Студенти факультету харчових технологій та управління якістю продукції АПК долучились до мирних акцій в підтримку України у Франції: Ми зробимо все, щоб синьо-жовті кольори продовжили свій визвольний рух

 Ми щодня дякуємо ЗСУ за боротьбу і захист, за можливість прокинутися зранку. Водночас треба пам’ятати, що наша незалежність і перемога України у цій війні залежить від кожного з нас. І боротися за неї треба не лише на передовій.

Навчаючись у Вищій школі сільського господарства м. Ліль у Франції (за міжнародною програмою Еразмус+) ми душею і думками вдома, в Україні – в Києві, Херсоні, Енергодарі, Запоріжжі, Одесі – там, де залишились наші батьки, брати, сестри, бабусі й дідусі. Не можемо залишатися пасивними спостерігачами трагічних подій. Розуміємо, щоб війна закінчилася швидше, нам всім потрібно ще більше об'єднатися. Не тільки українцям, а всьому цивілізованому світу. Потрібно, щоб про нас, українців, не забували у світі, де немає війни, де немає комендантської години та повітряних тривог, де російські ракети посеред мирного міста не нищать багатоповерхівки з людьми.

Ми можемо привертати увагу до України, долучаючись до мирних акцій в підтримку України, поширювати наші традиції, акцентувати нашу автентичність. 

Париж, Лілль часто є центрами проведення мітингів в підтримку України. Надзвичайно зворушливо, коли ти бачиш як на фасаді мерії міста вивісили синьо-жовті прапори в знак солідарності з українським народом.  Ейфелева вежа підсвічується  з українським колоритом, чути, як звучить гімн України. Проведення і участь в таких заходах – не тільки звернення до місцевої влади про військову та економічну допомогу, але й нагадування світові: війна не закінчилася. Ми були приємно здивовані, скільки іноземців долучаються до таких заходів. Дуже приємно чути слова підтримки: «Ви не самі тут, ми з вами». Це неймовірне відчуття, що нас чують та світ з нами. В очах людей ми бачимо сльози й сум, але заразом рішучість і силу. Протестувальники підтримують Україну, демонструють свою свідому позицію та підтримку.   

Усе, що нам залишається та що ми зобов'язані робити, – це бути рупором України, бо хлопці та дівчата воюють за нашу свободу, незалежність, майбутнє , а ми тримаємо свій фронт!

І прийде час, коли один скаже "Слава Україні!", а мільйони відповідатимуть "Героям слава!" – Степан Бандера.

Сьогодні ми це чуємо!

Слава Україні!

Героям слава!

Панченко Вероніка,

Толок Єва, Мамєєва Єлизавета,

студенти факультету харчових технологій