Історія кафедри

Історію кафедри фізіології хребетних і фармакології, яка була створена 1 липня 2024 році, варто представити як окремі історичні нариси кафедри фізіології тварин та кафедри фармакології.

ІСТОРІЯ КАФЕДРИ ФІЗІОЛОГІЇ ТВАРИН (1921-2024 рр.)

Розвиток фізіології в Національному університеті біоресурсів і природокористування України бере свій початок від кафедри фізіології сільськогосподарських тварин, заснованої при ветеринарному факультеті Київського політехнічного інституту, який було організовано 27 вересня 1920 року за рішенням Управління вищими школами.
Організатором і першим завідувачем кафедри фізіології сільськогосподарських тварин був вчений зі світовим іменем, видатний український фізіолог, учень академіка І. П. Павлова, один з основоположників електрофізіології, академік АН УРСР (1939), доктор медицини, професор Василь Юрійович Чаговець.

Василь Юрійович Чаговець (1873–1941)

Василь Юрійович Чаговець по праву належить до кола таких видатних фізіологів, як І. М. Сєченов, І. П. Павлов, М. Є. Введенський та інш. Досліджуючи електричні явища в живих тканинах, він розкрив сутність нервового процесу і природу збудження. Його теоретичні й експериментальні роботи розвивають і доповнюють пізнання життєвих явищ, діяльності м’язової і нервової систем. На Заході багато фізіологів називали В. Ю. Чаговця «російським Гельмгольцем», підкреслюючи його видатний внесок у пізнання механізмів діяльності клітини, взаємодії всього живого з навколишнім середовищем.
Стосовно біографічних відомостей про Василя Юрійовича, то вони вкрай обмежені. Він був надзвичайно скромною людиною. Його учні та послідовники М. К. Вітте, Д. С. Воронцов, М. В. Лейнік, П. М. Сєрков розповідали про те, як В. Ю. Чаговець уникав святкування своїх ювілейних дат, був проти популяризації не лише себе особисто, а й своїх наукових досягнень. У цьому головна причина того, що за життя і після смерті його внесок у науку був і залишається недостатньо оціненим. Основоположник сучасної електрофізіології, Василь Юрійович постійно зоставався в тіні. На цьому прикладі можна стверджувати, що «надлишок скромності – обтяжлива властивість, за яку її власники завжди розплачуються».
Іонна теорія виникнення біострумів В. Ю. Чаговця не втратила свого значення і на сьогоднішній день. Праці Чаговця присвячені питанням застосування теорії електролітичної дисоціації, запропонованої С. Арреніусом; виявлення фізико-хімічного характеру електричних потенціалів у живих тканинах та механізму їх електричного подразнення; застосування математичних методів у біології, електронаркози тощо. Приділяв багато уваги виготовленню в Україні електрофізіологічної апаратури. Крім того, В. Ю. Чаговець був одним із піонерів застосування математичного методу в загальній фізіології.
Підсумовуючи основні наукові дослідження В.Ю. Чаговця, можна сказати, що він першим перетворив стару емпіричну електрофізіологію на сучасну електрофізіологію, яка розкриває мембранні механізми біоелектричних явищ і має важливе прикладне значення, особливо для медицини. Оскільки біоелектричні потенціали генеруються на клітинних мембранах, існування яких В. Ю. Чаговець визнав ще тоді, коли їх ніхто не бачив, то він заслуговує на те, щоб його вважали засновником мембранології.

Могила В. Ю. Чаговця на Лук'янівському цвинтарі в м. Києві

Помер видатний фізіолог 19 травня 1941 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 13-1, ряд 4, місце 3). 18 квітня 2018 року виповнилося 145 років із дня народження В.Ю. Чаговця.
Історія кафедри тісно пов’язана з ім’ям видатного українського фізіолога і гістолога, академіка АН УРСР, заслуженого діяча науки Української РСР, доктора медичних наук, професора Олександра Васильовича Леонтовича, який ще 1899–1913 рр. викладав фізіологію тварин у Київському політехнічному інституті.

Олександр Васильович Леонтович (1869–1943)

Основні наукові роботи О. В. Леонтовича стосуються фізіології та гістології периферійної нервової системи. Першим запропонував метод забарвлення та фіксації нервових структур метиленовим синім, досліджував явища регенерації та дегенерації структурних елементів нервової тканини, котрі відбуваються протягом життя організму. Відкрив подвійну іннервацію шкіри цереброспінальними та симпатичними нервовими волокнами, опрацював теорію про функцію нейрона як передатчика струму шляхом індукції з одного нейрона на інший. З допомогою забарвлення метиленовим синім відкрив і описав «сплетення Леонтовича» (автономне периферичне нервове сплетіння), а також найтоншу структуру нервових закінчень. Один з авторів підручника «Анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин».
У червні 1920 року викладачем фізіології тварин аграрного факультету Київського політехнічного інституту був обраний український фізіолог, електрофізіолог, нейрохімік Правдич-Немінський Володимир Володимирович. Пізніше був обраний доцентом і професором кафедри фізіології. Вже тоді був поставлений на облік у ГПУ як представник «реакційної професури». 1913 року вперше зареєстрував сумарну електричну активність мозку, використавши електроди, розміщені на поверхні (а не в глибині, як це робили попередні дослідники) головного мозку собаки, та струнний гальванометр. Отриманий запис електричних коливань він назвав електроцереброграмою. До того ж, він з'ясував, що електрична активність головного мозку має два основні компоненти – хвилі першого порядку частотою 12–14 Гц та більш швидкі хвилі частотою до 35 Гц. Пізніше аналогічні групи коливань електроенцефалограми людини були описані німецьким психіатром Гансом Бергером як альфа-, бета- і гамма-ритми. Правдич-Немінський вперше показав можливість реєстрації електричної активності головного мозку тварин за допомогою електродів, розміщених на поверхні неушкодженого скальпу тварин, тобто справжню електроенцефалограму. Розробив декілька нових електрофізіологічних приладів, зокрема подвійний ключ-комутатор і апарат для приготування металічних струн до гальванометра Ейнтховена.
Окрім робіт з електроенцефало- й електроміографії Правдич-Немінський вивчав вплив амонію на перебіг електричних явищ. Він показав, що поява іонів амонію у нервовій тканині супроводжує перебіг хвилі збудження по нерву. Також за допомогою розробленого ним методу мікрохімічного визначення аміаку фізіолог встановив концентрації амонію при різних функціональних станах організму тварини, зокрема при втомі.

Володимир Володимирович Правдич-Немінський
(1879–1952)

Також вчений досліджував токсичність розповсюджених у тогочасній медицині солей роданідів, застерігаючи лікарів від їх надмірного застосування. Роботи Правдича-Немінського щодо процесів подразнення і відповіді на нього у людини і тварин спонукали його звернути увагу на поведінку рослини росички. Правидич-Немінський здійснив спостереження за активним живленням цього організму, проте ці наукові роботи так і не опублікував. Вивчав механізми зсідання крові й особливості фагоцитозу за різних умов. Для цього Правдич-Немінський розробив метод дослідження фагоцитозу in vitro. Опублікував більше 60 наукових робіт з фізіології.
Помітний слід в історії кафедри залишив професор Семен Юрійович Ярослав, який очолював кафедру 20 років (1930–1937, 1956–1969 рр.). Професор С. Ю. Ярослав був визначним експериментатором. Майже на кожній лекції теоретичний матеріал підкріплювався цікавими дослідами на тваринах. Семен Юрійович вніс багато нового у фізіологію: проводив цікаві досліди по оживленню ембріонів людини та тварини, піддавав себе самозараженню з метою установлення етіології невідомого на той час захворювання – стахіботріотоксикозу, за що був нагороджений орденом «Знак пошани».

Семен Юрійович Ярослав (1888–1974)

Він автор більше 100 наукових праць, в тому числі монографії, чотирьох підручників та посібник з фізіології людини та тварини. Підготував 12 кандидатів наук, чотири з яких – В. В. Науменко, П. С. Лященко Б. В. Олійник та М. М. Преображенський захистили докторські дисертації.
У 1937–1941 рр., а також з 1943 по 1951 pp. завідував кафедрою талановитий педагог, доцент Семен Дмитрович Шестаков. Пізніше кафедру очолювали доцент П. П. Герасимович (1951–1952 pp.) та професор М. В. Єрмаков (1952–1955 pp.). На жаль даних про діяльність кафедри в цей період знайти не вдалося.
У 1969–1981 pp. роботою кафедри керував доктор біологічних наук, професор Євгеній Максимович Федій (1969–1981 pp.), який підготував 15 кандидатів наук, видав 4 учбових посібники та підручники з фізіології сільськогосподарських тварин для студентів вищих учбових закладів.
В цей час кафедра працювала при зооінженерному факультеті, а територіально – займала різні приміщення у навчальному корпусі № 6 Української сільськогосподарської академії. Основний напрям наукової роботи Євгенія Максимовича – вивчення впливу клітковини на процеси травлення в шлунку та в кишках великої рогатої худоби.

Євгеній Максимович Федій
(1910–1988)

На більшості лекцій проф. Є М. Федія проводилися демонстрації хронічних експериментів, фізіологічні операції для вивчення процесів травлення у сільськогосподарських тварин.
З 1981 по 1993 рік кафедрою завідував доктор біологічних наук, професор, Заслужений працівник освіти України Володимир Васильович Науменко.
Науменко В. В. народився 28.07.1919 р. в селі Смоляж на Чернігівщині в родині сільського вчителя, директора школи Василя Калениковича Науменка. У школі вчився добре, був старанним, всім цікавився, а особливо – тваринами, птахами. Після закінчення школи навчався в Ніжинському ветеринарному технікумі, потім – у Київському ветеринарному інституті, який закінчив з відзнакою. Володимир Науменко до 1951 року був на військовій службі, а потім – на викладацькій роботі: спочатку асистентом, потім доцентом, професором, завідувачем кафедри фізіології сільськогосподарських тварин Київського ветеринарного інституту, пізніше – Української сільськогосподарської академії, Національного аграрного університету. У 1958 році Володимир Васильович захистив кандидатську дисертацію, у 1970 році став доктором біологічних наук, а в 1971 році – професором.
Він підготував 6 кандидатів наук в галузі фізіології людини і тварин, один з яких став доктором сільськогосподарських наук. Професор В. В. Науменко є автором понад 100 наукових праць, 6 підручників і посібників з фізіології сільськогосподарських тварин для студентів ветеринарних та зооінженерних факультетів та монографій.

Володимир Васильович Науменко
(1919–2008)

Професор В. В. Науменко першим розробив об’єктивну методику визначення типів вищої нервової діяльності у свиней та встановив вплив типу вищої нервової діяльності на їх продуктивність. Кафедра займала різні приміщення в навчальному корпусі № 6, а пізніше – в новозбудованому навчальному корпусі № 12. Лекції супроводжувалися демонстраціями. Кафедра мала власний віварій, де утримувалися лабораторні тварини (вівці, кози, собаки, кролі, жаби). Школою професора В. В. Науменка досліджено взаємозв’язок типів вищої нервової діяльності з вісцеральними функціями та продуктивністю свиней.
Ім′я В. Науменка відоме далеко за межами України, воно занесене в книгу «Українські вчені – аграрії ХХ століття». У 2001 році Володимир Васильович став Державним стипендіатом. Протягом двох десятиліть у газеті «За сільськогосподарські кадри» публікувалися про нього статті, як про чудову людину, талановитого вченого, мудрого наставника. У 2002 році вийшла його книга спогадів «Дорогами війни», а в 2003 р. – книга «Незабутнє».
З 1985 р. кафедра фізіології сільськогосподарських тварин увійшла до складу ветеринарного факультету і переїхала у новий навчальний корпус № 12. У цей період тут працювали проф. Науменко В. В., доценти Дячинський А. С., Демченко В. Ю., Дерев’янко І. Д., Ліхтер М. І. та ін.
В 1993 році кафедра фізіології сільськогосподарських тварин була об'єднана з кафедрою патологічної фізіології тварин, внаслідок чого утворилася кафедра нормальної та патологічної фізіології, завідувачем якої став доктор ветеринарних наук, член-кореспондент НААН, Заслужений діяч науки і техніки України, професор Анатолій Йосипович Мазуркевич.

Анатолій Йосипович Мазуркевич

Мазуркевич А. Й. народився 18.09.1940 р. в с. Травлин Шепетівського р-ну, Хмельницької обл. – ветеринарний лікар. доктор ветеринарних наук (1993), професор (1993), член-кореспондент НААН (1995), Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Закінчив ветеринарний факультет Української сільськогосподарської академії (Київ, 1966), лауреат Міжнародної премії «Дружба» (1996), відзначений Подякою Кабінету Міністрів України (2005), Почесною Грамотою Міністерства агрополітики України (2005). У рейтингу «Символ професійності» відзначений в номінації «За вклад в науку» (2005) та «Внесок в підготовку фахівців ветеринарної медицини» (2010), відзнакою Американського біографічного Інституту «Золота медаль для України» (2009), а також медаллю «1500-річчя Києва», лауреат премії ім. С. З. Ґжицького Національної академії аграрних наук України. Голова Всеукраїнського товариства ветеринарних патологів з 1996 р. Пройшов підготовку в аспірантурі (1968–1971) при кафедрі фармакології і паразитології (науковий керівник професор С. В. Баженов). Після закінчення аспірантури (1971) успішно захистив дисертацію з присвоєнням наукового ступеня кандидата ветеринарних наук (1972), залишений для роботи в УСГА асистентом (1971–1977). Потім – старший викладач (1977–1978), доцент (1978–1993), старший науковий співробітник (1988–1991), доцент (1991–1993) кафедри фармакології і патофізіології.
У 1993 р. захистив дисертацію з присвоєнням наукового ступеня доктора ветеринарних наук. Очолював кафедру фармакології і патофізіології (1993), а згодом – кафедру нормальної і патологічної фізіології (1993–2005). Вчене звання професора присвоєне у 1993 р. За сумісництвом працював на посаді заступника декана (1976–1984), декана факультету ветеринарної медицини (1984–1988; 1994–2000). З 2001 по 2008 рр. перебував на виборній посаді академіка-секретаря відділення ветеринарної медицини УААН та за сумісництвом – професора кафедри в НАУ (2005–2008). З 2008 по 2010 рр. – директор науково-дослідного інституту здоров’я тварин НУБіП України. Проректор НУБіП України з наукової та інноваційної діяльності (2010–2011) та по сумісництву – професор кафедри фізіології, патофізіології та імунології тварин. З 2011 р. і по 2017 рр. – професор кафедри фізіології, патофізіології та імунології тварин, науковий керівник проблемної наукової лабораторії фізіології та експериментальної патології тварин. З 2017 року – професор кафедри хірургії і патофізіології ім. акад. І. О. Поваженка НУБіП України.
Підготував 7 докторів наук: Сорока Н. М. (2004) – завідувачка кафедри в НУБіП України; Замазій М. Д. (2004) – завідувачка кафедри в Сумському НАУ: Ніщеменко М. П. (2005) – завідувач кафедри в Білоцерківському НАУ; Чумаченко В. В. (2007) – завідувач відділом в ДНДКІ біотехнології штамів мікроорганізмів МінАП України; Карповський В. І. (2010) – завідувач кафедри в НУБіП України; Трокоз В. О. – професор кафедри НУБіП України (2013), Малюк М. О. – завідувач кафедри хірургії і патофізіології ім. акад. І. О. Поваженка НУБіП України. Під керівництвом проф. Мазуркевича А. Й. пройшли підготовку і успішно захистили кандидатські дисертації: Чмель А. Л. (1990), Данілов В. Б. (1993), Сорока Н. М. (1994), Солонін П. К. (2000), Розстальний А. В. (2001), Голопура С. І. (2002), Малюк М. О. (2003), Василик Н. С. (2004), Грищук А. В. (2006), Журенко О. В. (2007) та інші.
Діяльність проф. Мазуркевича А. Й. в науці розпочалась у 1968 р., коли він став аспірантом тодішньої Української сільськогосподарської академії, де під керівництвом проф. Баженова С. В. захистив кандидатську дисертацію за темою: «Показатели межуточного обмена азотистых веществ и углеводов в печени крупного рогатого скота при экспериментальном карбамидном токсикозе» (К., 1972, 182 с.). Дослідження, проведені ним в період з 1972 по 1993 рр., а також в подальшому його учнями, спрямовані на вивчення змін в організмі жуйних, які виникають під впливом продуктів трансформації сечовини та нітратів за фізіологічних умов та в умовах гострої і хронічної інтоксикації організму. Результатом цих досліджень став захист ним дисертації на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за темою: «Пошкоджуючi фактори i адаптацiйно-компенсаторнi реакції в органiзмi великої рогатої худоби при експериментальному отруєннi нітратами i сечовиною» (К., 1993. – 327 с.). За результатами експериментальних досліджень розроблені нові високоефективні препарати (нітритопротектори) для профілактики нітратних отруєнь. Подальші дослідження ролі окремих органів і тканин організму тварин висвітлені в наукових працях вченого та учнів наукової школи А. Й. Мазуркевича.
Впродовж останніх років тематика наукових досліджень наукової школи А. Й. Мазуркевича стосується вивчення властивостей стовбурових клітин тварин залежно від видової їх приналежності, а також від умов отримання, культивування, зберігання та застосування їх в клітинній терапії для відновлення структури патологічно змінених тканин тваринного організму. З даної наукової проблематики під керівництвом проф. Мазуркевича А. Й. успішно захистили кандидатські дисертації Ковпак В. В. (2010), Харкевич Ю. О. (2012), Журба В. І. (2013), Бобось О. Л. (2013), Золтан Н. І. (2014). Мазуркевич А. Й. – автор або співавтор більше 330 друкованих праць, тому числі 17 підручників, навчальних посібників та монографій, Державного стандарту вищої освіти з напряму „Ветеринарна медицина”, ряду рекомендацій науково-методичного та науково-практичного змісту. Має 19 патентів та авторських свідоцтв, співавтор 3 нових лікарських препаратів, зареєстрованих в Україні.
У 2001 році кафедра стала знову самостійною і дістала нову назву – «Фізіології тварин». Очолив її на той час кандидат ветеринарних наук, доцент Валентин Іванович Карповський.

Валентин Іванович Карповський

У 2007 році кафедру фізіології об’єднали з кафедрою патофізіології та імунології тварин. Новостворену кафедру назвали «Фізіології, патофізіології та імунології тварин». До грудня 2017 р. її незмінно протягом 17 років очолював доктор ветеринарних наук, професор, академік Національної академії наук вищої освіти України, лауреат премії ім. С. З. Ґжицького В. І. Карповський.
У різні роки викладали фізіологію тварин і виконували наукову роботу на кафедрі кандидати біологічних наук, доценти Брезгунова Таїсія Геннадіївна, Дячинський Анатолій Семенович, Демченко Володимир Юхимович, Дерев’янко Іван Дмитрович, Шевчук Володимир Михайлович, кандидат ветеринарних наук, доцент Криця Яна Петрівна, кандидат сільськогосподарських наук, доцент Ліхтер Микола Іванович, доктори ветеринарних наук, професори Сорока Наталія Михайлівна, Малюк Микола Олексійович, лаборанти Сегеда Лідія Яківна, Назаренко Юрій Олексійович, Войновська Людмила Яківна та інші.

Колектив кафедри фізіології, патофізіології та імунології тварин, 2015 р.:
1 ряд (зліва – направо): зав. лаб. Гудзь Т. А., доц. Кладницька Л. В., зав. каф., проф. Карповський В. І., проф. Мазуркевич А. Й., проф. Трокоз В. О., доц. Журенко О. В., доц. Криця Я. П.; 2 ряд (зліва – направо): асп. Карповський П. В., докторант Данчук О. В., доц. Малюк М. О., докторант Постой Р. В., доц. Данілов В. Б., ст. лаб. Дейнека Т. М., лаб. Вересенко О. П., асп. Карповський В. В., доц. Криворучко Д. І., ст. викл. Харкевич Ю. О.

У грудні 2017 року за рішенням вченої ради університету кафедру фізіології, патофізіології та імунології тварин реорганізували шляхом приєднання фізіологів до кафедри біохімії тварин ім. акад. М. Ф. Гулого. Фізіологи Національного університету біоресурсів і природокористування України працювали у складі кафедри біохімії і фізіології тварин імені академіка М. Ф. Гулого під керівництвом відомого біохіміка, доктора ветеринарних наук, професора, академіка Академії наук вищої освіти України Віктора Анатолійовича Томчука.
З 1 липня 2024 року кафедру фізіології тварин реорганізували під назвою кафедра фізіологія тварин і фармакології під керівництвом відомої фізіологині, докторки ветеринарних наук, професорки, академіка Академії наук вищої освіти  Олени Василівни Журенко.
Зараз на кафедрі ведуть підготовку студентів з ряду фізіологічних дисциплін та здійснюють наукову діяльність доктор ветеринарних наук, професор Карповський В. І. (напрям досліджень – вища нервова діяльність тварин), докторка ветеринарних наук, професорка Кладницька Л. В. (науковий напрям – вивчення біологічних властивостей стовбурових клітин, їх отримання та експериментальне застосування, вища нервова діяльність тварин), докторка ветеринарних наук, професорка Журенко О. В (науковий напрям – клінічні прояви та морфо-функціональні зміни в організмі тварин при моделюванні сетаріозу, вища нервова діяльність тварин), кандидат ветеринарних наук, доцент Криворучко Д. І. (науковий напрям – обмінні процеси в організмі тварин різних типів вищої нервової діяльності), кандидат ветеринарних наук. Докторант кафедри – кандидат ветеринарних наук, доцент Постой Р. В. кандидат ветеринарних наук, доцент Данчук О. В. Завідувач навчальної лабораторії Гудзь Т. А. та лаборант Таран А. І. забезпечують підготовку навчального процесу.

СПІВРОБІТНИКИ КАФЕДРИ ФІЗІОЛОГІЇ ТВАРИН

Доктор ветеринарних наук, професор, академік Національної академії наук вищої освіти України,
лауреат премії ім. С. З. Ґжицького
Карповський Валентин Іванович

Карповський Валентин Іванович відомий вчений з фізіології та патофізіології тварин. Народився 28 червня 1955 року в м. Бершадь Вінницької області. Після закінчення Гайсинського медичного училища та служби на Балтійському флоті вступив до Української сільськогосподарської академії, яку закінчив з відзнакою у 1982 році і отримав кваліфікацію лікаря ветеринарної медицина. Кандидатську дисертацію на тему: «Патологія обміну речовин при хронічному отруєнні великої рогатої худоби нітратами і способи її профілактики» захистив 1994 р. за спеціальностями 16.00.02 – патологія, онкологія і морфологія тварин і 16.00.04 ветеринарна фармакологія з токсикологією, науковий керівник д. вет. н., професор, академік НААН України Хмельницький Г. О. Вчене звання доцента по кафедрі нормальної і патологічної фізіології присвоєне 1995 р.

Проф. Карповський В. І. на зустрічі випускників факультету ветеринарної медицини 1982 р.
разом із однокурсниками, Київ, 2017 р.

Докторську дисертацію захистив 2011 р. на тему: «Типи вищої нервової діяльності великої рогатої худоби та характер адаптаційних реакцій на дію зовнішніх подразників» за спеціальностями 16.00.02 – патологія, онкологія і морфологія тварин і 03.00.13 – фізіологія людини і тварин, науковий консультант – д. вет. н., професор, членкор. НААН, академік АНВО України Мазуркевич А. Й. Вчене звання професора кафедри фізіології, патофізіології та імунології тварин присвоєне 2013 р. У 2012 році обраний академіком Академії наук вищої освіти України.
З 1982 р. по 1994 р. працював асистентом кафедри фармакології та патофізіології Українського державного аграрного університету. З 1995 року – на посаді доцента кафедри нормальної і патологічної фізіології і одночасно заступник декана факультету ветеринарної медицини. У жовтні 2001 року обраний на посаду завідувача кафедри фізіології тварин, а з червня 2007 року – завідувач кафедри фізіології, фізіології, патофізіології та імунології тварин Національного університету біоресурсів і природокористування України. В цей же період працював на посадах заступника декана, декана факультету якості та безпеки продукції АПК.

Проф. В. І. Карповський отримує диплом за високі результати у підготовці наукових кадрів, НУБіП України, 2017.

Проф. Карповський В. І. – автор понад 300 наукових та навчально-методичних праць, в тому числі 27 патентів, 16 монографій, 10 навчальних підручників та посібників з грифом Міністерства аграрної політики України та Міністерства освіти та науки України, навчальних програм: Фізіологія сільськогосподарських тварин та Фізіологія тварин. Він є членом Центральної ради Українського фізіологічного товариства ім. П. Г. Костюка, членом спеціалізованих вчених рад по захисту кандидатських та докторських дисертацій при НУБіП України та ЛНУВМіБТ імені С. З. Ґжицького, а також асоціації ветеринарних патологів України та є головою асоціації ветеринарних фізіологів.
Валентин Іванович – лауреат премії ім. С. З. Ґжицького Національної академії аграрних наук України, а також відзначений Почесною грамотою за особливі заслуги перед Національним аграрним університетом, асоціацією спеціалістів ветеринарної медицини нагороджений відзнакою «За вагомий внесок в розвиток ветеринарної медицини дрібних домашніх тварин в Україні», нагороджений відзнакою Міністерства внутрішніх справ України «За співпрацю», іменною медаллю Олександра Богомольця АН ВО України, та за заслуги з відродження духовності в Україні Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ-го ступеня.
Напрямок наукових досліджень – фізіологія вищої нервової діяльності та адаптації.

Доктор сільськогосподарських наук, професор, академік Національної академії наук вищої освіти України, лауреат премії імені С. З. Ґжицького Трокоз Віктор Олександрович

Віктор Олександрович Трокоз – народився 03 вересня 1959 р. в с. Стовпець Дубенського району на Рівненщині. Після закінчення Житомирської середньої школи № 1 вступив до Української сільськогосподарської академії, яку закінчив у 1981 році й отримав кваліфікацію зооінженера. Кандидатську дисертацію на тему: «Вплив масажу молочної залози на багатоплідність, молочність і умовно-рефлекторну діяльність у свиноматок» захистив 1989 р. і отримав науковий ступінь кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 – фізіологія людини і тварин. Науковий керівник – д-р біол. наук, професор В. В. Науменко. Вчене звання доцента по кафедрі фізіології тварин присвоєне 2005 р. Докторську дисертацію на тему: «Стимуляція фізіологічних процесів у організмі тварин біологічно активними речовинами різного походження» захистив у 2013 р. за спеціальністю: 03.00.13 – фізіологія людини і тварин. Науковий консультант – д-р. вет. наук, професор, членкор. НААН, академік АНВО України А. Й. Мазуркевич. Вчене звання професора по кафедрі фізіології, патофізіології та імунології тварин присвоєне 2014 р. У 2012 році став лауреатом премії ім. С. З. Ґжицького, а у 2014 р. обраний академіком Академії наук вищої освіти України.
У 1981–1986 рр. працював на посаді асистента кафедри фізіології сільськогосподарських тварин Української сільськогосподарської академії, у 1986–1987 рр. – аспірант цієї ж кафедри. У 1987–2003 рр. – старший науковий співробітник та завідувач лабораторії лісового шовку Боярської лісової дослідної станції Національного аграрного університету, провідний науковий співробітник Національного аграрного університету.

Трокоз В. О. під час захисту докторської дисертації у Львівському національному університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Ґжицького, 2013 р.

З 2003 по 2013 рр. – доцент кафедри фізіології, патофізіології та імунології тварин Національного університету біоресурсів і природокористування України. З 2013 р. до грудня 2017 р. – професор цієї ж кафедри. З грудня 2017 р. до теперішнього часу – професор кафедри біохімії і фізіології тварин імені академіка М. Ф. Гулого.
Трокоз В. О. – відомий вчений в галузі фізіології тварин. До його наукових інтересів відносяться фізіологія корисних комах, фізіологія лактації, нейро-вісцеральні взаємовідносини в організмі тварин, кортикальні та вегетативні механізми регуляції фізіологічних функцій у тварин. Постійно займається науковою роботою, бере активну участь у організації та проведенні міжнародних та українських науково-практичних конференцій, виконавець ряду держбюджетних тематик.
Проф. Трокоз В. О. вперше, використавши об’єктивну методику дослідження умовно-рефлекторної діяльності проф. В. В. Науменка, встановив тісний взаємозв’язок сили, врівноваженості та рухливості процесів збудження і гальмування в корі півкуль великого мозку з функцією молочної залози свиноматок. Було показано, що шляхом зовнішнього адекватного подразнення молочної залози можливо підвищити не лише молочність і багатоплідність свиноматок, а й поліпшити прояви вищої нервової діяльності цих тварин, що дає можливість збільшити їх продуктивність та поліпшити показники життєдіяльності.

Голова Українського фізіологічного товариства ім. П. Г. Костюка академік О. О. Кришталь вручає проф. В. О. Трокозу грамоту за високі досягнення у розвитку фізіологічної науки, Львів, 2015.

На наступному етапі наукової діяльності проф. Трокоз В. О. вивчав фізіологію моновольтинної породи дубового шовкопряда Поліський тасар, яка була виведена в нашому університеті під керівництвом проф. М. М. Синицького. Зокрема були встановлені (у співавторстві) особливості життєдіяльності цих корисних комах при вирощуванні на різних кормових рослинах та із застосуванням біологічно активних речовин різного походження. Вперше було запропоновано ряд способів підвищення продуктивності та стресостійкості корисних комах, а також використовувати дубового шовкопряда на різних стадіях розвитку як модельної лабораторної тварини для скринінгу новітніх біологічно активних речовин, зокрема одержаних із використанням нанотехнологій. Цей спосіб передбачає визначення ефективності ефективності дії фізико-хімічних і біологічних чинників на організм за показниками виживання гусениць, маси кокона та його оболонки, шовконосності коконів, приросту біомаси гусениць тощо.
Проф. Трокоз В. О. досконало вивчив особливості перебігу процесів життєдіяльності в організмі дубового шовкопряда за різних умов його живлення, які сприяють збільшенню продуктивності та життєздатності комах; обґрунтував способи і засоби одержання із шовкопряда біологічно активних речовин, а також оцінив ефективність їх застосування для стимуляції функцій організму та продуктивності сільськогосподарських тварин. Було розкрито характер динаміки фізіологічних процесів в організмі дубового шовкопряда на всіх стадіях його розвитку при використанні природних і синтезованих біологічно активних речовин для обробки грени і корму: в експериментальних і виробничих дослідженнях встановлені характерні зміни метаболізму, підвищення показників продуктивності і життєздатності комах. На підставі цього вчений вперше створив технологію комплексного використання дубового шовкопряда для одержання біологічно активних речовин різного напрямку використання. Зокрема, розроблені нові способи одержання нативних білків шовку, які мають цінний амінокислотний склад, вперше встановлений жирнокислотний склад ліпідів лялечок моновольтинної породи дубового шовкопряда Поліський тасар, що є підставою для їх використання з метою стимуляції фізіологічних процесів в організмі людини і тварин. Доведено, що ліпіди лялечок дубового шовкопряда можуть бути використані для створення нових протипухлинних препаратів. Розроблено новий метод одержання гідрофільного екстракту із лялечок дубового шовкопряда, який завдяки збалансованому вмісту амінокислот, вітамінів та мінеральних елементів володіє високою біологічною активністю, зокрема антитоксичними властивостями й може бути використаний для корекції фізіологічних параметрів та підвищення продуктивності тварин різних видів, оскільки володіє загальною дією, посилює реакції природної реактивності організму тварин, підвищує їх продуктивність як в інтактному стані, так і за умов дії біологічних подразників. Зокрема, такий екстракт може бути використаний для створення препаратів, що можуть бути використані у терапії наркотичних станів.
Подальша наукова робота проф. Трокоза В. О. стосується дослідження вищої нервової діяльності та її взаємозв’язку з фізіологічними процесами в організмі сільськогосподарських тварин. У співавторстві було створено ряд нових методів дослідження умовно-рефлекторних реакцій тварин та способів корекції стану їх організму.
Віктор Олександрович – автор понад 800 наукових та навчально-методичних праць, в тому числі 114 патентів (авторських свідоцтв) на винаходи, корисні моделі та наукові праці, 12 монографій, 8 навчальних підручників та посібників з грифом Міністерства аграрної політики України та Міністерства освіти та науки України, 3 навчальних програм для підготовки спеціалістів за напрямами «Ветеринарна медицина», «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва», «Лісове господарство», ДСТУ, ТУ на ряд біологічно активних сполук тощо. Трокоз В. О. – член Центральної ради Українського фізіологічного товариства ім. П. Г. Костюка та асоціації ветеринарних фізіологів України, член редакційної ради Фізіологічного журналу (Scopus), редакційної колегії видавництва РУП «НПЦ НАН Білорусі з тваринництва» (м. Жодіно, Білорусь), спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських та докторських дисертацій Д 26.004.14 при Національному університеті біоресурсів і природокористування України.
Під науковим керівництвом професора В. О. Трокоза успішно захищено 3 кандидатських дисертації з питань кортикальної регуляції обміну речовин та імунітету у тварин за спеціальністю 03.00.13 – Фізіологія людини і тварин (В. Шестеринська, П. Карповський, В. Карповський), а також одна дисертація на здобуття ступеня доктора філософії (А. Студенок) зі спеціальності «Ветеринарна медицина».
Трокоз В. О. на високому навчально-методичному рівні викладає дисципліни (лекції та лабораторні заняття): «Фізіологія тварин» і «Професійна етика» для студентів ОКР «Бакалавр» факультету ветеринарної медицини та «Фізіологія сільськогосподарських тварин» – факультету тваринництва та водних біоресурсів. Він є співавтором навчально-методичних комплексів із вказаних дисциплін. Він бере активну участь у організації та проведенні науково-практичних українських та міжнародних конференцій у галузі фізіології людини і тварин.
За значні досягнення у науково-педагогічній діяльності професор Трокоз В. О. нагороджений Почесними грамотами «За заслуги перед Національним університетом біоресурсів і природокористування України», є лауреатом премії ім. С. З. Ґжицького Національної академії аграрних наук України, нагороджений відзнакою Державного комітету ветеринарної медицини України «За заслуги в розвитку ветеринарної медицини України ІІІ ступеня», Почесною грамотою «За високі наукові досягнення і активну участь в роботі Українського фізіологічного товариства ім. П. Г. Костюка», Почесною грамотою НАН ВО України «За особливі заслуги в галузі фізіологічної науки України», удостоєний Золотої медалі XXIІ Міжнародної агропромислової виставки «АГРО-2010», медаллю імені О. О. Богомольця НАН ВО України.
Напрямок наукових досліджень – фізіологія вищої нервової діяльності тварин, фізіологія корисних комах, фізіологічні основи використання біологічно активних речовин.

Доктор ветеринарних наук
Постой Руслана Вікторівна

Народилася 1985 р. в м. Києві. Закінчила факультет ветеринарної медицини з відзнакою, аспірантуру при кафедрі фізіології, патофізіології та імунології тварин.
Кандидатську дисертацію «Вплив типу вищої нервової діяльності на використання вуглеводів молочною залозою корів у період лактопоезу» під керівництвом професора В. І. Карповського захистила в 2012 р. Уперше за даними артеріовенозної різниці проведено детальне вивчення зв’язку типу вищої нервової діяльності з рівнем використання вуглеводів молочною залозою корів в період лактопоезу. Дістало подальший розвиток вчення про вплив типологічних особливостей вищої нервової діяльності на процеси використання речовин молочною залозою корів для утворення молока. Встановлено, що у корів сильного врівноваженого рухливого типу вищий рівень надходження основних метаболітів обміну вуглеводів із крові до молочної залози порівняно з представниками слабкого типу вищої нервової діяльності. Встановлено різну активність ферментів проміжного обміну вуглеводів в організмі корів з сильними та слабкими нервовими процесами.
Виконує дисертаційну роботу на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук (науковий консультант: проф. В. І. Карповський).
Напрямок наукових досліджень – фізіологія лактації та вищої нервової діяльності тварин.

ІСТОРІЯ КАФЕДРИ ФАРМАКОЛОГІЇ (1922-2024 рр.)

Кафедра фармакології створена в Київському ветеринарному інституті у 1922 році. Очолювали її та читали курс фармакології медичні фармакологи (професори Шкавера Г.Л, Родіонов П.В.) або фахівці іншого профілю (професори Ярослав С.Ю., Вашетко М.П.).
Після евакуації інституту (вересень 1941 р.) у місто Свердловськ (нині Єкатеринбург) завідувачем двох самостійних кафедр – фармакології та токсикології став старший викладач, пізніше (з 1942 р.), кандидат ветеринарних наук Баженов Сергій Васильович.
Після повернення в Київ у 1948 р. була створена кафедра фармакології і токсикології, яку очолював доцент Баженов С.В. до об’єднання її з кафедрою патофізіології (1957 р.) під керівництвом професора Вашетка М.П.
У 1959 р. знову відбулася реорганізація кафедр, наслідком якої стала кафедра фармакології, патофізіології та паразитології, яку очолював до 1979 р. професор Баженов С.В.

Баженов Сергій Васильович (1902-1983)

Доктор ветеринарних наук, професор, фундатор вітчизняної ветеринарної токсикології.

У 1979 р. за пропозицією професора Баженова С.В. завідувачем кафедри фармакології і токсикології було обрано доцента Хмельницького Г.О., нині доктора ветеринарних наук (з 1981 р.), професора (з 1982 р.), члена-кореспондента (з 1990 р.), академіка (з 1993 р.) Національної академії аграрних наук, Заслуженого діяча науки і техніки України (з 1998 р.), директора НДІ здоров’я тварин Національного університету біоресурсів і природокористування України (2001-2009 рр.).
З 2006 по 2010 р. кафедру очолював учень Сергія Васильовича Баженова доцент Панько М.Ф.
У 2010 р. завідувачем кафедри фармакології і токсикології був призначений професор Духницький Володимир Богданович.
На кафедрі у свій час працювали:
асистент Семененко Б.М.
асистент Козловський С.І.
ст. викладач Сиволожський Т.Я.
кандидат ветеринарних наук Тіток В.О.
асистент Глаголєв В.П.
ст. лаборант Глаголєва В.І.
кандидат ветеринарних наук, доцент Медведєв С.С.
ст. лаборант Чорногорова З.Л. (пізніше – доктор біологічних наук)
кандидат ветеринарних наук, доцент, Заслужений працівник сільського господарства України Вовк Д.М.
кандидат ветеринарних наук, ст. науковий співробітник Волков М.В.
асистент Джигова Т.С.
асистент Стойков І.І.
кандидат ветеринарних наук Новіцький К.М.
асистент Лиман В.В.
асистент Дробницька В.О.
доктор медичних наук, професор Середа П.І.
кандидат ветеринарних наук, доцент Панько М.Ф.
асистент Бойко Ю.В.

 Завідувачі кафедри 

БАЖЕНОВ СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
(08.10.1902 – 01.04.1983)
доктор ветеринарних наук, професор
очолював кафедру з 1939 по 1979 р.

Народився у сім’ї священника в с. Троїцьке Тверської губернії і навіть у часи пропаганди атеїзму залишався віруючою людиною. Випускник Казанського ветеринарного інституту 1924 р., після закінчення якого був призваний на військову службу. Перші 5 років – штатний викладач військової ветеринарно-фельдшерської школи і одночасно ветеринарний лікар полку. Наступні 8 років – науковий співробітник науково-дослідного закладу Червоної Армії. Останні 5 років служби був помічником начальника сектора і відділу Ветеринарної хімічної лабораторії ЧА, яку очолював проф. М.О. Сошественський. У 1937 р. у званні майора був демобілізований.
Наступні понад чотири десятиліття життя проф. С.В. Баженов присвятив науково-педагогічній діяльності. З 1.09.1939 р. завідувач кафедри ветхімзахисту з токсикологією Київського ветеринарного інституту, а після евакуації під час війни – Свердловського сільськогосподарського інституту (нині – м. Єкатеринбург). Після реевакуації – завідувач кафедри фармакології КВІ (1944–1958 рр.), доцент кафедри патологічної фізіології та фармакології (1958–1960 рр.) та завідувач кафедри (1960–1979 рр.). Із 1979 р. – професор-консультант кафедри фармакології і паразитології.
Кандидатську дисертацію на тему «Клініка і діагностика отруєнь собак фосгеном і дифосгеном» захистив у 1942 р. у своїй alma mater і цього ж року отримав наукове звання доцента. Докторську дисертацію С.В. Баженов захистив у Московській ветеринарній академії у 1954 р., а 1961 р. отримав звання професора. За сумісництвом С.В. Баженов працював деканом ветеринарного факультету (1946–1947 рр.), а також упродовж 10 років (1947–1957 рр.) виконував обов’язки вченого секретаря Вченої ради Київського ветеринарного інституту.
С.В. Баженов – фундатор ветеринарної токсикології, який заснував наукову школу з вивчення токсикології сполук азоту. Його учнями є академік Г.О. Хмельницький та член-кореспондент А.Й. Мазуркевич, доценти Д.М. Вовк та М.Ф. Панько. Є автором багатьох підручників та навчальних видань з ветеринарної токсикології. Володів англійською, польською, болгарською мовами, а з німецької – мав звання перекладача вищої категорії. Захоплюючись історією опублікував бібліографічні статті про відомих ветеринарних вчених в Українській Радянській Енциклопедії, був дійсним членом Всесвітньої організації історії ветеринарної медицини і Товариства краєзнавців. Депутат Київської міської Ради ІІ і ІІІ скликань.

 
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
(нар. 01.06.1936 р.)
доктор ветеринарних наук, професор, Заслужений дія науки і техніки України, академік НААН
очолював кафедру з 1979 по 2006 р.

У 1955–1960 рр. після закінчення із срібною медаллю середньої школи навчався на ветеринарному факультеті Київського ветеринарного інституту (з 1957 р. Української академії сільськогосподарських наук). Після закінчення навчання працював ветеринарним лікарем спочатку у Запорізькій (1961 р.), а потім Черкаській областях (1962–1965 рр.).
Свою наукову і педагогічну діяльність в УСГА (нині – НУБіП України) Хмельницький Г.О. розпочав з березня 1965 року. У 1968 р. захистив кандидатську, в 1981 р. – докторську дисертацію, у 1982 р. отримав вчене звання професора. З 1965 по 1968 р. навчався в аспірантурі, потім працював асистентом (1968–1975 рр.), старшим викладачем (1977–1978 рр.), доцентом (1978–1979 рр.), професором (з 1981 р.), завідувачем кафедри (1979–2005 рр.), проректором з підвищення кваліфікації УСГА (1986–1991 рр.), академіком-секретарем відділення тваринництва і ветеринарної медицини УААН (1991–1993 рр.), академіком-секретарем відділення ветеринарної медицини УААН (1993–1996 рр.), директором НДІ здоров’я тварин (2001–2008 рр.).
Хмельницький Г.О. був серед першопрохідців у вивченні токсикології небілкових сполук азоту, хто розкрив патогенез і на його підставі запропонував ефективні методи лікування і профілактики отруєнь карбамідом та нітратами. Ще одним важливим напрямом наукових пошуків Г.О. Хмельницького стало вивчення мікотоксикозів тварин, що набувають широкого розповсюдження у всьому світі. У 1995 р. на кафедрі фармакології та токсикології з ініціативи Хмельницького Г.О. було створено проблемну наукову лабораторію мікотоксикозів тварин. В цілому Хмельницький Г.О. підготував 2 докторів та 16 кандидатів наук.
За результатами наукових досліджень Г.О. Хмельницьким опубліковано понад 450 праць, у т. ч. 5 монографій, 20 авторських свідоцтв та патентів, 30 нормативних документів та наукових рекомендацій. Є автором багатьох підручників та навчальних посібників, зокрема: «Ветеринарная токсикология» (1987 р.); «Терапия животных при отравлениях» (1990 р.); «Ветеринарна фармакологія» (1994 р.); «Ветеринарная токсикология» (2002 р.); «Ветеринарна токсикологія» (2012 р.); «Ветеринарна мікотоксикологія» (2011, 2015 рр.), «Ветеринарна фармакологія» (2017 р.) та інших.  

ВОВК ДМИТРО МИХАЙЛОВИЧ
(27.07.1941 – 23.07.2006)
кандидат ветеринарних наук, доцент, Заслужений працівник сільського господарства України
очолював кафедру з 1993 по 1994 р.

Народився 27 липня 1941 року в с. Заставці Старосинявського району Хмельницької області в сім’ї робітника (батько – Михайло Сильвестрович, будівельник; мати – Ксенія Іванівна, колгоспниця).
З 1947 по 1954 навчався у Заставецькій семирічній школі. У 1957 році закінчив Старосинявську середню школу, після чого поступив до Новоселицького зооветтехнікуму.
У 1963–1968 рр. після закінчення Новоселицького зооветтехнікуму та військової служби у прикордонних військах навчався на ветеринарному факультеті Української сільськогосподарської академії. Після закінчення навчання працював ветеринарним лікарем спочатку на Волині (1968–1972 рр.), а потім на Київщині (1972–1973 рр.).
Науково-педагогічну діяльність розпочав з березня 1973 р. З березня 1973 до 5 квітня 1976 року навчався в аспірантурі Української сільськогосподарської академії по профілю ветеринарна фармакологія з токсикологією, яку успішно закінчив. Рішенням Ради у Казанському ветеринарному інституті ім. Баумана від 12 грудня 1977 року Вовку Дмитру Михайловичу присуджено вчений ступінь кандидата ветеринарних наук. Тема дисертаційної роботи: «Изучение влияния нитратов на организм крупного рогатого скота».
Після закінчення аспірантури повністю віддав себе викладацькій і науковій діяльності на факультеті ветеринарної медицини Української сільськогосподарської академії (НАУ).
Спочатку (з 1976 року) працював асистентом кафедри фармакології і паразитології, потім був переведений на посаду доцента кафедри (з 1 вересня 1982 року), а у 1984 році отримав диплом про присвоєння вченого звання доцента.
Після від’єднання дисципліни патофізіологія та утворення окремої кафедри фармакології та токсикології виконував обов’язки завідувача кафедри фармакології та токсикології з 1 вересня 1993 року, проте у зв’язку із хворобою попрацював на цій посаді лише 1 рік. Також за станом здоров’я за власним бажанням у 1994 році Вовк Дмитро Михайлович був звільнений від виконання обов’язків заступника декана факультету ветеринарної медицини, які він виконував із листопада 1992 року.
За плідну наукову і педагогічну діяльність та вагомий особистий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців Вовк Дмитро Михайлович неодноразово нагороджувався почесними грамотами, а у 1998 році Указом президента України йому було присвоєно почесне звання Заслужений працівник сільського господарства України.
Вовк Дмитро Михайлович є автором більше 60 друкованих праць, під його керівництвом захищено більше 50 дипломних робіт. Неоціненним внеском у підготовку фахівців ветеринарної медицини є запровадження курсу «Лікарські та отруйні рослини» у процес підготовки лікарів ветеринарної медицини та написання основного підручника з цієї дисципліни (Вовк Д.М. Рослинні засоби у ветеринарній медицині. – К.: Урожай, 1996. – 198 с.). В той же час хвороба завадила видати ще одну книгу, яку Дмитро Михайлович практично уже написав, – «Лікарські та отруйні рослини флори України». Довідник, автором якого є Дмитро Михайлович (Вовк Д.М. Справочник по ветеринарной рецептуре и технологии изготовления лекарственных форм. К.: Урожай, 1989. – 224 с.), і досі залишається універсальним посібником для практикуючих фахівців ветеринарної медицини.
Крім цих одноосібних видань Вовк Д.М. є співавтором довідникових видань: «Справочник ветеринарного врача» та «Справочник ветеринарных препаратов», а також співавтором усіх методичних вказівок для лабораторних занять під час вивчення дисциплін кафедри – лікарські та отруйні рослини, ветеринарна рецептура, ветеринарна фармакологія, ветеринарна токсикологія.

 
ПАНЬКО МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ
(нар. 09.01.1953 р.)
кандидат ветеринарних наук, доцент
очолював кафедру з 2006 по 2010 р.

Народився у с. Масевичі Рокитнянського району Рівненської області. У 1972–1977 рр. після закінчення Млинівського зооветтехнікуму навчався на ветеринарному факультеті Української сільськогосподарської ака-демії (нині НУБіП України). Трудову діяльність розпочинав іще будучи студентом на невідкладній ветеринарній допомозі Київської ветеринарної лікарні. Після закінчення навчання повернувся у рідне село, де з 1977 по 1980 рр. працював головним ветеринарним лікарем колгоспу «Більшовик» Рокитнівського району Рівненської області.
Під час навчання брав активну участь у роботі наукового гуртка кафедри фармакології і токсикології та студентського наукового товариства, тому за пропозицією проф. Баженова С.В. у 1980 р. був викликаний для навчання в аспірантурі. Під керівництвом професора Баженова Сергія Васильовича займався вивченням проблеми токсикології небілкових сполук азоту. Кандидатську дисертацію захистив у 1987 р. у Московській ветеринарній академії ім. К.І. Скрябіна. З 1983 р. – асистент кафедри, потім був переведений на посаду доцента кафедри і отримав вчене звання доцента кафедри фармакології і патофізіології (1991 р.). Під час роботи на кафедрі був призваний на військову службу для ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і в період з 05 травня по 22 серпня 1986 р. проходив службу на посаді начальника ветеринарної лабораторії у зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, за що був нагороджений нагрудним знаком «Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».
За час багаторічної і плідної праці Микола Федорович неодноразово нагороджувався відзнаками Університету та Державного комітету ветеринарної медицини України. Його знання і досвід, простота і доброзичливість принесли йому повагу, визнання і заслужений авторитет серед колег і студентів.
Навчання і роботу на факультеті ветеринарної медицини постійно поєднував із практичною діяльністю в клініках ветеринарної медицини завоювавши заслужений авторитет високопрофесійного лікаря-практика. У 2006 р. очолив кафедру фармакології та токсикології, пропрацювавши на посаді до 2010 р. Разом з академіком Хмельницьким Г.О. був ініціатором запровадження підготовки на факультеті фахівців зі спеціалізації «Ветеринарна фармація». 

ДУХНИЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР БОГДАНОВИЧ
(нар. 12.03.1959 р.)
доктор ветеринарних наук, професор, Відмінник освіти України
очолював кафедру з 2010 р.

Народився 12 березня 1959 р. в с. Гуща Любомльського району Волинської області в сім’ї колгоспників. У 1974 р. поступив, а у 1978 р. закінчив ветеринарне відділення Хомутецького ветзоотехнікуму (с. Хомутець Миргородського району Полтавської області). Працював ветеринарним фельдшером колгоспу ім. Шевченка з 15 березня 1978 р. по 1 серпня 1978 р. (с. Олеськ Любомльського району Волинської області).
У 1978 р. поступив, а у 1983 р. закінчив ветеринарний факультет Української сільськогосподарської академії. Працював головним ветеринарним лікарем радгоспу “Ратнівський” (с. Гірники Ратнівського району Волинської області) з 1 жовтня 1983 р. по 27 квітня 1987 р.
З 5 травня 1987 р. по 5 травня 1990 р. Духницький В.Б. аспірант кафедри фармакології та патофізіології Української сільськогосподарської академії (науковий керівник – проф. Хмельницький Г.О.). Кандидатську дисертацію «Способы диагностики, терапии и профилактики отравлений крупного рогатого скота нитратами» захистив 2 липня 1991 р. у спеціалізованій вченій раді Ленінградського ветеринарного інституту (затверджений ВАК 1991 р.). З 5 червня 1990 р. зарахований на посаду асистента кафедри фармакології та патофізіології. З 18 січня 1994 р. Духницький В.Б. переведений на посаду доцента кафедри фармакології і токсикології. У період з 1993 р. по 1998 р. працював за сумісництвом заступником декана факультету ветеринарної медицини. Вчене звання доцента кафедри фармакології і токсикології отримав у 1995 році.
З 1 листопада 2001 р. Духницький В.Б. зарахований у докторантуру (науковий консультант академік НААН України, професор Хмельницький Г.О.). Після закінчення докторантури з 1 листопада 2004 р. зарахований на посаду доцента кафедри фармакології і токсикології.
З 27 січня 2006 р. переведений на посаду в. о. декана факультету ветеринарної медицини, а з 27 жовтня 2006 р. призначений на посаду декана факультету ветеринарної медицини. Докторську дисертацію на тему «Т-2 токсикоз тварин (патогенез, діагностика, лікування, профілактика)» захистив 15 травня 2006 р. у спеціалізованій вченій раді Національного наукового центру “Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини”.
З 1 грудня 2008 р. Духницький В.Б. переведений на посаду професора кафедри фармакології та токсикології. Вчене звання професора кафедри фармакології та токсикології отримав у 2012 році. У 2010 – 2012 рр. виконував обов’язки, а з травня 2012 р. – завідувач кафедри фармакології та токсикології НУБіП України.
У 2003 р. Духницького В.Б. було введено у склад Навчально-методичної комісії науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів Міністерства аграрної політики України з ветеринарної медицини. Розпочалась напружена навчально-методична робота з розроблення навчальних планів підготовки фахівців ветеринарної медицини, бо у галузі знань «Ветеринарна медицина» передбачалася двохступенева система освіти – бакалавр та магістр. Однак перші реформи, що стосувалися підготовки лікаря ветеринарної медицини відбулися ще у 1996 році, коли було здійснено перший набір для навчання у магістратурі на базі освітнього ступеня «Спеціаліст». Уведення освітнього ступеня бакалавра у галузь знань «Ветеринарна медицина» відкладалося, бо згідно Закону «Про вищу освіту» підготовка фахівців ветеринарної медицини освітнього ступеня «Магістр» може здійснюватись на базі повної загальної середньої освіти, чим і скористалися на факультеті ветеринарної медицини НУБіП України. Перший типовий навчальний план підготовки такого магістра із числа випускників технікумів і коледжів, було затверджено МОН і МАП України у 2007 р., а перший випуск магістрів за цим планом було здійснено у 2011 р. Серед випускників були і такі, що навчалися на магістерській програмі «Ветеринарна фармація», координатором якої була кафедра фармакології та токсикології. Над розробленням цієї програми, викладанням дисциплін плідно працювали акад. НААН України Хмельницький Г.О., доц. Панько М.Ф., доц. Гальчинська О.К., доц. Іщенко В.Д., доц. Бойко Г.В. Однак життя вимагало здійснювати більш глибокі реформи, переймати досвід підготовки лікаря ветеринарної медицини у європейських країнах та США, адаптувати навчальні плани до таких, як у провідних навчальних закладах країн Європейського Союзу. Перші типові навчальні плани підготовки бакалавра спеціальності ветеринарна медицина було розроблено у 2008 р., з терміном навчання 4 роки 10 місяців на базі повної загальної середньої освіти та 3 роки 6 місяців – для випускників технікумів і коледжів. За цими планами було здійснено набори абітурієнтів у 2009 та 2010 рр. У 2011 р. було розроблено нові навчальні плани підготовки бакалавра, з терміном навчання 4 роки на базі повної загальної середньої освіти та 3 роки – для випускників технікумів і коледжів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. №787 «Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра», було передбачено 6 магістерських спеціальностей галузі знань «Ветеринарія», зокрема: «Ветеринарна медицина за видами», «Ветеринарно-санітарна експертиза, якість та безпека продукції тваринництва», «Ветеринарна гігієна та санітарія», «Ветеринарна фармація», «Лабораторна діагностика хвороб тварин», «Ветеринарна біотехнологія». Необхідно було терміново готувати навчальні плани для підготовки магістрів за вказаними спеціальностями. І у 2011 р. такі плани вже були готові. У підготовці навчальних планів активну участь брали акад. Цвіліховський М.І. та професор Костюк В.К.
Кардинальні зміни стратегії підготовки лікаря ветеринарної медицини, запровадження освітнього рівня бакалавра та магістра потребувало оновлення навчальних підручників та посібників. Першим навчальним посібником з грифом МОН, у підготовці якого брав участь Духницький В.Б., для магістрантів програми ветеринарна фармація був «Практикум з технології ветеринарних препаратів» (2010 р.), підготовлений спільно з співробітниками Національного фармацевтичного університету (м. Харків). Важливого значення набували мікотоксикози тварин, а їх вивченням ще з 1995 р. займався колектив кафедри фармакології та токсикології.. Разом з тим потрібно було розширити відомості про мікотоксикози тварин у навчальній програмі підготовки фахівців ветеринарної медицини та слухачів післядипломної освіти цього профілю. Співробітниками кафедри (акад. Хмельницький Г.О., доц. Бойко Г.В., доц. Іщенко В.Д.) на чолі з проф. Духницьким В.Б. було вперше в Україні підготовлено навчальний посібник «Ветеринарна мікотоксикологія» (2011 р.), якому надано гриф МОН. Потребували оновлення підручники з для вивчення ветеринарної фармакології та ветеринарної токсикології. Спершу було підготовлено підручник «Ветеринарна токсикологія» (2012 р.) колективом авторів кафедри фармакології та токсикології НУБіП України (акад. Хмельницький Г.О., проф. Духницький В.Б.) та науковців Національного наукового центру “Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” (акад. НААН України Малинін О.О. та член-кореспондент НААН України Куцан О.Т.). Варто зазначити, що до 2012 р. для вивчення дисципліни «Ветеринарна токсикологія» на факультетах ветеринарної медицини України використовували російськомовний підручник, виданий за часів СРСР (1987 р.). Необхідно було також готувати підручник з ветеринарної фармакології, бо останнє його видання в Україні було ще у 1995 р. П’ять років кропіткої праці принесли свої плоди. У 2017 р. Вчена рада НУБіП України рекомендувала підручник «Ветеринарна фармакологія» до видання (автори, акад. НААН України Хмельницький Г.О., проф. Духницький В.Б.).
Факультет ветеринарної медицини спільно з військовою кафедрою НУБіП України забезпечує підготовку фахівців для Збройних Cил України та інших військових формувань за програмою «Ветеринарне забезпечення військ (сил)». Необхідно терміново було готувати навчальну літературу для такого контингенту студентів. Колектив авторів (акад. Гудков І.М., проф. Духницький В.Б., полковник Радченко А.М.) через півтора року підготували підручник «Військова ветеринарна радіобіологія і токсикологія» (2014 р.), якому надано гриф Міністерства Оборони України.
За період роботи на факультеті, крім перерахованого, професор Духницький В.Б. у співавторстві із співробітниками кафедри опублікував ще 5 навчальних посібників, які використовуються у навчальному процесі підготовки магістрів програми «Ветеринарна фармація» та на бакалавраті.
Окрім методичної роботи проф. Духницький В.Б. велику увагу приділяв розвитку наукових досліджень. Ним продовжено наукові напрями сформовані акад. Хмельницьким Г.О. Зокрема, продовжено наукові напрями, які стосуються дослідження мікотоксикозів тварин та фармакологічних властивостей нестероїдних протизапальних засобів. Успішно ведеться дослідження токсичних властивостей нової групи засобів захисту рослин – неонікотиноїдів. Духницький В.Б. здійснював підготовку кандидатів (Міластна А.Г., Бойко Ю.В., Базака Г.Я., Тишківська А.М., Мальцева А.А.) та докторів (Міластна А.Г.,) наук. Ним підготовлено 4 моногафії, отримано 19 патентів на корисну модель та 1 авторське свідоцтво на твір. За період роботи на факультеті В.Б. Духницький опублікував більше 250 статей, тез, науково-методичних та навчально-методичних розробок.
В.Б. Духницький завжди брав активну участь у роботі державних, навчально-методичних та науково-методичних комісій, вчених рад тощо. У різні роки він був членом експертної ради ДАК України, упродовж 5 років був членом Державної фармакологічної комісії ветеринарної медицини України, членом Навчально-методичної комісії науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів Міністерства аграрної політики України з ветеринарної медицини, членом двох спеціалізованих вчених рад, членом Вченої ради НУБіП України та факультету ветеринарної медицини. Він неодноразово залучався Міністерством освіти України для проведення ліцензування та акредитації у вищих навчальних закладах та для розроблення освітніх документів.
Нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти України (1998 р.), Почесною грамотою Державного департаменту ветеринарної медицини (1998 р.), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2008 р.), відзнакою «Відмінник освіти України» (2014 р.), Почесною грамотою «За особливі заслуги перед Національним університетом біоресурсів і природокористування України» (2009 р.), подякою Науково-методичного центру аграрної освіти (2010 р.).