Майбутня абітурієнтка Анастасія Налуцишина бажає продовжити династію лікарів ветеринарної медицини та обирає НУБіП
Майбутня абітурієнтка Анастасія Налуцишина бажає продовжити династію лікарів ветеринарної медицини та обирає НУБіП
11 грудня 2022, 23:52
Сьогодні у мене особлива співрозмовниця – учениця 11 класу середньої школи №204 м. Києва. Чому особлива? Бо це дитина перших моїх студентів, моїх дипломників (Налуцишина Олексія і Буркацької Олі). Ще нещодавно батьки були студентами. Вони здобували освіту, а я разом з ними зростала професійно як викладач. Тому ставлення до Анастасії у мене було якесь особливе, обережне. Головне, не перетиснути, і не згасити ту іскру, яка веде її до опанування фаху лікаря ветеринарної медицини. Однак, запитання я ставила такі, які б допомогли саме їй зрозуміти вірність її вибору.
– Є така думка, що лікар ветеринарної медицини, це одна із найгуманніших професій. Чи згодні Ви з цією думкою? Якщо так, то як Ви можете це охарактеризувати?
– На мою думку, цю професію насправді можна вважати найгуманнішою. Ветеринари кожного дня рятують життя наших домашніх улюбленців, і відносяться до своєї роботи з відповідальністю та любов'ю, приносять у цей світ хоч трішечки щастя, адже бачити як рятуються життя наших улюбленців - справжнє диво Я вже декілька місяців ходжу на клініку ветеринарної медицини, приглядаюсь, допомагаю чим можу. І я переконана, що не багато професій, де можна поєднати таку кількість знань і вмінь та застосовувати їх разом. А ще я знаю багато лікарів ветеринарної медицини, які обрали волонтерський рух і у цей важкий час допомагали і допомагають виживати домашнім улюбленцям, які опинилися в закритій квартирі чи під завалами будинків. Така праця, на мою думку, заслуговує особливої поваги.
Під час навчання студенти отримують спеціальність Лікаря ветеринарної медицини. Як Ви Анастасія вважаєте, спеціальність і професія, це одне і теж?
Я вважаю, що це трішки різні речі. Спеціальність широка, а професії можуть бути різними. Я вже знаю що лікар ветеринарної медицини може бути і лікарем терапевтом і хірургом чи мікробіологом. Може відкривати ветеринарну аптеку, клініку. Може займатися науковими дослідженнями в науково-дослідному інституті чи університеті або стати викладачем.
На підтвердження того, що спеціальність Ветеринарна медицина є багатогранною Анастасія під час екскурсії факультетом зустрілася з Валентиною Василівною Шарандак. За освітою Валентина Василівна лікар ветеринарної медицини, має PhD у ветеринарній мікробіології та імунології, вірусології. Ветеринарна освіта та вільне володіння мовами дало змогу приєднатися та працювати у Всесвітній організації здоров’я тварин (заснована як МЕБ (міжнародне епізоотичне бюро) у Франції. Валентина Василівна побажала Анастасії успішного вступу та жаги до навчання і опанування мов.
– Специфіка діяльності лікаря ветеринарної медицини (а спочатку студента факультету ветеринарної медицини) потребує близького контакту з тваринами, а вони, як правило, мають специфічний запах, часто бувають брудні та дуже норовливі. Чи не лякає Вас робота з такими пацієнтами? Чи є у Вас досвід спілкування з тваринами?
– Звичайно, не лякає. Я з дитинства обожнюю тварин. В нашому домі ніколи не було порожньо, завжди хтось був: собаки, коти, рибки, папуги, хом'яки. Нажаль, наразі залишилася тільки одна собака, якого я дуже сильно люблю, він як член нашої родини. Але, напевно, найбільше я люблю коней, захоплююсь їхньою грацією. Вже кілька років займаюсь кінним спортом.
Проте, я повела Анастасію по факультету, таким маршрутом, щоб вона побачила не лише наші охайні навчальні аудиторії і лекційні зали. Ми зайшли на кафедру анатомії, відвідали гордість факультету – музей.
Там, доцент Сердюков Я.К. погодився більш детально розповісти про деякі експонати.
Завітали до клінічного центру Ветмедсервіс. Головний лікар Надія Іванченко провела екскурсію всіма кабінетами клініки.
Наостанок зайшли до стаціонару, де утримуються тварини. Я уважно спостерігала за нашою гостею. Було приємно спостерігати як вона підходила до тварин, намагалася їх погладити. Не було в її поведінці жодних емоцій, які б демонстрували страх чи відразу. Це приємно заспокоювало. Але найдовше Анастасія затрималась біля коней…
– Хто вплинув на вибір Вашої майбутньої професії?
Особливих вагань щодо вибору професії у мене не було. Мої тато, мама і дядько - лікарі ветеринарної медицини. Тато і мама освіту отримали в НУБіП України. Завжди розповідали як гарно було навчатися на факультеті ветеринарної медицини. Навіть навчальну практику в Великій Снітинці згадують як найвеселіші і корисні часи. Сьогодні, оглядаючи територію факультету, я бачила на навчальних стендах фото тата і мами. Побачити фото було приємно мені, а також моїй мамі.
– Чому Ви, Юля, обрали НУБіП для опанування майбутньої професії?
Ніколи не було сумніву де опановувати фах лікаря ветеринарної медицини. Я, як і більшість майбутніх абітурієнтів вважаю, що навчатися потрібно в найкращому виші, а НУБіП України – з усіх позицій лідер серед навчальних закладів нашої держави. Додало впевненості, що вступати потрібно на факультет ветеринарної медицини саме в НУБіП ще сьогоднішнє відвідування факультету, а також відвідування дня відкритих дверей, де я змогла отримати вичерпні відповіді від керівництва факультету щодо умов вступу і навчання.
– Бажаю Вам, Анастасія, успішно скласти мультипредметний тест та вступити на омріяний факультет.
Я не зможу заподіяти болю коням, як же я буду їх лікувати? Такими словами закінчилась екскурсія факультетом ветеринарної медицини нашої співрозмовниці, Анастасія Налуцишиної, – учениці 11 класу середньої школи №204 м. Києва.
Розмову провела Наталія Бойко, доцент кафедри терапії і клінічної діагностики
