Вплив воєнних дій на ґрунт
Вплив воєнних дій на ґрунт
20 січня 2023 року
Ґрунт є основою всіх процесів виробництва продуктів харчування - від нього залежить майже 95% світового виробництва продовольства.
У ґрунтах, що втратили рослинний покрив неприродним шляхом, практично відсутня коренева біомаса, а значить виснажуються запаси цінних мінералів, органічної речовини та біоенергетичних ресурсів. Такі ґрунти стають неродючими, втрачають здатність структуруватися, і більш схильні до ерозії.
Важко навіть оцінити збитки, завдані ґрунту війною. Від початку повномасштабного вторгнення війська РФ зруйнували та продовжують нищити інфраструктуру та життя людей. Проте війна становить загрозу для здоров'я українців ще й у довготривалій перспективі - через забруднення довкілля. Серед всіх екосистем, що зазнають негативного впливу від воєнних дій, найбільше страждають шари ґрунту. Вони ж і відновлюються найповільніше: природний темп відновлення родючого шару ґрунту - один сантиметр за сто років. Воєнні дії ще більше загострюють цю проблему і можуть пришвидшувати процеси деградації.
Українська земля перетворилася на жахливий полігон для випробування різних видів озброєння. Знищення верхнього родючого шару ґрунту, який формувався протягом століть, відбувається внаслідок вибухів ракет, артилерійських снарядів різних типів, фугасних авіабомб, безпілотників, снарядів різних типів РСЗО, «вакуумних» бомб тощо. Це при тому, що за останні 100 років вітчизняні ґрунти втратили близько 30 % гумусу. Війна прискорює цей процес. Ґрунти втрачають родючість через зміну фізичних, хімічних та фізико-хімічних властивостей.
Під час вибуху всі речовини проходять повне окиснення, а продукти хімічної реакції вивільняються в атмосферу. Основні з них - вуглекислий газ і водяна пара - не є токсичними, а шкідливі в контексті зміни клімату, оскільки обидва є парниковими газами. В атмосфері оксиди сірки та азоту можуть спричинити кислотні дощі, які змінюють рН ґрунту та викликають опіки рослин, до яких особливо чутливі хвойні. Тобто хімічні речовини, що потрапили у ґрунт, дуже розпорошені, а це сприяє їх швидкому розповсюдженню, зокрема потраплянню у ґрунтові та поверхневі води.
Забруднення важкими металами може відгукуватись не один десяток років. У місцях бойових дій важкі метали подекуди перевищують фонові значення у 30 разів. Із залишками зброї у ґрунт потрапляють такі метали як хром (Cr), миш'як (As), ртуть (Hg), нікель (Ni), цинк (Zn) і кадмій (Cd). Ці речовини потрапляючи до ґрунту, мігрують до ґрунтових вод і в результаті потрапляють до харчових ланцюгів, впливаючи і на тварин, і на людей.
Важливішим буде не фактор часу, а саме хімічні властивості ґрунту та кліматичні умови. Специфічні характеристики кислих ґрунтів, піщаний склад, низька ємність катіонного обміну і низький рівень органічної речовини (окремо або в комбінації) посилюватимуть процеси мобілізації важких металів. Тоді як лужні ґрунти, текстура суглинків (мулистих суглинків) глини, висока ємність і високий вміст органіки обмежує рухливість потенційно токсичних елементів.
Забруднення ґрунтів паливно-мастильними матеріалами та іншими нафтопродуктами відбувається внаслідок руху та пошкоджень сухопутної військової техніки. Фахівці констатують, що в ґрунтах, просочених паливно-мастильними матеріалами, знижується водопроникність, витісняється кисень, порушуються біохімічні та мікробіологічні процеси. Внаслідок цього погіршується водний, повітряний режими та колообіг поживних речовин, порушується кореневе живлення рослин, гальмується їх ріст і розвиток, що спричиняє загибель.
Уже зараз ми маємо планувати, як допомогти нашій землі швидше відновитися після цієї війни. Зрозуміло, що вирощувати будь-що на таких ґрунтах буде неможливо протягом довгого часу. Оскільки очікується значне хімічне забруднення ґрунтів та вод. Важливо після війни подбати про ефективну систему моніторингу стану довкілля, яка б дозволила зафіксувати реальний об’єм завданої шкоди довкіллю та дозволила вжити найефективніших заходів, щоб уникнути подальшого погіршення ситуації та щоб відновити екосистеми до безпечного стану - і для людини, і для дикої природи.
Яке скорочення чекає Україну після завершення воєнних дій, зараз ще важко прогнозувати. Реабілітація ґрунтів на місцях обстрілів полягає не лише в розмінуванні, а й в подальшому очищенні земель від інших хімічних залишків, які залишаються в ґрунті після війни.
Рекультивація таких ґрунтів з метою повернення їх у сільськогосподарське виробництво, після обстеження та розмінування, здійснюється шляхом механічного загортання скребками бульдозерів та грейдерів без урахування внутрішньої будови ґрунту та генетичних горизонтів, тобто проводиться груба рекультивація. Відтворення родючості ґрунту після грубої рекультивації в місцях руйнації прогнозовано буде відбуватися десятки років залежно від площі руйнації та потребуватиме значних фінансових вкладень, без яких вирощування сталих та якісних врожаїв сільськогосподарських культур буде проблематичним.
Беручи до уваги всю серйозність та небезпеку ситуації, що склалася, в Україні вже шукають шляхи вирішення проблеми забруднення ґрунтів внаслідок війни. Фахівці зайняті розробкою інструментарію та механізмів, впровадження яких дозволить мінімізувати наслідки воєнних дій у подальші роки.
Ірина ЄВПАК, викладач
