Точка відліку – минуле та теперішне сьогодення у ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція»

7 січня 2023 року

Агрономічна дослідна станція бере свій початок від радгоспу «Митниця» Саливінківського цукрокомбінату, який був організований в 1921 році. У 1956 р. Постановою ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР від 10.05.1956 р. № 524 і наказом Міністерства вищої освіти УРСР від 24.05.1956 р. № 390 «Про прийняття радгоспів сільськогосподарськими учбовими закладами» радгосп Митниця був переданий у підпорядкування Українській сільськогосподарській академії як навчально-дослідне господарство. Наказом по Українській сільськогосподарській академії від 23.03.1956 р. №84 «Про об’єднання Митницької Агрономічної дослідної станції та Митницького навчально-дослідного господарства» створена Агрономічна дослідна станція.

Тут нині використовується 1128 га землі, з яких рілля становить 936 га. Напрям діяльності – наукові дослідження, організація наукової і виробничої практики студентів, вирощування насіння високих репродукцій зернових культур, племінне скотарство.

Село Пшеничне розташоване між селами Кодаки та Ксаверівка. Відстань до районного центру 22 км, до Києва – 56 км. На 1.01.2014 р. у Пшеничному проживають 645 осіб, загальна кількість домоволодінь – 234.

Митниця, яку було перейменовано у село Пшеничне яке виникло у XVII ст. після укладання «Вічного миру» (1686 р.). На кордоні між Росією і Польщею було відкрито митницю, де брали мито за товари, що їх ввозили в межі Російської держави. Звідси й походить назва села.

Біля Митниці є два кургани і проходить один із Змієвих валів (тепер називається Митницьким). Понад 100 років по цьому валу проходив кордон між Росією та землями, які захопила Польща.

За розповідями старожилів, земля, на якій розташоване село,до 1918 року належала поміщиці Браницькій. Панське господарство було вкрай занедбане. З усіх земель під посівами сільськогосподарських культур знаходилося тільки 30 га. Інші не оброблялися через значну заболоченість. На той час у селі нараховувалося всього 10 дворів. У 1921 році поміщицькі землі передали новоствореному Саливінківському цукровому заводу, і це його відділення отримало назву «Митниця».

За радянської влади це село знаходилося за 9 км від районного центру Васильків. Населення складало 1077 чоловік, була центральна садиба колгоспу ім. Леніна. Колгосп мав 1467 га землі, в т.ч. 1104 га орної. Тут вирощували пшеницю, кукурудзу, овочі, цукрові буряки. Було розвинене молочне тваринництво, свинарство і птахівництво. За успіхи у розвитку колгоспного виробництва 167 осіб нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу, в т.ч. орденом Леніна – ланкову А.І. Сороку. В селі діяла восьмирічна школа, клуб, бібліотека.

За бойові заслуги на фронтах Другої світової війни 67 жителів села нагороджено орденами її медалями СРСР, серед них І.С. Тонковид удостоєний ордена Слави трьох ступенів.

У березні 1945 р. землі передаються в підпорядкування Коростишевській паперовій фабриці і використовуються як підсобне господарство. В липні 1949 р. воно передається тресту Укрголовцукор. З цього часу підсобне господартво стає складовою частиною Саливінківського цукрового комбінату Київського цукротресту і спеціалізується на вирощуванні цукрових буряків. У 1954 р. радгосп складався з одного відділку. Спеціалізація – буряково-тваринницька.

Після підпорядкування у 1956 р. Українській сільськогосподарській академії як навчально-дослідного господарства було створено Агрономічну дослідну станцію. Після всіх змін і потрясінь, укрупнень і об’єднань у 1990 р. село Пшеничне перейменовують на честь Павла Дмитровича Пшеничного – першого ректора Української сільськогосподарської академії, створеної у 1954 р., великого вченого у галузі зоотехнії та годівлі сільськогосподарських тварин.

Практичне навчання студентів

Садиба працівників Зруйнована свердловина

Новий базовий вуз був підпорядкований союзному Міністерству сільського господарства. Народжена ще всередині 20-х років ідея створення Всеукраїнської сільськогосподарської академії була втілена в життя.

На початку діяльності П.Д. Пшеничного в Києві у 1957 р. при навчальній частині Української сільськогосподарської академії наук на базі кафедр загальної зоотехнії га годівлі сільськогосподарських тварин, яку П.Д. Пшеничний очолював до 1974 р., було відкрито зоотехнічний факультет.

Сприятливі умови для створення зоотехнічного факультету склалися у зв'язку зі зміною статусу УСГА. Постановою Ради Міністрів УРСР від 30 грудня 1956 р. при Міністерстві сільського господарства УРСР було організовано Українську академію сільськогосподарських наук (УАСГН), до якої ввійшли 88 науково-дослідних установ, 17 науково-дослідних інститутів, 21 державна дослідна сільськогосподарська станція. УАСГН мала 5 відділів: землеробства, тваринництва, механізації і електрифікації сільського господарства, лісництва та гідротехніки і меліорації, економіки і організації сільського господарства. До УАСГН увійшли також Українська сільськогосподарська академія. За статусом вона функціонувала як навчальна частина. Відповідно до наказу міністра сільського господарства УРСР 2 квітня 1957 р до неї приєднали і Київський ветеринарний інститут. Так було утворено Республіканський центр сільськогосподарської науки і освіти.

На новостворений вищий навчальний заклад покладалося вирішення таких головних завдань: підготовка висококваліфікованих спеціалістів для сільського господарства, які глибоко володітимуть необхідними теоретичними знаннями, практичними навиками і вміннями з обраного фаху, будуть обізнані з новітніми досягненнями вітчизняної і зарубіжної науки і постійне вдосконалення якості підготовки спеціалістів з урахуванням вимог сучасного виробництва та перспектив його розвитку; організація наукових досліджень таким чином, щоб вони сприяли розвитку сільського господарства; створення високоякісних підручників і навчальних посібників; підготовка науково-педагогічних кадрів; підвищення кваліфікації викладацького складу вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; підготовка керівних кадрів для сільськогосподарського виробництва; підвищення кваліфікації спеціалістів сільського господарства; фізична підготовка і здійснення заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я студентів та ін.

Народився Павло Дмитрович 12 листопада 1903 р. у слободі Савинці Ізюмського повіту Харківської губернії в сім’ї робітника. Після закінчення в 1914 р. Савинської земської початкової школи працював учнем, а потім підручним слюсаря в Ізюмських майстернях Північно-Донецької залізниці. Проте потяг до знань перемагає, і П.Д. Пшеничний у 1923 р. закінчує Харківську зоотехнічну профшколу, а в 1926 р. – Харківський зоотехнічний інститут. Деякий час працює зоотехніком у Наркомземі УРСР, захоплюється науково-дослідною діяльністю на Київській зоотехнічній станції «Терезине», в Оренбурзькому інституті м'ясо-молочного скотарства, в НДІ «Асканія-Нова». У 1937 р. П.Д. Пшеничному за сукупністю наукових праць присуджують науковий ступінь кандидата сільськогосподарських наук.

Із вересня 1938 р. по листопад 1943 р. вчений обіймає посаду завідувача кафедри годівлі сільськогосподарських тварин, а згодом стає деканом зоотехнічного факультету, проректором і ректором Башкирського сільськогосподарського інституту (м. Уфа).

Після звільнення Харкова від німецько-фашистської окупації П.Д. Пшеничний повертається в Україну і з листопада 1943 р. по вересень 1953 р. працює доцентом, професором, завідувачем кафедри годівлі сільськогосподарських тварин Харківського зоотехнічного інституту. На вченій раді Всесоюзного НДІ тваринництва П.Д. Пшеничний захистив докторську дисертацію на тему «Матеріали до вивчення питання про виховання молодняку сільськогосподарських тварин» (1943).

У вересні 1953 р. Павло Дмитрович переїздить до Києва, де працює завідувачем сектору тваринництва АН України та очолює кафедру загальної зоотехнії Київського сільськогосподарського інституту. З жовтня 1954 р. по березень 1957 р. після утворення на базі Київського сільськогосподарського і лісогосподарського інститутів Української сільськогосподарської академії (УСГА) П.Д. Пшеничний працює ректором щойно створеної УСГА і водночас завідувачем кафедри загальної зоотехнії.

На початку діяльності П.Д. Пшеничного в Києві народилася ідея відкриття зоотехнічного факультету. У розмові з кореспондентами журналу «Україна» на початку 1955 р. проректор з наукової роботи УСГА, професор М.О. Зеленський зауважив: «Наш ректор – один із знавців питань розвитку і вдосконалення породності тваринництва. Його вже давно захоплює ідея створення вітчизняних порід корів, що давали б за лактацію 5-6 тисяч кілограмів молока. Можна собі уявити, як ця справа посунеться вперед, якщо ми матимемо зоотехнічний факультет».

У грудні 1956 р. Рада Міністрів УРСР затвердила Павла Дмитровича дійсним член-академіком УАСГН, в якій він з грудня 1956 р. по грудень 1959 р. обіймав посаду віцепрезидента, а з липня 1959 р. по травень 1962 р. – академіка-секретаря відділу тваринництва.

Результати наукових досліджень Павла Дмитровича опубліковані більше як у 280 книгах, монографіях, статтях, рекомендаціях.

Професор П.Д. Пшеничний приділяв велику увагу вихованню наукової зміни. За роки роботи у вищих навчальних закладах і науково-дослідних установах він підготував 22 доктори і 132 кандидати наук, 19 з яких – іноземні громадяни.

П.Д. Пшеничний завжди займав активну соціальну позицію, належав до відомих громадських діячів, обирався депутатом Київської обласної ради депутатів трудящих. Багато років був членом правління Республіканського товариства «Знання» УРСР, Українського правління радянсько-чехословацької дружби, ради техніко-економічної експертизи Держплану УРСР, колегії Міністерства сільського господарства України, членом редколегії журналів «Вісник сільськогосподарської науки» і «Тваринництво України», Української сільськогосподарської енциклопедії, входив до складу вчених рад ряду інститутів. З 1964 р. – він засновник і відповідальний редактор, а в 1968 р. – член редколегії 38 випусків республіканського міжвідомчого збірника наукових праць «Корми і годівля сільськогосподарських тварин».

П.Д. Пшеничний був людиною енциклопедичної компетентності, допитливим експериментатором, оригінальною особистістю. Де б він не працював і яку б роботу не виконував, його вирізняли вимогливість та принциповість, обов'язковість і чесність, різнобічність та надзвичайна працездатність, жадоба пошуку нових шляхів у науці.

Висока наукова ерудиція, енергійна практична діяльність, чудові людські якості – сердечність, доброзичливість, порядність, чуйність, нетерпимість до недоліків створили Павлу Дмитровичу авторитет серед вітчизняних та зарубіжних вчених.

За великі заслуги у підготовці висококваліфікованих спеціалістів сільськогосподарського виробництва, науково-виробничу діяльність та громадську роботу П.Д. Пшеничний був відзначений урядовими нагородами: орденами Леніна та «Знак Пошани». У 1969 р. йому було присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки УРСР.

Павло Дмитрович був неодноразовим учасником Виставок досягнень народного господарства колишнього СРСР. Відзначений чотирма Великими срібними медалями.

Життя і діяльність П.Д. Пшеничного – яскравий приклад самовідданого служіння своєму народу, зразок вірності професійному обов’язку.

Помер П.Д. Пшеничний 1 травня 1985 р. на 82 році життя.

Протягом короткого часу існування УАСГН професорсько-викладацький склад навчальної частини значно активізував науково-дослідну і педагогічну діяльність. Поліпшилися умови для проходження виробничої практики студентів, посилився зв'язок науки з виробництвом. Цьому сприяла організація Митницької агрономічної дослідної станції.

4 травня 1960 р. відповідно до постанови президії УАСГН почала діяти Агростанція «Митниця», яка була розташована у Гребінківському (нині Васильківському) районі Київської області.

Вчені вирішували на дослідній станції такі завдання:

а) економічна оцінка агротехнічних заходів та системи ведення господарства; б) розробка раціональних систем обробітку ґрунту в різних сівозмінах Лісостепу України; в) розробка агрокомплексів одержання високих урожаїв озимої пшениці, кукурудзи, цукрових буряків, картоплі та інших культур; г) підвищення ефективності органічних, мінеральних та мікродобрив під головні сільськогосподарські культури; д) селекція, насінництво та сортовипробування озимої пшениці, кукурудзи, цукрових буряків; є) комплексна механізація, електрифікація, автоматизація в рільництві, тваринництві та чимало інших.

Агростанція «Митниця», директором якої було призначено досвідченого спеціаліста Г.Т. Гарматюка, мала 1721 гектар земельних угідь (1400 гектарів орних земель), 399 голів великої рогатої худоби, у тому числі 122 корови, 1500 голів свиней і досить великий парк машин (15 тракторів, 20 автомобілів, 4 зернозбиральні комбайни). Однак такі питання, як механізоване приготування і подача кормів на тваринницьких фермах, електродоїння, прибирання приміщень, збирання сіна, соломи, навантажування та розвантажування зерна на складах і токах, залишалися невирішеними.

На жаль, період існування вищого навчального закладу в одній структурі з Українською академією сільськогосподарських наук був нетривалим і можливості інтегрування освітянської та наукової діяльності залишалися не використаними. На питання чи прогресивне було це рішення, чи гальмувало воно розвиток освіти, науки і виробництва чіткої відповіді ніхто не дав. Постановою ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР від 4 травня 1962 р. «Про ліквідацію Української академії сільськогосподарських наук і утворення в складі Академії наук УРСР відділу сільськогосподарської науки» УАСГН було ліквідовано, її навчальній частині, згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 1 липня 1954 р., було відновлено попереднє найменування – Українська сільськогосподарська академія. Після цього УСГА продовжувала свою історію в автономному статусі.

З метою організації бази практичної підготовки спеціалістів та науково-дослідної роботи і зразкового ведення господарства в березні 1966 р. її було реорганізовано в Агрономічну дослідну станцію.

Надалі, 1990 року тут утворюється сільська рада. За пропозицією В.І. Куцого село було назване на честь Павла Дмитровича Пшеничного (12.11.1903 – 1.05.1985 рр.), першого ректора Української сільськогосподарської академії, великого вченого у галузі зоотехнії та годівлі сільськогосподарських тварин. Директором господарства на той час був Дмитро Миколайович Барановський, він же виконував обов'язки сільського голови. В 1991 році сільським головою був обраний Віктор Михайлович Григорусь. З 2000 по 2010 роки посаду сільського голови обіймала Юлія Федорівна Козак. З 2010 року головував В.М. Григорусь. У 2019 році заступником ОТГ Ковалівської сільської обрано Мусієнко Аллу Петрівну.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1.06.1995 р. № 387 «Про національний аграрний університет» та наказом Мінсільгосппроду України від 29.08.1995 р. № 157 Агрономічна дослідна станція передана в пряме підпорядкування Національному аграрному університету.

Село газифіковане. В селі є середня школа, дитсадок, ФОП, Будинок культури, бібліотека, магазини, лазня. На території с. Пшеничне розташований Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція», що займається науковими розробками в галузі рослинництва та тваринництва. Близько 20 колишніх та нинішніх її працівників мають вчені наукові ступені.

Агрономічна дослідна станція розташована в с. Пшеничне Васильківського району Київської області. Вона займає вигідне економічне і географічне положення. Так, на відстані 3 км проходить автомагістраль обласного значення, яка з’єднує Агростанцію з районним центром Васильків (25 км) та обласним центром м. Києвом (54 км).

Першими науковими кураторами станції були академіки В.Ф. Пересипкін і П.Д. Пшеничний, професори М.Г. Городній, Б.К. Горошков, М.О. Зеленський, М.П. Дяченко, В.І. Мойсеєнко, Г.О. Каблучко І.І. Ібатуллін та ін.

За історію існування Агростанції на посаді директорів плідно працювали: Столяр Н.І. (1956 р.), Довгопол В.Н. (1959), Каліберда В.М. (1960), Гарматюк Г. (1960), Єроменко М.М. (1961), Головченко І.П. (1963), Животок Г.А. (1969), Бутенко С.Ф. (1969), Кириченко В.Г. (1973), Барановський Д.М. (1985), Антоненко В.Ю. (1993), Харчук А.С. (1996), Фурман В.А. (1999), Барановський В.Д. (2003), Чорний О.В. (2006), Нідзельський В.А. (2007), Подпрятов Г.І. (2007), Сташевський П.М. (2008), Карпань О.О. (2008), Коваленко В.П. (2009), Лінчук В.В. (2012), Вознюк П.Л. (2013), Чередніченко В.М. (2013), Павлюченко С.В. (2014), Журавель В.П. (2015), Білуха Г.М. (2015), Туринський В.М. (2016), Личак С.А. (2016). Туринський В.М. (2016), Сахацький Г.І. (2016), Туринський В.М. (2018), Шпак С.М. (2018), Туринський В.М. (2018), Росомаха Ю.Ю. (2018) по нині.

Багато наукових розробок вчених університету впроваджені у виробництво і дають високий економічний ефект. Станція займається вирощуванням і реалізацією елітного насіння озимих і ярих зернових культур та ріпаку.

На основі наукових досліджень, проведених на полях станції, було підготовлено більше 25 докторських та десятки кандидатських дисертацій.

Виробничий відділ щорічно одержує високі врожаї сільськогосподарських культур та надої молока.

В організаційній структурі підприємства найбільшу чисельність становлять працівники у тваринництві – 33%, автопарку – 8, тракторному парку – 8 і у рослинництві – 7%. Значна кількість працівників зайнята обслуговуванням у підрозділах. Чисельність керівників і службовців у 2020 році становила 9 % загальної кількості працівників підприємства.

У виробничій сфері урожайність зернових культур досягає 4,8-7,0 т/га, у тому числі кукурудзи – 10,0-13,0 т/га. У тваринництві – від однієї корови надоюють близько 6000 кг молока. У виробництво постійно впроваджуються нові прогресивні технології вирощування сільськогосподарських культур на інноваційній основі.

Організовано виробництво кінцевих продуктів споживання на основі інтеграції з переробними підприємствами та розвитку власних підприємств з обробки сільськогосподарської продукції.

Агрономічна дослідна станція є базою практичної підготовки студентів і викладачів університету, де протягом року проходять навчальну і виробничу практику понад 500 осіб.