ДЕНЬ, ЯКИЙ РОЗДІЛИВ НАШЕ ЖИТТЯ НА «ДО» І «ПІСЛЯ» (уривки зі спогадів працівників і студентів коледжу)
ДЕНЬ, ЯКИЙ РОЗДІЛИВ НАШЕ ЖИТТЯ НА «ДО» І «ПІСЛЯ» (уривки зі спогадів працівників і студентів коледжу)
24 лютого 2023 року
Ранок 24.02.2022р. почався телефонним дзвінком завідуючої господарством:
- Почалось!
- Що почалось?
- Війна…
За вікном гучно бахкало та низько на форсажі літали ракети та літаки, але до свідомості ще не могло дійти, що розпочалася жахлива війна. Бо в моїй уяві цивілізований світ 21 століття ніяк не поєднувався з великою війною у центрі Європи…
Сергій КРОПИВКО
24 лютого 2022 року я прокинулася від дзвінка подруги, яка живе у Конотопі Сумської області. Вона у сльозах говорила про те, росія пішла на нас війною, що в їхньому місті чути вибухи, що потрібно збирати речі і тікати. А потім я сама почула вибухи, які вже були біля нас. Не пам’ятаю, яких почуттів було більше в той момент: розгубленість, страх, відчай. Мабуть, всі разом. Але було яскраве відчуття, що враз все змінилося, що не буде більше так, як було.
Вікторія ВІРКО
Спогади… спогади… спогади…
Намагаюсь забути, викинути з пам’яті, жити звичним життям... Це неможливо.
Напруга і тривога витали навколо кілька місяців. Тривожні новини з екранів телевізорів. Ні серце, ні розум не хотіли їх сприймати. Бо ж як це можливо, яка війна? Для чого… з ким… чому?
Прокинулася о 5 ранку від вибухів.
Наталія ГАПОНЮК
Ранок 24 лютого 2022року – це ранок, який вкарбувався в пам'ять назавжди. Ранок, який розпочався не зі звуку будильника, а – вибуху. Важко було в першу чергу усвідомити, що ж це на справді: сон, дійсність чи «галюцинація». Коли пролунало кілька вибухів, які було чути зі сторони Василькова, а потім новини на телефоні у вигляді сповіщення та короткого «рф розпочала війну проти України» , на жаль, до пам'яті не привели. Через кілька хвилин здалося, що не чути вибухів і можна припустити, що повідомлення у новинах – фейк, але коли почали телефонувати родичі і говорити про те, що все ж таки війна, то з'явився глибокий неспокій, не так за себе як за дитину. І відразу запитання: «Що ж робити, як бути, куди бігти???»
Тетяна ГАЦЬ
Дуже важко згадувати 24 лютого 2022 року. У нас свої спогади. Ця дата розділила усіх нас на «до» і «після…». У ніч з 23 на 24 лютого моя сім’я готувалася до святкування Дня народження моєї донечки. Їй виповнилося 14 років. Але навіть у старшому сні мені не могло наснитися, що моя сім’я проснеться від вибухів за вікном, а не від сюрпризів, які ми приготували для нашої дівчинки. Дуже важко було сказати їй: «Доню, ми тебе вітаємо, але свята не буде, бо почалася війна».
Наталія ГРИЦИШИН
24 лютого 5:30 розбудив телефонний дзвінок:
– Тетяно Іванівно, що робити? Бомблять!
Це була моя студентка Світлана з гуртожитку.
Що їй сказати? Адже тільки вчора ми обговорювали можливість нападу росії. І я сама запевняла своїх вихованців, що це малоймовірно.
Перш за все потрібно її заспокоїти. Але паніка опанувала мене саму.
Тетяна ІВАНЧЕНКО
Я вже вдруге відчула, як російська Федерація намагається «освободіть» Україну. Ранок 24 лютого 2022 року відкарбувався у моєму спогаді назавжди. Хоч я і чула новини про можливі події, але до останнього не вірила що це можливо.
Прокинулась я о 3:00 ранку від важкого гулу. Одразу в пам’яті почали згадуватись страшні події 2014 року… Почала молитись… А о 5:00 почула перші вибухи, серце завмерло. Прокинувся чоловік з запитанням: « Що це?», коротко відповіла: «ВІЙНА!».
Аліна КРАВЦОВА
24 лютого, 5 ранку, всі вдома прокинулися від гучного вибуху. В паніці ніхто не зміг нічого зрозуміти… Але так було лише перші 10 хвилин, поки не взяли до рук телефони.
Початок війни. путін заявив про початок вторгнення на територію нашої держави.
Богдана ОСИПЕНКО
Наше буденне життя у лютому йшло, як зазвичай, але вже 22.02.2022р. відчувалась певна напруга. Не знаю, чи це через те, що у мене тяжко захворів мій тато, який був прооперований і прикований до ліжка.
Серед ночі ми прокинулись від того, що за вікном було чути дивні звуки, які ми ще ніколи не чули, а згодом і зарево, яке було видно зі сторони Києва. Тоді зрозуміли, що напевно почалось те чого, ніхто не чекав, а саме війна. Наш мозок до кінця не міг усвідомити, що таке може бути у 21 столітті.
Наталія СИДОРКО
Дзвінок о 05.10.
Брат з Києва тихим голосом: "війна".
Стан-шок, але запитую чому????
У відповідь-вийди на балкон, почуєш.
Відкрив балкон і все тіло пронизав гуркіт розриву ракети.
Десь дуже недалеко.
Як пізніше зрозумів, то звук зі столиці.
Далі хвилина шоку і афект......
У цьому стані розумію - дітей потрібно швидко вивезти якнайдалі.
Не пам’ятаю скільки хвилин збирали найпотрібніші речі. Але мусив розбудити дітей страшним не тільки дітям, але й дорослим людям, словом "війна".
Роман ТАСАЖ
Останнім часом все частіше згадується 24 лютого 2022 року, 5:00, слова доньки «мамо, просинайся – ВІЙНА». 8:00 їдемо автомобілем з коледжу до сестри на вул. Незалежності (зазвичай займає 15 хв), а цього разу 1,5 години. Навколо паніка, затори. На АЗС черги, всі знервовані. Приїхали. Починаємо облаштовувати підвал з думкою, що це не надовго.
Перша доба: шок і нерозуміння «що відбувається». Над хатою літають літаки і ми не розуміємо чи це наші, чи ні. Чути вибухи – холоне серце.
Лариса ЯЩЕНКО
Прокинулась на світанку від того, що дзвонить телефон молодшого брата. Йому дзвонив друг і це було дуже дивно, що у такій ранній порі. Брат передав слухавку татові, на тій лінії був його батько. Коли тато закінчив розмову, я спитала що трапилось?
Тато сказав... Стріляють, почалась війна.
У мене сльози. Паніки не було. Чула один глухий вибух і все. Більше нічого. Ми разом із батьками почали думати що робити далі.
Марія ХАНАЧЕВСЬКА
На годиннику п’ята ранку. 24 лютого 2022 рік. Я, як і всі Українці, мирно спала в своєму ліжку, на своїй землі, у своєму будинку, але якесь шосте чуття дало мені можливість прокинутися за декілька хвилин до вибухів. Пролунав перший вибух, паніка, але тоді я не розуміла, що це, і навіть не уявляла, що на наш військовий аеродром, який знаходиться в п’яти кілометрах від мого будинку падають ворожі російські ракети. Під час другого вибуху прокинулась бабуся. Загалом вибухів було п’ять, але коли з аеродрому почали злітати літаки - стало дійсно моторошно. Як я зазначила раніше, моя бабуся військова, на її думку це була диверсія з боку ворожої країни і так ми думали до того моменту, поки мама не сказала «а може це війна почалась?...».
Валерія МЕГЕДЬ
Пишу я зараз в той же місяць, і мене знову охоплює передчуття дежавю. Час ніби не йшов, і лютий не закінчувався. А все ж тоді, це був страшний сон, який хочеться викинути з голови! Передчуття все те ж, що й тоді, але я впевнена, що я прокинуся, країна прокинеться, і настане березень – місяць, який змінить історію сучасної України, адже ми вже не ті, ми – сильні та непереможні. Поки тече кров кожного Українця – доки буде жити Сильна та Незалежна Україна!
Ілона ПАШЕНЦЕВА
