси запаху.

  ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ЗАПАХІВ У МАЙБУТНЬОМУ 

   Сьогодні нюх не має таку вирішальну роль для нас, як для первісних людей, що вистежували здобич. Але гени, які керували цією поведінкою, все ще присутні. Хоча сучасні дослідження знаходять докази теорії про те, що наш нюх як виду може деградувати при мутації генів. Однак на це потрібні століття. Нюх розвивається та адаптується. Будь-яка здатність відчувати запахи, яку ми втратили, могла бути замінена або компенсована набуттям нових. Наприклад, розпізнання запаху витоку газу, чого доісторичній людині не потрібно було боятися. 

   Науковці продовжують вивчати нюх, і попереду нас чекають цікаві відкриття. Так, наразі невідомо, як саме хімічна структура впливає на нюхове сприйняття. На відміну від зору, де довжина хвилі перетворюється на колір, і слуху, де частота передбачає висоту. Жоден вчений чи парфумер, побачивши нову молекулярну структуру, не може передбачити, який запах вона матиме. 

   Олег Швець,
к.м.н., професор кафедри технології м'ясних, рибних та морепродуктів,
факультету харчових технологій та управління якістю продукції АПК,
президент Асоціації дієтологів України,
лікар-терапевт вищої категорії, лікар-гастроентеролог
вищої категорії, лікар-дієтолог вищої категорії