Ніщо і ніколи не забудемо! Ніщо і ніколи не вибачимо!

 

   Пропонуючи першокурсникам-журналістам тему війни, яка обпалила їхні юні літа і болісно зачепила долі усіх українців, кожну родину і кожну людину, зізнаюся, навіть не уявляв наскільки дорослим, зрілим, осмисленим є погляд сімнадцятилітніх на світ навколо себе і світ у собі. Цілий розділ їхніх одкровень на цю тему увійде до колективної збірки-альманаху творчих робіт, котрі студенти напрацьовують і підготують до друку на завершення першого курсу. Це буде практичний звіт редакційного колективу, за моделлю якого організовано навчальний процес з основ журналістики.

   У кожного юного журналіста свої порахунки з війною і свої рахунки до рашистів, які накоїли стільки лиха, завдали неймовірних страждань і болю, винищили рідні юним серцям міста і села. Юлія Захарова, для якої рідний Маріуполь є колискою і долею, настільки перейнялася темою спеціального творчого завдання, що свої спостереження, емоції, аналітику передала у спеціальних хроніках, витвореної нею ж «Газети»…

   Вдивляймося… Учитуймося… Роздумуймо… Гартуймо дух свій і волю, поєднуючи любов і ненависть у нищівну крицю, що винищить окупантів. «Ніщо і ніколи не забудемо! Ніщо і ніколи не простимо!» - так звучить спільне прагнення юних журналістів, які на зорі своєї юності вимушені писати про війну.

   І засяє сонце Перемоги та Миру і над Маріуполем, і над усіма містами й селами, на всій Україні. А перед талановитими журналістами відкриються високі світлі горизонти творчості.