Серія лекцій з розвитку сільських територій і забудованих земель шляхом їх реорганізації від професорів Вінріха Фосса (Університет Лейбніца в Ганновері) і Ханса-Йоахіма Лінке (Технічний університет Дармштадта)

  Організаторами пізнавальної зустрічі стали факультет землевпорядкування Національного університету біоресурсів і природокористування України і проєкт «Німецько-Український aгрополітичний діалог», зокрема його компонент «Фаховий діалог із земельних питань».

  Зустріч орієнтована була на здобувачів університетів України, в яких здійснюється підготовка землевпорядників і геодезистів. Водночас, до неї долучилися й практикуючі землевпорядники, управлінці органів місцевого самоврядування з Полтавщини, Черкащини, Одещини, Львівщини та інших регіонів. Також вона стала цікавою аспірантам, магістрам, науково-педагогічним працівникам із закладів вищої освіти Києва, Львова, Житомира, Рівного, Одеси та інших міст. Комунікаційною основою, цього разу, стала платформа Zoom до якої доєдналось близько 60 учасників.

 

  Декан факультету землевпорядкування Тарас Євсюков виступив у ролі модератора заходу. Розпочав Тарас Олексійович зустріч із нагадування, що ця подія попередньо була запланована на 16 грудня 2022 року, проте через масований ракетний обстріл України вона не відбулась і була перенесена. Звісно ж, модератор заходу нагадав його учасникам про необхідність дотримання безпекових правил під час відеоконференції, а також підкреслив, що у повоєнному відновленні України, відбудові населених пунктів, реконструкції будівель і споруд та відновленні інфраструктури важливо скористатися досвідом Європи, упроваджувати новітні технології. Більш того, актуальність лекційної тематики продиктована необхідністю застосування майбутніми фахівцями у сфері геодезії, землеустрою та містобудування кращих європейських практик, оскільки Україна минулого року стала кандидатом на членство у Європейському Союзі. Потому із вступним словом виступив Аудріус Паура – представника проєкту «Фаховий діалог із земельних питань» Німецько-українського агрополітичного діалогу (АПД), коротко розповів про мету проєкту «Фаховий діалог із земельних питань» Німецько-українського агрополітичного діалогу, зазначивши, що співпраця наших країн є дуже важливою і цінною, а Німеччина виявляє повну підтримку України.

 

  Професор з управління земельними ресурсами і нерухомістю Геодезичного інституту Університету Лейбніца в Ганновері, доктор Вінріх Фосс на початку лекції привітав усіх учасників і присвятив свій виступ інтегрованому розвитку села. На порядку денному було чотири головних пункти. По-перше, це розвиток сільських територій та на скільки він є важливим сьогодні. По-друге, це поняття інтегрованого розвитку села та існуючих стратегій. Проте вчений одразу ж зазначив, що на сьогоднішній зустрічі головний акцент буде зроблений саме на селах та їхньому розвитку (населених пунктах), а не територіях, що належать до сільських. По-третє, мова буде йти про фінансову підтримку таких проектів і по-четверте дізнаємося як імплементувати стратегію у життя. Перша рамкова умова – демографічні зміни. Тут виділяють три поняття – нас стає менше, ми старішаємо, ми стаємо різними (інтегруються інші люди, країни). Таким чином, демографічні зміни ставатимуть відчутнішими і це потрібно брати до уваги, якщо ми говоримо про розвиток села. Потрібно враховувати потреби усіх вікових груп. Наступні важливі прогнози – це зміни у кількості сільськогосподарських підприємств. Їх дедалі стає менше і зайнятість у сільському господарстві також стає меншою. Різниться і кількість зайнятих за економічними секторами – первинному, вторинному і третинному. Якщо ми хочемо залишити людей у селі, то маємо створити там відповідні умови – відповідну інфраструктуру (школа, магазин, лікарня та ін.). Але в селах все менше залишається таких об’єктів, особливо якщо йде мова про «слабке» село. Базовими функціями життєзабезпечення в селі звісно залишаються – житло, робота, відпочинок, можливість здійснювати покупки, бізнес, освіта та ін. Підсумовуючи можна зазначити, що нинішні аграрно-структурні та економічні зміни у селі пов’язані з появою земельних ділянок, що не використовуються (наприклад сільськогосподарські подвір'я, промислові зони). Втрата робочих місць породжує міграцію із села, зміни у соціальній інфраструктурі, забезпечення життєдіяльності тощо. 

  Потім професор Вінріх Фосс зупинився на понятті інтегрованого сільського розвитку. Інтегрований сільський розвиток – це міжмуніципальний і регіональний підхід до самостійного розвитку сільських регіонів. Його потрібно планувати і для цього необхідно формувати візії розвитку села, ландшафту, регіону. Має бути конкретна візія, яка потім розбивається на цілі (що групуються) і після цього цілі підкріпляються конкретними проектами. Далі він зупинився на прикладі Концепції інтегрованого сільського розвитку «Peiner Land» регіону Leader, здійснивши його глибокий аналіз, коментуючи кожні заходи і зміст фази процесу. Читачі можуть ознайомитися з нею детальніше за покликанням (https://www.region-peiner-land.de). Після чого доктор Фосс перейшов до програм фінансового сприяння інтегрованому сільському розвитку, керівництва фінансового сприяння федеральних земель, участі у програмах фінансового сприяння. Важливо розуміти, що таке сприяння здійснюється на різних рівнях. По-перше, на рівні Європейського Союзу через Європейський фонд сільського господарства і розвитку сільських територій (ELER). За такого сприяння виділяють дві складові. Одна з них це прямі дотації аграрним підприємствам, інша – сприяння сільському розвитку. По-друге, це сприяння на національному рівні (федерація плюс федеральні землі). А спільне завдання полягає у покращенні аграрної структури і захисту узбережжя (GAK). Рамкові плани визначають зміст і розмір такого сприяння. І на третьому рівні вже федеральні землі відповідають за адміністрування коштів сприяння.

  Перейшовши до питання імплементації розвитку села експерт зазначив, що нинішній сільський розвиток потребує цілісного підходу (не просто модернізації сільського господарства і будівельних заходів). Потрібно також покращувати інфраструктуру (децентралізоване життєзабезпечення, громадський транспорт, швидкісний інтернет, школи, лікарі тощо). Необхідно вибудовувати орієнтири на сільську культуру (будинки, будівельні матеріали, сільська спільнота, громадські об'єднання та ін.) як чинники самобутності, ідентифікації та іміджу. І надалі представив ще кілька прикладів реалізації Концепції розвитку села «від планування до впровадження». Перед тим як перейти до висновків, лектор зупинився на трьох головних відповідях на виклики, які сьогодні з’являються при оновленні села. Перша відповідь полягає у забезпеченні упорядкованого розвитку населеного пункту. Іншими словами має бути «перевага внутрішнього розвитку перед зовнішнім». Має здійснюватися обмеження зовнішнього розвитку («відповідно до потреб і населеного пункту»), сприяння внутрішньому розвитку, ре-активізація центру села. Другий відповідь – це активне управління земельними ресурсами і населеним пунктом. Необхідно створювати і кадастр порожніх і нефункціонуючих будівель/споруд (спустілих промислових зон і сільськогосподарських подвір’їв) та безлюдних будинків. Варто вести активну роботу із власниками і зацікавленими покупцями. І нарешті третя відповідь – це покращення якості житлового середовища. Насамперед її пов’язують з реновацією і зміною цільового призначення земель, формуванням простору спільного користування (сільські майданчики, клуб тощо), уповільнення транспортного руху, скорочення викидів, захист від повеней, покращення якості дозвілля. У своїх висновках професор Фосс зазначив, що розвиток села у майбутньому потребує узгодження цілей і візій розвитку, посилення ролі сільської спільноти, розвитку внутрішнього будівництва (за рахунок внутрішньої території села) та оновлення старого, уможливлення нового і не має бути порожніх будинків. Перспективи ж розвитку села у майбутньому пов’язані із діджиталізацією, швидкісним інтернетом, набутим досвідом від пандемії коронавірусу – дистанційна робота (Home-Office) і здійснення інтернет-покупок, і використанням автономних транспортних засобів жителями, які їздять в місто на роботу.

  Професор факультету управління земельними ресурсами, Інституту геодезії Технічного університету Дармштадта, доктор Ханс-Йоахім Лінке присвятив свою лекцію питанню реорганізація земель під забудову й ресурсоефективній інфраструктурі. У цьому контексті вони розглядаються як інструменти сталого розвитку територій забудови в містах і селах. Серед питань, які були розглянуті спікером були: ідея реорганізації землі під забудову, приклади застосування реорганізації земель під забудову, актуальні вимоги до ресурсоефективного розвитку територій під забудову та головні принципи державної реорганізації земель під забудову. Лектор зазначив, що результат реорганізації земель під забудову може бути досягнутий за допомогою приватно-правових договорів купівлі-продажу, якщо власники або інші правоволодільці земельних ділянок на території під забудову дійшли згоди щодо формування земельних ділянок під забудову й продають ділянки для інженерної підготовки й інфраструктурних об’єктів громаді чи суб’єкту будівництва. Але потрібні комплексні знання складних правових положень, також деякі власники можуть перешкодити погодженню (суб’єктивні інтереси). Потому він привів декілька прикладів застосування реорганізації земель під забудову. Перший стосувався ущільнення існуючої території забудови на прикладі Плану забудови внутрішнього розвитку за § 13 a Будівельного кодексу район «Херцбах/Драйгюзвеґ» міста Емсдеттена (№ 31A), де було проведено розроблення компактних структур поселення, ревіталізацію покинутих площ (напр., площі під колишніми невеликими городами й садами або колишня покинута сільськогосподарська споруда), використання наявних інженерних мереж й об’єктів інфраструктури. Другим прикладом було нове формування територій забудови, зруйнованих внаслідок катастрофи для району маленьких будинків у місті Герборн внаслідок пожежі (1904) www.lagis-hessen.de/de/subjects/idrec/sn/bd/id/17-074. Третім прикладом було нове формування територій забудови, зруйнованих внаслідок війни. Цей приклад був розглянутий на прикладі руйнування історичного центру Бонну у Другій світовій війні. Таким чином, інструмент реорганізації земель під забудову можна використовувати у різні способи: як у межах першого використання ділянки під забудову, так і для реструктуризації наявних територій забудови. Інструмент реструктуризації земель під забудову має бути гнучким, аби мати змогу виконувати актуальні вимоги до нового будівельного використання. Потому професор Лінке перейшов до питання ресурсоефективної території забудови. У разі такої забудови постачання енергії (напр., електроенергії, тепла, холоду) і води (включаючи водовідведення) відбувається, за можливості, від місцевих джерел і у формі господарства замкнутого циклу. Перевагами такої технології є скорочення використання ресурсів (напр., зниження втрат від транспортування), місцева спільнота відповідальності (напр., використання власних ресурсів), незалежність від зовнішніх і центральних установок (напр., ризик відключення). Але не оминув він і недоліки таких технологій, якими є власна відповідальність місцевої спільноти (напр., організація необхідної інфраструктури громадою або мешканцями території забудови) та необхідність змін у поведінці користувачів (напр., налаштування попиту на електроенергію до пропозиції). Далі спікер перейшов до питання визначення зміни вартості внаслідок державної реорганізації земель під забудову на нових територіях забудови. На земельних ділянках без забудови вартість землі після реорганізації земель під забудову більше або дорівнює вартості землі до реорганізації земель під забудову. Вартість отриманої землі внаслідок реорганізації земель під забудову більше або дорівнює вартості земельного внеску до процедури реорганізації земель для забудови (попри передачу частки внесеної площі до інженерної підготовки й інфраструктурних об’єктів). Якщо ж говорити про визначення зміни вартості внаслідок державної реорганізації земель під забудову на забудованих територіях, то тут виокремлюють зміну вартості землі ((умовно) незабудованої земельної ділянки) і вартості будівель. Зміна вартості землі обчислюється аналогічно до нових територій забудови, а от підвищення вартості землі за рахунок заощадження коштів на геодезичне вимірювання та договори, надання площ для інженерної підготовки й інфраструктурних об’єктів, а також переваги ставок, як правило, не досягається, тому що земельні ділянки, передані до реорганізації земель під забудову, вже були придатні до забудови і відбулося просто покращення умов для забудови. Підбиваючи підсумки щодо застосування інструменту реорганізації земель під забудову потрібно наголосити на наступному: реорганізація земель під забудову – це комплексний інструмент з високою доданою вартістю, який використовується для ресурсоефективного розвитку територій під забудову; успішне застосування органами влади цього інструменту створює високий рівень довіри з боку власників земельних ділянок. Важливий висновок для відбудови й загального економічного розвитку України – ліквідацію наслідків війни можна використати для розробки ресурсоефективних територій забудови в уже наявному фонді міст і сіл.

  По завершенню кожного виступу слухачі проходили проміжне тестування, що вказувало на рівень їхнього засвоєння матеріалу. А вже після тестування, учасники могли адресувати лекторам свої запитання або ж вступити у жваву і цікаву дискусію. До спікерів було поставлено значну кількість питань від професора Івана Ковальчука, студентів бакалаврів Костянтина Кудрявцева та Катерини Михайлик, Володимира Гурнака та інших.

 

  Зазначимо, що завдячуючи професійним перекладачам Ігорю Плашкіну та Олені Константіновій лекції синхронно перекладалися на українську та німецьку мови.